Народ, кто-то недавно запостил стихи о хомяке. Проржавшись, я отослала их всем своим друзьям. Но...этого мало. Я ещё и вспомнила мотивчик и спела. Получился такой вот рингтончик.

ЗЫ, мой муж его поставил в циляфоне на меня.

ЗЫЗЫ, следующая песТня будет про енотов, если найду в приколах стишки и вспомню мотивчик.

Миша, Мишенька, Мишутка... Он был довольно высокого роста и слегка полноват. Но полнота его вовсе не портила. Топтыжка с шевелюрой густых чёрных волос и бездонными синими глазами. Когда он улыбался, на его щеках появлялись трогательные почти детские ямочки. Миша обожал женщин. С первого дня гастрольной поездки и до приезда в Киев он ни разу не спал один...и с одной и той же дамой. Особенно ему нравились парикмахерши и воспитательницы детсада, - они-то точно проходят медпроверку каждый месяц. А дома Мишу ждала жена. Наверное, она догадывалась о Мишкиных похождениях, но закрывала на всё глаза, - в еврейских семьях не принято разводиться из-за таких пустяков. Миша был музыкантом от Бога ( уж не знаю какого, скорее всего еврейского ). Его пухлые пальчики легко порхали по клавишам. Он никогда не забывал тональности. Один раз сыграв произведение, он его запоминал раз и навсегда. Бывают же такие уникумы.

 Мы проработали вместе чуть больше года, а потом Мишка уехал с другой командой в Канаду гастролировать и записываться в студии. Музыканты вернулись, а Мишка нет. Он остался в Торонто...навсегда. У него обнаружили лейкемию. После второй пересадки костного мозга его не стало. А я вот думаю, может он не просто волочился за каждой юбкой? Может, он просто торопился жить?

Миши нет уже больше пятнадцати лет. Грустно. Я до сих пор помню эти синие-синие глаза.

Майже кожен сьогодні асоціює 1 травня з червоними прапорами, замурзаними
робітниками в касках, ленінською колодою, серпом і молотом, і бадьорим
«Інтернаціоналом». Насправді до цього свята Ілліч жодним чином не докладав рук.
Міжнародний день праці «народився» в «розсаднику капіталізму» – США, у 1886
році, коли волосся на голові Леніна було значно більше, а сам він ще сидів за
партою Симбірської гімназії. Саме 1 травня американські робітники організували
страйк, вимагаючи восьмигодинного робочого дня. Страйк закінчився кривавою
сутичкою з поліцією. На згадку про загиблих Паризький конгрес II Інтернаціоналу
ухвалив рішення організовувати подібні страйки щороку. Хоч це і дивно, але в
усьому світі «солідарність трудящих» обернулася для них повноцінним вихідним
днем.

Утім, це свято добре відоме кожному. Але, як з'ясувалося, перший день травня –
це свято не лише робітників.

Живин День

Першого травня давні слов'яни святкували Живин День. Живою називали богиню
краси, родючості, народження та зерна. Згідно з віруваннями слов'ян, цього дня
богиня спускалася на землю й дарувала людям щастя та красу. Жива повністю
обновляла природу після зимових холодів і благословляла жінок на дітонародження.
Цього дня було заведено стрибати через вогонь, очищаючись від злих зимових
духів, і ходити по траві босоніж.

Белтейн

У ніч на 1 травня відзначається один із двох найважливіших кельтських свят
Белтейн, що ділить кельтський календар на два рівні періоди. Це свято веселої
зустрічі приходу язичницького бога сонця та родючості Беленуса, який цієї ночі
нібито спускається на землю. Бога було заведено зустрічати палаючими багаттями,
дрова для яких кельти збирали протягом кількох днів під керівництвом мудрих
друїдів. Із першими променями сонця, що символізували прихід бога, багаття
запалювали, через них проганяли худобу та стрибали самі, щоб вигнати зі свого
тіла духів хвороби.

День богині Рауни

У Фінляндії шанувальники язичества та й просто всі неліниві донині святкують
День Відьомської Горобини, свято богині Рауни. Напевно, завдяки нордичному
характеру, манірні фіни ніколи через вогонь не стрибали і свійських тварин через
нього не ганяли. Замість цього предки «гарячих фінських хлопців» виходили до
лісу, де збирали гілочки ясена або горобини. Якщо висушити їх і покласти в оселі
– це стане кращим захистом від усіляких злих духів.

