Прошлого страницы...
- 15.11.11, 23:36
Время неумолимо движется вперед..или по кругу..кому как...
Меняемся мы, наша жизнь.
Лишь фото и пожелтевшие страницы старых дневников возвращают назад..туда,
где еще так хотелось, где еще так верилось...где самозабвенно и наивно любилось.
"Я пливу в осінньому сонці, що ховається у листях. Вони пахнуть смутком прощання.
Але той смуток - мякий і теплий, не схожий ні на який інший у моєму житті.
Прозоре синє небо дзвенить кришталем. Повітря пронизують павутинки бабиного літа, несучи в собі частинку літа...
Меланхолійно-задумливий вітер чалапає палим листям.
Іду алеєю. Разом з вітром.
Думками лечу за небокрай, де причаїлася вже сніжно-біла завірюха нового року.
Твого року.
А ти не літаєш.
Можливо тому, що колись проміняв крила на свій ноутбук, чи прикольну флешку у вигляді револьвера...
А можливо, ти боїшся літати. Боїшся не впасти..ні..Тебе просто лякає магнетична сила неба.
Тобі лячно - що ти, злетівши раз, вже не зможеш плазувати...
Ти не хочеш бути НЕТАКИМ. А я все чекаю.
Не бажаю забирати небо собі. Його так багато, а я - одна. Хочу ділити його з тобою.
Але ти все ще вагаєшся. Чи забув, як літати, разучився...розлучився з небом і зі мною..розминувся.
Осінь на мить здається вічною. Та це не так..Небо - ось, що вічне...І прагнення висоти.
Ми лише миттевості, тож не варто зволікати.
Інакше стане запізно...запізно літати...запізно кохати..."
16.10.01
Меняемся мы, наша жизнь.
Лишь фото и пожелтевшие страницы старых дневников возвращают назад..туда,
где еще так хотелось, где еще так верилось...где самозабвенно и наивно любилось.
"Я пливу в осінньому сонці, що ховається у листях. Вони пахнуть смутком прощання.
Але той смуток - мякий і теплий, не схожий ні на який інший у моєму житті.
Прозоре синє небо дзвенить кришталем. Повітря пронизують павутинки бабиного літа, несучи в собі частинку літа...
Меланхолійно-задумливий вітер чалапає палим листям.
Іду алеєю. Разом з вітром.
Думками лечу за небокрай, де причаїлася вже сніжно-біла завірюха нового року.
Твого року.
А ти не літаєш.
Можливо тому, що колись проміняв крила на свій ноутбук, чи прикольну флешку у вигляді револьвера...
А можливо, ти боїшся літати. Боїшся не впасти..ні..Тебе просто лякає магнетична сила неба.
Тобі лячно - що ти, злетівши раз, вже не зможеш плазувати...
Ти не хочеш бути НЕТАКИМ. А я все чекаю.
Не бажаю забирати небо собі. Його так багато, а я - одна. Хочу ділити його з тобою.
Але ти все ще вагаєшся. Чи забув, як літати, разучився...розлучився з небом і зі мною..розминувся.
Осінь на мить здається вічною. Та це не так..Небо - ось, що вічне...І прагнення висоти.
Ми лише миттевості, тож не варто зволікати.
Інакше стане запізно...запізно літати...запізно кохати..."
16.10.01
22
Коментарі
Rujebok@
115.11.11, 23:49
сумне
так ми миттєвості 
WILD_EAST
215.11.11, 23:51Відповідь на 1 від Rujebok@
навіть нє самі миттєвості
а тільки спогади по них
Ulyashka
315.11.11, 23:52Відповідь на 1 від Rujebok@
да, моє сонечко...
але той сум був світлий...
приємний навіть..можливо все тому, що юність багато що не знає...
Rujebok@
415.11.11, 23:52Відповідь на 2 від WILD_EAST
во! умный котик пришел, *здрасте*
ви маєте рацію
Rujebok@
515.11.11, 23:55Відповідь на 3 від Ulyashka
та мабуть що так, эх..де наша молодість
Catty_DElux
615.11.11, 23:57
приятно листать старые фотоальбомы
Ulyashka
715.11.11, 23:57Відповідь на 5 від Rujebok@
ой..не сміши..старенька обізвалась
Ulyashka
815.11.11, 23:58Відповідь на 6 від Catty_DElux
ага... улібаешься...вспоминаешь..и грустно немножко...
WILD_EAST
915.11.11, 23:58Відповідь на 4 від Rujebok@
Rujebok@
1015.11.11, 23:59Відповідь на 7 від Ulyashka
а шо? 77 це вже поважний вік