***
- 12.10.12, 19:56
Україно, містична і дивна,
Ти у Бога єдиний мій Рай,
І твій час не пройде і не сплине,
Але вірно себе обирай.
Скільки гнули тебе і ламали,
Скільки крові попили твоїй.
Це ж всі бачили, мусили, знали,
Ось обличчя твоє, ось твій стрій.
Хочеш, себе в обірване дрантя,
Хоч до скону усіх обертай,
Не сховаєш багатого плаття,
Що у тебе з народження, знай.
І ця гордість природжена, сива,
І терпіння одвічне твоє,
Це і горе твоє, це і сила,
Занепасти яка не дає.
Скільки тебе тягнули в безодню,
Нагинали, як гілку плоди,
Ти терпляча така і сьогодні,
Але вмить розпрямляєшся ти.
І розбризкуєш геть не ті роси,
Що на гілках, а рідную кров,
Обирай себе, як же я прошу,
Як та вічная Божа любов.
29
Коментарі
анонім
112.10.12, 20:04
Зa*рa*зa
212.10.12, 20:13
оч понра про багатэ плаття
Гала
312.10.12, 20:16Відповідь на 2 від Зa*рa*зa
нипаверишь, сама придумала, токаша...
Зa*рa*зa
412.10.12, 20:18Відповідь на 3 від Гала
Svetla-ya
512.10.12, 20:34
Я люблю Украину
стих гарний
Гала
612.10.12, 20:48Відповідь на 4 від Зa*рa*зa
прикольно
Гала
712.10.12, 20:49Відповідь на 5 від Svetla-ya
irishka_r
812.10.12, 20:59
Гала
912.10.12, 22:54Відповідь на 8 від irishka_r
Спасибо, Иришка!
дідіз@
1013.10.12, 00:39
Beau doit ?tre beaucoup.