Свято єдності народу Казахстану

Коли Казахстан ще був однією з республік великого та могутнього СРСР, там
нарівні з усіма цього дня відзначали День Праці. Після повалення радянської
імперії втрачати гарну нагоду не виходити на роботу не хотілося, але й чіплятися
за минуле теж не подобалося, тому уряд Казахстану перейменував свято на День
єдності народу. Загалом свято не несе в собі особливого політичного підґрунтя,
будучи просто гарним приводом відпочити. Однак цього дня в багатонаціональному
Казахстані проводять санкціоновані «згори» різні заходи та ярмарки, які повинні
посприяти єднанню народів республіки.

Вірхен-де Чапі в Перу

Із 1790 року в Перу 1 травня відзначають релігійне свято Вірхен-де Чапі на знак
чуда, начебто створеного Дівою Марією. Легенда розповідає про священика, Хуана
де Діосе Хосе Тамайо, який спробував замінити статую Діви Марії у святилищі
Ла-Вірхен-де Чапі. Однак невелика статуя зненацька стала незвичайно важкою.
Звістка про чудо миттєво облетіла країну, і відтоді щороку 1 травня до
закинутого місця, де розташоване святилище, сходяться прочани з усієї країни.
Дорогою віруючі збирають камені, які залишають на підході до святилища як символ
очищення від гріхів.

Свято Великого Танення в Португалії

1 травня в португальській провінції Альгавре (Algavre) з незапам'ятних часів
відзначають свято води, називане днем Великого Танення, або Великого фонтана.
Цього дня в посушливій провінції настає сезон жари, під час якого пересихають
усі місцеві ріки та струмки. Жителі востаннє насолоджуються шумом міських
фонтанів, веселяться на ярмарку та прикрашають усі навколо вінками з квітів.
Відтепер до кінця літа тут ретельно економитимуть воду, і всі фонтани
відключать.

День весни в Естонії

До середини ХVI століття в Естонії в перший день травня влаштовувався
грандіозний турнір із стрілянини, перегонів, бої на мечах, із блазнями та
бенкетом на всю країну. Жителі цієї країни відзначали прихід весни. Попереджаючи
жарти про естонський менталітет, уточнюємо – клімат Естонії в ті часи був значно
суворішим, і теплі дні справді наставали лише на початку травня. Переможець
турніру одержував титул Травневого графа, вибирав собі графиню, і в компанії
шанувальників і всіх охочих з гучною кавалькадою в'їжджав до міста, де
влаштовувався бал до пізньої ночі. Зараз свято знову стало популярним і його
щорічно святкують у всіх містах Естонії.

Канадський фестиваль тюльпанів

Фестиваль тюльпанів в Оттаві з'явився одразу після Другої світової війни, під
час якої тут переховувалася королівська сім’я Нідерландів, яка втекла від
фашистського режиму. Тут же й народилася нинішня королева Маргрієт. Однак щоб
успадкувати трон, вона мала народитися на території рідної країни. Тоді
канадський уряд проголосив кімнату в лікарні Оттави територією Голландії. На
знак подяки після повернення на батьківщину принцеса Голландії Юліана подарувала
Оттаві 100 тисяч цибулин тюльпанів. На згадку про ті події в Канаді щорічно
проводять міжнародний фестиваль тюльпанів.

День благословення велосипедів у США

Мабуть, найдивовижнішим святом 1 травня можна вважати День благословення
велосипедів у США. Тут немає жодного символізму та підґрунтя – цього дня
священики справді благословляють велосипеди всіх охочих. Історія свята проста –
в 1819 році до США з Англії потрапив перший велосипед. До кінця літа
муніципальна рада заборонила пересування на цьому виді транспорту, оголосивши
його небезпечним для людини. У країні негайно з’явився підпільний рух
велосипедистів, які виявляли свій протест такому порушенню їхніх громадянських
прав. Невідомо, чим би закінчилася ця епопея, якби не католицький священик, який
1 травня 1820 року, благословивши свій велосипед, поїхав на ньому на роботу.
Через два тижні муніципалітет офіційно скасував власну заборону.

