Ця вилазка була присвячена трьом старовинним вокзалам, які знаходяться у межах Вінницької області на лінії Козятин – Христинівка. У всіх їх є дещо спільне. Усі вони відкриті в один день 18 грудня 1890 року. Усі однойменні до трьох райцентрів (Оратів, Липовець, Погребище), але знаходяться за кілька кілометрів від цих міст і навколо них виросли свої селища. А от поїзд на цій лінії ходить тільки один, приміський, 4 рази на тиждень. Почнемо зі станції Оратів. Вона знаходиться за 11 км від...

Читати далі...

Ось і добрався я до найсхіднішого райцентру Тернопілля, назва якого з гусьми ніяк не пов’язана, а походить від прізвища/прізвиська Ус або Всятин. Хоча у містечку не залишилось ні замку, ні ратуші, воно все одно насичене пам’ятками і по-своєму цікаве. А ще має село-тезку по той бік Збруча. [Приєднана...

Читати далі...

Невелике колоритне галицько-подільське містечко менш ніж на 7 тис. мешканців. Знаходиться на 20 км північніше Чорткова, по східний бік від траси на Тернопіль. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Маленьке містечко Хоростків заховалось майже у серці Тернопільської області. Саме заховалось, бо лежить воно осторонь великих доріг, тому добратись сюди складно, та і бажаючих небагато. Хоча як і більшість міст цієї області, воно має свої цікавинки, а конкретно великий палацовий комплекс. У такій ситуації виручає залізниця, та й то поїзд тут ходить тільки один і ще кілька приміських дизелів. На додачу, ранковий дизель до Заліщиків, яким я приїхав, якраз відмінили на невизначений час – ...

Читати далі...

Ти доїдеш туди маршруткою, або навіть тролейбусом, але це навряд, бо ходять вони в ту сторону вкрай рідко і навіть не щодня. Далека тиха околиця, на якій ніколи раніше не бував, але не проминеш: виходити на кінцевій зупинці. Тоді розбредуться у різні боки люди, яких доля закинула жити в цей далекий куточок, і ти, в свою чергу, підеш углиб: одна вуличка, друга, поворот наліво, направо, другий направо… Навколо дріматимуть у паркій тиші літнього дня хатки приватного сектору. У якийсь...

Читати далі...

Отже, подивившись відносно цивілізоване містечко Золотий Потік, я іду далі, і без варіантів пішки: автобуси у село Русилів не ходять взагалі. Але чого не зробиш, щоб побачити на власні очі красу, яка там зачаїлась. [Приєднана картинка] [ Русилів + Жизномир ]

Містечко з оригінальною назвою (а також замком, палацом… це ж Тернопілля!) заховалось у тихій провінції десь ближче до Дністра, на південь від міста Бучач. У своєму роді це тупиковий напрям, хоча дорога далі є, аж на той бік річки, але навряд вона має надто хороший стан. Навколо нема великих міст, та і просто хоч яких міст негусто, зате є пагорби і ліси, і замки, і водоспади, і каньйони Дністра та Стрипи. Добиратись сюди досить довго, головним чином тому що у Бучачі в автобус...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Завжди роби бекапи.Завжди роби бекапи.Завжди роби бекапи, сука."Ой, я бачу ти тут уже більше місяця не скидав на зйомний диск те що там фотошопиш і пишеш ночами до кривавих беньок? Ну і їбись воно конем" - подумав вінт мого ноута і здох негеройською смертю безславного виродка, захлинувшись у власному лайні та блювотинні. Такі справи, малята. Тому нових заміток не буде.Певно, надовго.

Отже, з горем попалам я все ж доїхав із Мурафи до Шаргорода, де вистрибнув із автобусу ще задовго до центру. А як було їхати далі, коли на горизонті така краса? [Приєднана картинка] [ Шаргород ]

То був перший день одного з найкращих місяців року – травня. Стояла тепла і ясна погода, все навколо розквітало, і на додачу це ж вихідний, і я вирушив убік Шаргорода. Але добиратись туди найкоротшим рейсом через Жмеринку було б надто банально. Тому обрав автобус, що ходить через Мурафу, усього тричі на день, маючи на меті побачити й кілька сіл по дорозі. І перше з них – Строїнці Тиврівського району. Вискочив на першій же зупинці, біля костьолу та цвинтаря. Дорога попереду різко ниряє униз до...

Читати далі...