Філіжанка міцної кави, хрустка скоринка несподівано зовсім холодним ранком, тепла посмішка, знятий з руки годинник, час згубився і почувається винним,хто сказав, що світанок не може буть яскравішим?ніжність світиться крізь шпаринку,на вустах залишився присмак мигдальний,сонце жевріє,як востаннє, і долоні шукають притулку...[Приєднана картинка]