Фестиваль сажотрусів Рочестера

На знак солідарності із трудящими цього дня своє професійне свято відзначають
сажотруси Рочестера. За давніх часів їх вельми поважали, адже під шаром сажі
цілком міг бути син якогось лорда або збіднілий барон. А беручи до уваги
неспокійну історію середньовічної Англії, сьогоднішній бідний сажотрус цілком
міг завтра, з новим витком Війни Троянд, виявитися якимось графом. Відтоді,
звісно, спливло чимало часу, але професія сажотруса все ще існує. Щоправда,
тепер їхня роль має суто символічний характер – оскільки зустріти сажотруса в
Англії вважається доброю прикметою, уряд, як і раніше, справно виплачує їм
винагороду. А рядові обивателі щодня, виходячи на роботу, шукають поглядом
високу фігуру в циліндрі та зі сходами на плечі.

Фестиваль віскі в Шотландії

Горді шотландські горці не розмінюють 1 травня на стрибки через багаття, зустріч
весни й подібні дрібниці. Їм ніколи. Цього дня кожен справжній чоловік у кілті
просто зобов'язаний перехилити чарку чи дві міцного шотландського віскі.
Фестиваль відбувається у місці під назвою Спейсайд. Там розташовані всі
найзнаменитіші віскікурні в країні – Glenfiddich, Glen Grant, Strathisla. Раз на
рік ці заводи розчиняють свої двері для всіх охочих, запрошуючи на власні очі
спостерігати процес виготовлення віскі та пригощаючи кожного склянкою фірмового
напою. Крім візиту на заводи, цього дня влаштовують повномасштабні народні
гулянки з безліччю конкурсів, танцями під волинку, змаганнями зі швидкісного
одягання кілта, конкурси на найшвидше спорудження бочки та багато чого іншого.
Нерозумно навіть припустити, що в таке свято хтось у стані вийти на роботу.

Свиснула в інеті в Олександра Романова.

 PS Студентка університету Пурдью, що на Американщині у штаті Індіана, Дженніфер Маккрайт створила спеціальну групу в соціальній мережі Facebook, в якій закликала жінок продемонструвати світові свої принади впродовж 24-х годин 26-го квітня, аби зрозуміти, чи викличе це землетрус. Маккрайт, уражена заявою іранського аятолли про те, що відверті жіночі вбрання є причиною землетрусів, вирішила довести абсурдність цього припущення на практиці. Для цього Дженніфер організувала перший міжнародний День Бюстотрясіння! На думку одного з авторитетних мусульманських священнослужителів Ірану, саме представниці слабкої статі своєю «недостойною» поведінкою здатні викликати природні катаклізми. Таким чином, якщо дійсно станеться катастрофічний землетрус, про можливість якого вже не перший рік попереджають мешканців багатомільйонного Тегерана, винуватими в ньому будуть жінки, котрі бажають бути привабливими, носять відвертий одяг, користуються косметикою та вступають у позашлюбні стосунки з чоловіками, - вважає аятолла Кезем Сегеді. «Я закликаю всіх жінок-скептиків приєднатися до мене та перевірити на практиці  надприродну силу свого бюсту… Сила наших безсоромних тіл має обов’язково викликати землетрус. Якщо цього не станеться, я впевнена, аятолла Сегеді знайде цьому раціональне пояснення», - написала у своєму блозі дівчина. .Що цікаво, в День Бюстотрясіння в Японії було зафіксовано кілька підземних поштовхів середньої сили.  Та це й не дивно, адже Земля – жіночої статі, тож, мабуть, теж приєдналася до нового жіночого руху!

 

Американец основал музей тараканов

В Японии любителей выпить в одиночестве призывают объединиться. Японский
производитель слабоалкогольных коктейлей Suntory запустил для своей аудитории
социальную сеть Horo-Yoi. Ее цель - помочь людям, которые привыкли пить дома,
найти себе компанию. Регистрация в простая, при этом можно указывать выдуманные имя и прочие данные.
А само общение осуществляется подобно игре Second Lifе - фигурки героев
перемещаются по искусственным ландшафтам или помещениям, они могут приближаться
друг к другу и начинать разговор.
Для посетителей сайта, которых в первую неделю работы стало 70 тысяч,
организаторы в одной из виртуальных комнат устроили видеотрансляцию шоу и
фильмов, в другом помещении "выступает" комедиант, третье просто является местом
сбора многих персонажей. Свои впечатления от процесса можно транслировать в
Twitter - для этого покидать страничку Horo-Yori не нужно.
Впрочем, согласно опросам, большинство японцев, которые выпивают в одиночестве,
как правило, не намерены в это время общаться в соцсетях. Если они и занимаются
поиском собеседника, то делают это через Skype.

