Привет всем. жаль, что давно не писала. но это поправимо.

На улице так мрачно, что ничего не хочется делать. хочу с вами поделиться моим маленьким наброском по поводу чувств. Те, кто не знает украинского языка с удовольствием вам переведу. Итак, вот, под ваше осуждение:

Чи вірите ви в кохання ( сумбур думок про нього і про будні)

Зранена птиця кружляє в серці і бється з острахом об камінне скло. задумливі очі стоять і ніби дихають всіма почуттями.На вістрі леза. Без совісті і нерішучості. Сумяття гострих слів з домішками кави, подиху і чаю. Забери мене і віддай у руки вічності. Віднеси від болю і страждань. Натомлено брянчить дощ. земля ковтає ці осколки прожигаючи щось усередині, що рухається і танцює. немає слів, тільки один суцільний набір літер.Крапка. Пробіл. Засмальцьованим оскалом вулиць рухаються машини і потопають у сірому небі із калюж. Ніколи так не хотілось писати. Мереживо сліз і слів шється із легкістю. Скільки треба пережити? Невігласи, ви хоч раз давали волю своїй душі? Безтурботливі дитятка, примхливі сонця, а ви думали про зірки - багатство галактик? одяг від кутюр, дзенькіт струмка із намиста, стервозність сумління. Мелодія ллється сама і її не спинити. Ще не вечір, світлофори ще не горять. Відцвітає на столі бузок, із ним линяють, обезбарвлюються одні почуття, а возвеличуються інші. так багато треба сказати, і рухливі рядки сповзаються у текст. Зміїний шип, розстановка знаків. Крапки над і уже давно стоять на своєму місці -як сльози дощу. Квітнуть і водночас шукаються частинки одного цілого, білого і чорного, добра і зла, інь і янь. Перехід думок у сприятливий формат. Заповнення символами ворду. Скільки можна натискати пейст, якщо вже все контрл-це? Хворобливо закінчується весна, із присмаком волі і туги, температурою 37. Уже знайшла ЦЕ, тільки б втримати і дочекатись. Дочекаюсь! Поринаю у плескіт думок, метра на 2 чи більше. Все одно я вмію плавати...