Посмішка

В середині боліла порожнеча,
Яку так легко нам лишають люди,

Все сподівалась - більше так не буде,
Та часе невблаганний інше рече.

І байдуже чому воно так сталось,
Щасливі наші дні коли змінились,
І ми над тою прірвой опинились,
Згубилися чи розачарувались.

Шукатиму невпинно, навіть вічно

Яскраве світло сонячне заповнить,

Безодню цю і хай душа ще стоге,
Я посміхаюсь, значить краще кличе.

Останні статті

Гість: InnaFL

17.09.16, 10:20

27.09.16, 10:24Відповідь на 1 від Гість: InnaFL

бач які ми сінхроністки з тобою

Гість: InnaFL

37.09.16, 10:32Відповідь на 2 від Гала

47.09.16, 10:34Відповідь на 3 від Гість: InnaFL

Гість: Fairy-tale_

57.09.16, 11:02

Красиво и жизненно

67.09.16, 11:08Відповідь на 5 від Гість: Fairy-tale_

да ті шо

Гість: Fairy-tale_

77.09.16, 11:09Відповідь на 6 від Гала

да ті шо*утираю слёзы умиления*

87.09.16, 11:36Відповідь на 7 від Гість: Fairy-tale_

да ті шо*утираю слёзы умиления*издиваешься

Гість: Fairy-tale_

97.09.16, 11:38Відповідь на 8 від Гала

да ті шо*утираю слёзы умиления*издиваешьсяНет, балдю от эстетического наслаждения

107.09.16, 12:26Відповідь на 9 від Гість: Fairy-tale_

наслаждайтись пажалста