                        

                              На 100 г лепестков роз -
                              0,5 л водки
                              150-200 г сахара

                              Ощипать розу в цвету, наполнить лепестками бутыль,
                              залить водкой, дать настояться.
                              Когда настойка приобретет темно-янтарный цвет,
                              процедить, не отжимая лепестки, добавить сахар,
                              подогреть немного и разлить по бутылкам.
                              Хранить в прохладном месте.

Прошлась по кулинарным сайтам в поисках "вкусняшек" ко Дню Святого Валентина и нашла интересный рецептик.

Итак, коктейль "Ирландская роза".

Ингредиенты:
  Виски  50 г
  Содовая    100 г
  Ликёр сливочный  10 г
  Густой сироп из лепестков роз  10 г
  Тёртый шоколад
  Бутон розы
Приготовление:
  Для приготовления коктейля берём бокал, край его смазываем лимонным соком.
  Край бокала обмакиваем в тёртый шоколад.
  Аккуратно наливаем в бокал виски, содовую.
  Отдельно ликёр смешиваем с сиропом из роз, затем аккуратно выкладываем эту
  массу на дно бокала.
  И последний, самый главный ингридиент, это бутон розы! Кладём его в бокал и… 
  вуаля: коктейль “Ирландская роза” ГОТОВ!

( На прохання Злої Тітоньки )  

Цитуючи Даля, лінощі – відраза до праці, роботи, занять. В жодному ганджі ми не зізнаємося так охоче, як лінь. Сутність лінощів не зміниться в їхній оцінці. Тож хто нянькається з лінькою-мамкою?  Не треба соромитися тим, що лінощі наша з вами доля.  . Навпаки, ми з вами ще взірець працездатності у порівнянні з великими світу цього. Згадайте хоча б людину, яка примусила весь світ повірити  в те, що мавпу людиною зробила саме праця. Відверто скажемо, якщо би тією мавпочкою був сам маленький Дарвін, - дивовижного перевтілення не відбулося би! Адже сам Чарльз лінувався навчатися навіть рідній англійській мові. Йому більше подобалося трохи поспати на парті, а відпочити після цього на риболовлі. Після довготривалих роздумів про майбутнє лінивої дитини довелося батькам Чарльза Дарвіна запроторити його до університету навчатися зоконів божих. Але й навіть там, замість штудіювання богословських наук Дарвін обстрілював ворон з рушниці, не вставаючи з ліжка! А риболовлю йому замінили паби!  Навіть з головою поринувши в науку містер Дарвін нікуди не поспішав. На написання першої праці він витратив 8-м років, а на другої – аж 30-ть!

            Але не треба вважати Чарльза Дарвіна поодиноким у лінощах. Добру компанію йому міг би скласти сер Уїнстон Черчіль, який був найгіршим учнем у школі й навіть вирішив не поступати до університету. Найактивнішим видом спорту для сера Черчіля стало гойдання у кріслі-гойдалці. Він лінувався навіть користуватися попільничкою, тож наприкінці робочого дня весь був обсипаний залишками життєдіяльності улюблених сигар.

А ось Ісаак Ньютон у школі не був гіршим за всіх. В його класі навчався ще один учень, успіхи якого були ще нижчими. Щоправда,  трохи пізніше його визнали ідіотом і виперли зі школи. Та коли мама забрала Ньютона зі школи аби він допомогав їй у господарстві, в неї нічого з цього не вийшло! Ісаака відрядили продати зерно, а він просто утік! Тоді мати вирішила, що все ж таки дешевше буде дати бовдуру освіту.

