Переселите всех в Москву

Німа Росія, з голосом одним,
Але з далекого, з минулого...брехливим
І шепіт, і мовчання. Тяжко їм?
Не тяжко! Їм ніяк, вони забули,

А може там ніколи і не знав
Ніхто, а як це, жить свободним.
Стріляють в тебе, ось, що Бог сказав,
Але ти мертвим жив, пустим, облудним.

Якби врішувала зброя щось тепер,
Якби колись будь що вона рішала,
Від власної отрути ти би вмер!...
Від неї і вмираєш, власно, зараз.

Коли ж ти голову піднімеш? Люди де?
Лише в жорстокості можливе розуміння?
Німа чи ні, а в безладі проте,
Росія, віднайди своє сумління.

І тішачись із величі своїй,
То знайте люди, окрім вас не бачать
Її ніде, то дріб'язковість, гній.
Час голоси знайти, мовчання не пробачать.