Навесні цього року, коли я нарешті добрався до Могилів-Подільського, попутно не міг не оглянути хоча б декілька сіл навколо, бо в багатьох таки є що подивитись. Безумовно найцікавішим із них є село Озаринці, де зберігся ряд пам’яток, зокрема руїни турецької фортеці, а також неймовірні краєвиди за рахунок крутого рельєфу. [Приєднана...

Читати далі...

«Я тебе породив, я тебе і вб’ю» - ці слова з усім відомої класики якнайкраще описують взаємовідносини річки Дністер та міста на її березі. Могилів виник як важливий оборонний та прикордонний пункт біля великої ріки, але ж вона і найбільше завдала йому шкоди частими повенями, певно, навіть сильніше, ніж усі війни, пожежі та епідемії. Колись третє за величиною місто Подільської губернії перетворилось на невеликий райцентр Вінницької області, усе життя якого зав’язане на митниці. Але навіть не...

Читати далі...

- Забути. Ось що було найголовніше. Я навіть оголосив за це чималу винагороду, але ніхто з-поміж усіх хвалених чаклунів не наважився до мене з’явитись. А вони знають, що слово я тримаю, і статки у мене є. Не змогли. А я так надіявся. Чи хотів хтось у грішному світі що-небудь так сильно, як я – забути тебе? Він говорив спокійно, але голос гучно гримів, здіймався високо під склепіння й розносився нечіткою луною порожніми залами великого готичного замку. Голос був важкий, ведмежий, і він...

Читати далі...

Навесні цього року мені вдалось побачити на власні очі одне з найцікавіших сіл Вінницької області, а то і всієї України. Незважаючи на свій неймовірний вид, Стіна Томашпільського району усе одно залишається місцем маловідомим, а ноги туристів ступають на її землю вкрай рідко. Але так навіть краще, бо ніщо не порушує первинного укладу цього дивного місця, а щасливцям, які тут побували, впору створювати закритий елітний клуб. А ще у Стіну варто їхати не коли-небудь, а конкретно у першій...

Читати далі...

Рейк’явік місцями виглядає так, наче його вигадали й намалювали у фотошопі, але ж ні, він існує насправді. Саме найпівнічнішій столиці світу був здебільшого присвячений останній день ісландської поїздки, про неї і ця замітка. [Приєднана...

Читати далі...

У 21 сторіччі на земній поверхні, здавалось би, майже не залишилось білих плям; на перший погляд, усе можливе уже давно сфотографували і описали на безкрайніх просторах інтернету. Але іноді навіть під носом можна знайти щось таке собі незвідане, особливо коли є бажання, а бажання таке у мене було. Що з того вийшло, розкажу нижче. У межах Вінниці, окрім усім відомого Південного Бугу, протікає ще три малі річки: Вінничка, Тяжилівка та Вишня (Вишенька) і купа струмків, і вони знаходяться...

Читати далі...

Як все-таки приємно зустрічати новий день, коли просто за вікном ось такі пейзажі… Навіть незважаючи на те, що хрін вимовиш назву села, у якому ми ночували – Kirkjubaejarklaustur [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Бурщицький відвал – одна з головних неформальних туристичних точок Кривого Рогу із серії «має відвідати кожен». Як не дивно, донедавна я не тільки не бував тут, а й не чув про це місце. А в той час тут зосереджено багато цікавого: і вражаючі промислові ландшафти, і природа, і панорами великої частини міста. [Приєднана...

Читати далі...

Світанок другого дня застав нас у містечку Хедла, де постійно мешкає лише 800 чоловік, зате купа котеджів та готелів. Річка, на березі якої воно стоїть, називається Ітрі-Рангау. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

То була остання зима дитинства. Вона співпала якраз і з останнім класом школи, але то був тільки один із збігів. Останні зимові канікули, перші дні нового року, за вікном мороз і лежить сніг. В таку погоду було особливо приємно заховатись у свою кімнатку (яку я через кілька місяців покину назавжди) поближче до батареї і з цікавою книжкою. Тоді то був «Собор» Олеся Гончара, якого нам якраз задали читати у школі. Смутно пам’ятаю, що книжка мені сподобалась, але через роки весь сюжет...

Читати далі...