Карл Маркс взагалі жив за рахунок старенької матері й місяцями пиячив, не маючи жодного бажання заробляти на життя власноруч. Невідомо скільки б ще терпіла старенька, але з 1869-го року всі рахунки Маркса оплачував Фрідріх Енгельс. Списочок зоряних ледарів продовжують Байрон, Пікассо та Ейнштейн. Вони ніколи не були першими учнями, а Ейнштейна взагалі вважали не просто ледачим, а супер-ледачим.  Щоправда, навіть у дорослому віці Ейнштейн так і не навчився прасувати одяг і прибирати у власній оселі. А навіщо?

Можливо, хтось з вас вже розслабився і вирішив, що за для того, аби стати генієм, достатньо бути просто лінивим! А ось і ні! Лікарі вважають, що справа насамперед у хворобі. На їхню думку, лінощі разом з неохайністю, байдужістю до всього та вередуванням, є не що інше, як прояв хвороби АДНД. Саме на цей синдром розладу уваги перехворіли у дитинстві Черчіль, Ейнштейн, Бетховен та Леонардо да Вінчі.

 

                

 

                  Советы бывалых как не испортить себе праздник и утро после
                  Как правильно пить и похмеляться

        Не верьте, будто тяжелое утреннее похмелье так же обязательно  для новогодней ночи, как осколки елочных игрушек и хрусталя на полу. Человек приличный в праздники растворяется в наслаждениях. По утрам он тянется не к бокалу, а к радости нового дня. Сожалеет не о ночных безобразиях, а о неповторимости вчерашних чудес. Все зависит от того, что и сколько он выпил накануне. И поэтому следует помнить о  традициях человечества, сложившихся в отношениях с великими  напитками.

         Шампанское, как и любое другое игристое вино, подают на стол охлажденным, в ведерке, где смешаны лед и вода. Такая смесь остужает и успокаивает вино, а не замораживает и убивает, как  морозилка. Пьют шампанское перед едой или после, но не как не во время. Наливают в узкие длинные бокалы, так как именно в них лучше всего видна игра пенящихся пузырьков. И эта мелочь -  обязательная часть ритуала. Не уподобляйтесь плебсу с Лазурного берега и не наливайте шампанское в замороженные бокалы. Вино испытывает температурный шок, который мгновенно отражается на вкусе, аромате и вашем удовольствии.

         Коньяк подают на стол только после окончания пиршества. Никогда не почувствуешь вкус и аромат коньяка, если пить его во время еды. Мы, к сожалению, чаще всего используем его именно в таком сочетании. Коньяк подается комнатной температуры. Разливается в специальные коньячные пузатые рюмки -"тюльпаны" бесцветного стекла - золотистый цвет напитка  обязывает к этому. В отличие от шампанского коньяк создан для камерной, почти интимной обстановки. Пьют коньяк маленькими глотками, ощущая от его вкуса тот эффект, который французы называют "хвост павлина" - с каждым новым мгновением букет коньяка дополняется новым оттенком, новыми красками. И, наконец, коньяк не закусывают ни шоколадом, ни лимоном. 

        Виски, как и коньяк, напиток для тесного круга. В Англии его называют "клубным" или "библиотечным". Под последним определением подразумевается не публичная библиотека, а своя собственная. Однако виски сильно  отличаются друг от друга и вкусом, и запахом, и исходным  сырьем. Шотландское никогда не спутаешь с ирландским, как  американский бурбон с канадским. Поэтому пьют его по-разному. И как аперитив, и как завершающий аккорд любой трапезы, и как тонизирующий напиток в момент моральной депрессии. Но  опять-таки только не во время еды. Для этого крепкого напитка предназначена только одна емкость - широкий, с толстым дном стакан-тамблер. Но наливают не до самого ободка, а на два три пальца. Пьют не залпом, а прихлебывая, потягивая его. Настоящий любитель виски никогда не станет опошлять его  добавками: содовой, кока-колой, апельсиновым соком. Даже лед в тамблере - показатель профанации и дилетантства.

