У відповідь..
- 07.07.11, 15:51
І коли тобі нема чого сказати у відповідь. Коли ти повертаєшся знову і знову до написаного. А очі стають вологі... Зорі і вічність... Бажання поділитись тим, що так тремтливо пульсує у середині, ніжне і тендітне..
Зоряні звуки, прошивають тебе наскрізь, заповнюючи усі порожнечі, нерівності і вибоїни, і ти ковтаєш повітря, налагоджуючи свій подих під дивну захоплюючу вібрацію..
Ти вільна...назавжди, навічно..Встигнути віддати те, що відчуваєш за потребу віддати..поділитися, щоб не забрати з собою...щоб не завдати болю...
Десь хтось чує ті ж самі звуки, закинувши голову у зоряне небо, десь хтось чує і тебе. І ніжний дотик вітру стирає з твоїх скронь полохливий слід лихоманки, загортає тебе в оманливі обійми місячного сяйва і першого пташиного щебету... ти - вільна... назавжди.. навічно...
...
Коментарі
Хан Геварыч
17.07.11, 16:53
душевно
рapiллon
27.07.11, 17:01Відповідь на 1 від Хан Геварыч
це відголос
анонім
37.07.11, 17:10
А влажные разве только глаза?
рapiллon
47.07.11, 17:13Відповідь на 3 від анонім
не заставляй меня закрывать пост
Sol Y Mar
57.07.11, 18:09
Так проникновенно...
рapiллon
67.07.11, 18:11Відповідь на 5 від Sol Y Mar
Гість: ХУДОЖНИК+
78.07.11, 00:14
дуже сподобалось..добре що так є...і інколи хтось знімає знеболює твою життєву втому...добре що так є...і інколи ти можеш відчути дотик справжнього іншого...
рapiллon
88.07.11, 00:16Відповідь на 7 від Гість: ХУДОЖНИК+
да...
хорошо...по-особенному хорошо...но...почему-то хочется плакать..)))
это просто по-женски? или я плакса?
Гість: ХУДОЖНИК+
98.07.11, 00:27Відповідь на 8 від рapiллon
ти сильна..чомусь я так відчуваю...але ж ти теж хочеш трошкі(йомайо)чісто по-женскі поплакать...не плач
берем лампадки і пішли в осінній сад..а там аромат спілих груш і яблук 
рapiллon
108.07.11, 00:32Відповідь на 9 від Гість: ХУДОЖНИК+
і яскраве листя під ногами..і синє-синє небо, яке буває лишень восени...і передчуття зими...
я стала багато думати про кінець...і про те,що нічого важливого нема...
і нічого не варте...