Хитаюся від Песиміста до Реаліста.
- 06.11.07, 15:15
“Пессимист видит только бесконечный туннель.
Оптимист видит свет в конце туннеля.
Реалист види туннель, свет, и поезд, идущий навстречу.
И только машинист поезда видит трех идиотов, сидящих на рельсах.”
Випала зі стану Машиніста. І тепер хитаюся від Песиміста до Реаліста.
Не люблю бути слабкою. Та ця осінь вже мене так змучила… (Хоч насправді я осінь завжди любила найбільше.)
Ось поплачуся тут і може стане нарешті легше… В житті не часто побачиш, щоб я плакала, хоча я така тонкослізка і плачу ледь не щодня. Але цього ніхто не бачить і не знає. Адже… в мене все чудово: прекрасна, цікава робота, велике коло знайомих, із якими я фонтаную емоціями й оптимізмом, пишуться вірші та казки і, віднедавна, вдаються фотопортрети, а ще мене люблять діти і я завжди знаходжу з ними спільну мову…
Восени загострюється внутрішня самотність. Навіть, коли я була закоханою, то відчуваля цю осінню самотність. Холод зовні і холод в середині, і всесвітня одинокість…
Знаю купу способів виходу з депресії, але цього разу, здається, це не депресія. Трохи схоже на втому. Хочеться заснути і прокинутися десь там… коли буде тепло.
… І все ще болить рука. От бачиш, ще два тижні тому я могла написати заміточку “ледь не зламала руку, пожалійте мене бідашечку”, але не хотілося бути слабкою… Я сприйняла це падіння на роликах як ЗНАК, що треба трохи пригальмувати і подумати. Пригальмувала. Думаю. Та з кожним днем усе холодніше…
Коментарі
Гість: Transylva
16.11.07, 15:30
"Осінь по карнизах танцює стриптиза..."
Так, в мене восени теж відбувається психо-емоційне загострення. Це справді не депресія, просто осінь. Зате підвищується творча продуктивність, на відміну від лінивого і порожнього літа.
Подумай: адже скоро весна!
Гість: мук
26.11.07, 15:32
Как мне понятны твои ощущения. Испытываю сейчас нечто подобное, но от осенней грусти мне очень хорошо. Даже не взирая на то, что ОН не со мной и ближайшие 8 лет не будет
Гість: Blondy
36.11.07, 15:37
..это похоже всеобщая неразрешимая грусть...с опавшими листьями опадают и положительные эмоции, всем хочеться тепла, но часто жаль его дарить окружающим, всем хочеться понимания, но слушаем только свою грусть и не хочем понять ближних...Бурные чувства впадают в спячку, глаза закрываються от усталости и только откровенные оптимисты светяться как гроздья рабины. Кстати, именно рябина осенью заставляет меня улыбаться: она яркая, броская, улыбчиво горящая и бодрая. Даже в зимний холод
Naviya
46.11.07, 16:15
Люди, какая грусть???? Вы что??? Осень - это же так прекрасно.... прошла сумашедшая жара, воздух пахнет свежестью, все вокруг наряжается в желтые краски (цвета тепла и радости)...
я не говорю уже о том, как приятно погреться ( когда за окном дождь и холодный ветер) под теплым одеялом с кем- то родным, желанным и близком... пусть недолго, пусть не навсегда он близкий, но зато такие встречи согревают душу долгие месяца, а то и года...
Тратьте свои силы не на слезы и депрессию, а на более полезные дела
Азмус
56.11.07, 16:27
Привіт тутай...
що ж цієї весни тебе так зтомило?
може натиснула не на ті гальма? треба було звичайні, а ти тиснеш на ручні... вони гальмують до повної зупинкі...
А може, прийшла пора щось змінити у своєму житті... Не обов'язково ролики на ковзани... а саме ковзання на кохання...
чи ще якусь справу на ліву...
Sumna_Olesya
67.11.07, 13:46Відповідь на 1 від Гість: Transylva
Я теж так часто люблю говорити, що чудово, коли на вулиці осінь, адже скоро вже прийде весна.
Sumna_Olesya
77.11.07, 13:49Відповідь на 2 від Гість: мук
8 років асоціюються лише з ув*язненням, бо куди ще можна повністю випасти на 8 років? Здається ти ще надто юна для такої романтики і чекати 8 років невідомо чого я б не радила. ВІдстань мутує почуття і ти за якийсь час вже не знаєш, що ж насправді відчуваєш...
Хочеться мені помилятися.
Sumna_Olesya
87.11.07, 13:51Відповідь на 3 від Гість: Blondy
Дуже гарно сказала... Чомусь вийшло саме так.
Sumna_Olesya
97.11.07, 13:53Відповідь на 4 від Naviya
З випадковими я не гріюся.
SFM
1016.11.07, 12:46
складний випадок. дуже складний. чесно скажеу картина схожа.
ми живемо і не цінимо те що маємо. усвідомлення приходить тільки тоді - коли ми щось втрачаємо. спробуй по іншому дивитись на життя. є улюблина робота, є розуміючі друзі... невистачає того ж що і мені. повір без цього можна жити. подумай над цим.