        Наконец, ликеры, которые по сей день отчего-то считаются у нас напитком женским. Может оттого, что при всем желании их  невозможно сочетать ни с селедкой, ни с маринованными опятами, хотя крепость их порой вполне приемлема для мужчин. Ликеры, как и коньяк, пьют на сытый желудок. Традиционно их подают перед тем как сервируют к чаю или кофе. Рюмка для ликеров полагается стеклянная, или хрустальная, небольшого объема на  длинной ножке. Употребляют в чистом виде. Нередко, например Grand Marnier, подают со льдом. Или добавляют в коктейли, водку, чай, кофе. Известно, что правила хорошего тона позволяют плеснуть ложку - другую натурального ликера в шампанское. Но при всей кажущейся универсальности ликеры обладают одним несомненным изъяном. Наслаждение ликерами -  привилегия людей некурящих и малопьющих. Только тонкое обоняние позволяет в полной мере ощутить всю  гамму оттенков ликерных ароматов.

        Как правильно открыть бутылку шампанского? Открывать игристое вино начинайте не за минуту до боя курантов, а чуть пораньше. Как показывает опыт, далеко не все бутылки открываются легко и непринужденно. Особой стойкостью отличается отечественное игристое вино - "Надежда", которое всем своим названием намекает: "Надейтесь - и я откроюсь". Ни в коем случае не встряхивайте бутылку перед откупориванием - пробка может неожиданно вылететь, а полбутылки драгоценного напитка прольется мимо бокала. Даже в шутку не цельтесь в соседа, особенно в голову. Иногда это приводит к серьезным травмам. Не стоит проверить качество напитка силой выстрела. Итак, преступая к открытию, возьмите охлажденную бутылку  шампанского и оберните ее салфеткой или полотенцем, чтобы она не скользнула в руках, наклоните бутылку под углом 45 градусов. Теперь - внимание: открывая шампанское, нужно вращать не пробку, а бутылку. Так делают профессионалы. Конечно, некоторые физические усилия приложить придется. На самый крайний случай существует безотказный прием. Если всех ваших усилий оказалось недостаточно и победить капризную бутылку не удается, можно пойти на крайние меры: зажмите пробку дверью и поворачивайте бутылку, пока не откроется!

                  ПОХМЕЛЬЕ - ШТУКА ТОНКАЯ

       Пристрастие к алкоголю происходит из убеждения, что ты можешь изменить себя, проглотив некую материальную субстанцию. Стоит ли объяснять, что путь этот далеко не из тех, что воспитывают благородство духа? Он слишком незатейлив, чтобы быть настоящим. Он слишком заманчив, чтобы не обмануть наивного путника и не обернуться впоследствии страшной расплатой. Лауреат "Букера" и "Антибукера" Сергей Гандлевский изложил в "Трепанации черепа" любопытную теорию похмелья, своеобразное мистическое объяснение его природы: "Если ты покупаешь перемирие с миром всего за 3,62 или даже за 1,30, а не ценой внутренних усилий, то дрожи на утро, поделом тебе".

       Норма жизни трезвость. Именно поэтому лечение от пьянства и похмелья сделало своей прерогативой государство. Формы лечения у него нехитрые, основная помещение в вытрезвитель, то есть просто способ увеличить размер штрафа за появление нетрезвым в  общественном месте.Но всякий нормальный человек предпочитает лечиться в частном  порядке если только дело не дошло до нежелательных осложнений. Ему и предназначаются наши советы: как пить, да не напиться,
как напиться, да не попасться и как правильно, похмеляться.                                                                                

