Минуче
- 21.08.16, 11:25
Ні пам'яті спільной, ні спільних кордонів,
Надія як пам'ять, надія - топонім.
І все, що не можна, не вдасться сховати,
На тому без сорому наполягати.
Живем, як метелики - два дні на третій...
І досвід нам бреше, як дурник відвертий.
І стрімко спливає те спраглеє літо,
Я ледь-ледь його устигаю помітить.
Я ледь-ледь його устигаю помітить.
Ні-ні виправдовувань, зайве, не треба,
Пройде краєм серця, пройде краєм неба.
Пройде краєм серця, пройде краєм неба.
17
Коментарі
Григорівна
121.08.16, 11:43
ти знов пишеш вірші. я рада
Гість: Fairy-tale_
221.08.16, 11:46
Как всегда очень оригинально , своеобразно и с глубоким смыслом, умничка
Гала
321.08.16, 11:49Відповідь на 2 від Гість: Fairy-tale_
Гала
421.08.16, 11:50Відповідь на 1 від Григорівна
І я рада, що ти рада!
Григорівна
521.08.16, 11:50Відповідь на 4 від Гала
Мика***
621.08.16, 11:50
Душевно)
DimedrolИЧ
721.08.16, 11:53Відповідь на 1 від Григорівна
на поправку йде
Гала
821.08.16, 12:01Відповідь на 6 від Мика***
Гала
921.08.16, 12:01Відповідь на 7 від DimedrolИЧ
ах ти ж!
Григорівна
1021.08.16, 12:17Відповідь на 7 від DimedrolИЧ
Не заздрь!