Профіль

kiryna

kiryna

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Пам’яті Богдана Ступки.

Пам’яті Богдана Ступки. На рівні відвертості гри не існує, Є просто пульсація чистоти. Творець не вмирає, він – інтегрує. У ньому, як зародки, - я і ти. На рівні відвертості, поза умовностей І рамок із часу для пустоти, Звучить на тональностях вічного Всесвіту Любов, що, як зодчий, зводить мости. На рівні відвертості, поза сумнівом, Гріховність і праведність - завжди свята. Творець не вмирає – миттєвою...

Читати далі...

***

…Теплий подих, миттєвий вогонь. Кров з вином у глибинах єства.Стукіт серця, немов метроном.Не відомо: однечи два?.. Терпкий присмак із кожним ковтком.За вікном – чорні штори ночі.Десь, між спогадом і сном,Щось хотіли сказати очі. Та мовчала душа притишено:Не злякати, не звабить, не зрадити…Наодинці надовго залишені,У ваганні : злітати чи падати? За межею усіх реальностей, У минулому розчинилися.Все – змінилось, та щось – не мінялося.Все забулось? Чи щось залишилося? Ніч – сіріла, згасала...

Читати далі...

Мачо

Улыбайтесь, мачо! Вам – идёт! Подкупайте простотой сердца! Время – вечность! Мир – да, да, театр! Ну а жизнь – безумная игра! Улыбайтесь, мачо! Я плачу, Отдавая Вам свои мечты. В них – я птицей в небо улечу, Не боясь ни туч, ни высоты. Улыбайтесь, мачо! Мир светлеет От отсутствия греха в улыбке Вашей! Согревайте тщетные надежды тех, Кто жертвой пал. Ведь всё не важно! Просто так, по воле случая, Где-то – отошло крепление, И вираж, наверно, очень крут, И от...

Читати далі...

Аффирмация

Я – есмъ! Я – есть! Я – свет, энергия! Я – вечный Дух, живущий во плоти! Моими чувствами вибрируют Вселенные, Рождаясь в недрах звёздного пути. Моё дыханье наполняет вечность, - Священные чертоги бытия, Мой взгляд увидел бесконечность, И, осознал, что это – Я! Я - есть Любовь! Начало и конец! Я – инь и янь в гармонии частот! Я – есть единства и блаженства свет! Я – есть сосуд, в котором Бог живёт! Я мир приемлю, как своё...

Читати далі...

Мы - разные

Мы - разные 01.09.11, 13:47 Мы – разные, мы – очень разные! И, кажется, так далеки… Избиты чужими фразами, Дороги для нас не легки. Мы – близкие, мы - очень близкие, Во вкусах на эту жизнь. Мы пьём то коньяк, то виски, Стремясь, зов души заглушить. Мы – вечные, слышишь, мы – вечные! Не знаю зачем? где? когда? Мы эту задумали встречу, Сквозь время, придя сюда. Мы – знающие, мы – точно знающие Всю цену пустым словам. Мы учимся быть прощающими, ...

Читати далі...