Совет N1. Не напиваться. Звучит глупо, но часто это забота не только о вашем здоровье,  но и о вашем жизненном успехе. От умения держать себя в руках  на разнообразных приемах, банкетах и тому подобных бизнес-встречах зависит очень многое. Это искусство не из последних пить и одновременно сохранять ясность мысли. По распространенному поверью, ему даже отводится специальный курс в школах дипломатов. Итак, рецепты. Настройтесь на полный  самоконтроль. Незаметно выпейте сырое яйцо или ложку растительного масла. По возможности запивайте алкоголь молоком: всегда можно оправдаться, что вам так вкусней и вы так привыкли. Ни в коем случае не запивайте алкоголь водой, чаем и особенно газированными напитками: они ускоряют всасывание спирта в кровь. Закусывайте, и лучше всего картофелем и капустой. Старайтесь не мешать разные напитки, а если мешаете, то следите, чтобы напитки следовали друг за другом по мере повышения их крепости. "Градус не понижать!"-  этот популярный клич имеет под собой основания не только гусарские, но и физиологические. Ни в коем случае не пейте из наперстка и не ешьте тюрю из хлеба с водкой.                                                                                                                                                                        Совет N2. Не расслабляться. Если вам посчастливилось таки напороться, то соберите остатки воли в кулак и изготовьте для себя один из ни следующих   "выпрямителей"'. Смочите широкий бокал несколькими каплями растительного масла, смешайте яичный желток с 20 каплями водки и добавьте по щепотке молотого красного и черного перца. Капните масла в стакан и смешайте в нем желток, 2 ст.ложки  острого томатного соуса, перец, 10-15 капель коньяка или перцовки и 2-3 капли лимонного сока. Неплохо помогает чай с лимоном или традиционный кофе. А лучше кофе на водке. Только обязательно на водке, без воды. Сваренный на водке кофе отрезвляет и ставит на ноги даже мертвого быка. Но имейте в виду, что этот рецепт годится только для тех, у кого здоровое сердце: при малейших признаках ишемической болезни сочетание кофеина с алкоголем может привести к самым тяжелым последствиям. Самое радикальное средство: полстакана холодной воды с растворенными в нем 8-10 каплями нашатырного спирта. Если позволяют обстоятельства, неплохо промыть желудок. Чтобы 
вызвать рвоту, выпейте черного кофе с солью вместо сахара.

Совет N3. Готовиться к худшему.  Ученые обозначают похмелье умным термином "withdrawal syndrom"- синдром лишения. "Вот настоящее название, восхищался великий митьковский писатель Шинкарев.- В нем слышно дрожание рока". Синдром лишения алкоголя - когда алкоголь сделался необходимым для организма - куда более серьезен,чем, cкажем, 
синдром лишения свободы или даже любви. Голос примитивной биохимии подчас бывает в человеке куда громче, чем иное глубокое чувство. Устное творчество русского народа донесло до нас множество пословиц и поговорок, связанных с традиционным утренним недугом наших дедов и прадедов. "Русский человек похмельчив",- сообщают нам предки, имея в виду, что редко пьет он один только день, а коль запивает, то уж на перспективу,  по-настоящему. Но "не хмель беда, а похмелье". Вот уж что верно, то верно: "Не жаль молодца битого, жаль похмельного". Рассказы о похмелье, о том, какое "это задумчивое и философское состояние, - неотьемлемая часть репертуара народных мастеров разговорного жанра. Похмелье- тема зкзистенциальная. Оно перестраивает ход твоих мыслей таким образом, что суетное и бытовое отходит на второй план и с особой остротой и напряженностью встают для тебя вопросы предельные - о жизни и смерти и о неизбывной борьбе добра со злом.

           Пьют для радости, пьют с горя, пьют от безделья и "чтоб забыться". Но всех ожидает с утра одно: похмелье. Вот истинное зло. Боритесь с ним. С пьянством мы все уже боролись - пока не пришли к пониманию, что надежнее и полезней бороться с его  последствиями. Попробуйте - у вас обязательно получится!  (c)

            Ученые утверждают, что ими получены неоспоримые доказательства того,
            что лучшим лекарством от похмелья в действительности является
            жареный бекон.
            Элин Робертс, менеджер по популяризации науки из Центра жизни города
            Ньюкасл, говорит по этому поводу следующее: "Пища не впитывает
            алкоголь, но увеличивает метаболизм, помогая справиться с
            последствиями пьянки". 

           "Именно поэтому пища часто помогает лучше себя чувствовать после
            обильных алкогольных возлияний. Хлеб богат углеводами, а в беконе
            полно белка, который распадается на аминокислоты. Тело нуждается в
            этих аминокислотах", - отмечает она.

            Кроме того, алкоголь истощает нейротрансмиттеры, но сало содержит
            высокий уровень аминов, которые вновь стимулируют их работу, а
            значит и более четкую работу головного мозга.

             "Я лично знаю трех вегетарианцев, нарушивших запрет на употребление
            мяса, лишь от одного запаха бекона", - подытоживает свое заявление
            Элин.

            ЗЫ, я лично не согласна, что жареный бекон с хлебом - это самое то, после пьянки, но...а вдруг именно этот рецепт кому-то поможет.