Тиврів – маленький райцентр Вінницької області, один з найближчих до Вінниці. А отже, туди можна зганяти і велосипедом, попутно оглядаючи околиці. З них і почнемо.

Містечко майже повністю лежить на правому березі Південного Бугу, і щоб потрапити в нього, треба перетнути один з двох мостів – автомобільний чи пішохідний. Якщо перед самим автомобільним мостом звернути непримітною ґрунтовкою вліво, можна надибати маленьке озерце в покинутому гранітному кар’єрі.

 

[ Читати і дивитись далі ]

Минулого разу я розповідав про красиві місця навколо вінницького мікрорайону Сабарів. Але з Сабарова, як то кажуть, усе тільки починається. Якщо рухатись далі понад Бугом, за течією річки, можна побачити ще багато цікавого. Там же знаходяться найближчі села – Прибузьке і Тютьки. До них ми і вирушаємо.

[ Читати і дивитись далі ]

Напевно, чи не усім жителям великих міст хочеться час від часу вирватись з бетонно-асфальтного полону кудись на природу. Особливо добре, коли до тієї природи не треба пертись десь далеко. У Вінниці є таке місце, і називається воно – Сабарів.

[ Читати і дивитись далі ]

Ви вже встигли уявити собі чарівне місто над Прутом, з його унікальною резиденцією митрополитів, величним архітектурним ансамблем і все таке? Забудьте нафіг. Ми відправляємось у найменший районний центр Вінницької області.

[ Читати і дивитись далі ]

Окремо після відвідування Києва хотілось би розповісти про його скульптури і стріт-арт. Почну з самісінького центру.

[ Читати і дивитись далі ]

Нашу столицю можна любити і ненавидіти. Нею можна бродити цілими днями, наклацати сотні фотографій і скласти з ними десятки заміток. Правда, з великою ймовірністю це все уже зроблено до вас.

За два квітневі дні у Києві я спробував відкрити для себе як можна більше того, чого раніше не бачив сам, а зараз спробую виділити найцікавіше. Можливо, хоч щось стане для вас відкриттям. Тому тематичних заміток не буде, а все йтиме у потоці «як попало».

А почнемо з Байкового кладовища. Сходимо на станції «Палац Україна», минаємо невеликий ринок і переходимо маленьку річку Либідь, зашиту в бетон.

[ Читати і дивитись далі ]

Довго думав, чи варто публікувати звіт зі своєї березневої вилазки в Козятинський район. Зрештою вирішив, що раз фото є, то нехай.

[ Читати і дивитись далі ]

Ну і насамкінець, іще трошки моїх приємних спогадів із Закарпаття – котики. Бо було їх у місці мого тодішнього проживання справді багато, хоча за точність цифри не ручаюсь – нереально перерахувати таке стадо, та і невідомо, чи включили у нього кошенят.

То й нехай буде названа кимось умовна цифра 19. Тим більше для мене, як людини, що осилила усі 8 томів «Темної Вежі» Кінга, воно на певний час стало особливим. Ну, поїхали.

[ Читати і дивитись далі ]

Мій віртуальний тур Закарпаттям потихеньку закінчується, і наостанок хотілось би розказати про відправні точки цієї подорожі, саме із яких була можливість це все побачити.

Отже, Свалява – райцентр у передгір’ї Карпат. Місто настільки багатолюдне, шумне і урбаністичне, що лелеки поселились тут просто на платформі залізничного вокзалу.

[ Читати і дивитись далі ]

Відеоряд, схожий на сон при високій температурі, - безпрограшний рецепт ідеального психоделічного кліпу. А пісні-то вже десь 16-17 років. І чому я її раніше не чув/не звертав уваги?