Терпеть ненавижу заголовки...

Шепіт мрій мою душу зігріє,
Теплим подихом вмиє обличчя.
Я не знаю, що завтра відкриє
Це таке дивовижне сторіччя.

 
Я б хотіла вхопитись за небо,
Цілувати це сонце вустами.
Я не знаю, а може так треба?
Що до них не дістатись руками…

 
Я б воліла зібрати всі зорі,
Що колись перестали горіти,
Запалити в нічному просторі,
І безтями наївно радіти.

 
Я б так щиро хотіла всміхатись,
Обіймати без тіні вагання…
Мабуть досить життя вже боятись…
Мабуть досить ховати бажання.


...Главное, чтоб никто не подумал, что у меня депресс. Все просто
зашибись! Но осень почему-то влияет на меня таким образом, что
рифмуется что-то не очень веселое. А теперь еще и на украинском
языке...)