Колисанки. (Що воно і з чим їх їдять)

Пишу замітку для подруги Оксанки, для Лесі, котра нещодавно стала мамою, та для себе (тітка - це відповідально, - присипляти дитинку інколи доводиться не одну годину, - тому й виникла потреба поповнити кількість знаних колисанок). smile

Спершу трохи теорії. call

«Колисанка (колискова пісня) – жанр народної ліричної пісні. Колисанку
співає мати (зрідка бабуся), аби заколисати, залюляти, приспати,
приспівати дитину. Колисанки переважно короткі. Ритм і темп –
зумовлені темпом гойдання. Мелодія – наспівна, нескладна. Мета
колисанки – відповідними рухами, монотонним співом і приємними дитині
словесними образами спонукати до сну малого слухача. Музична і
словесна форма та самий зміст колисанки вказують на прадавнє її
походження, на його спорідненість із магічними навіюваннями –
замовляннями» (Анатолій Волков).

Знайшла купу цікавих текстів, тож можу поділитися, кому треба.

Надрукую тут кілька тих, що мене зачепили. Тож...

* * *

Сонку, дрімку, голубоньку!
Приспи мою дитиноньку.
Приспи ж її вдень і вночі –
Буде мати чорні очі,
Чорні очі, біле тіло,
Щоб кожному було мило,
Та щоб росло, не боліло,
На серденько не скорбіло.
Ой рісточки у кісточки,
Здоров’ячко на серденько,
Добрий розум в головоньку,
Сонки-дрімки у віченьки,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусіньки,
А в рученьки ладусіньки.

***

Леле, леле, лелесенько,
Засни ж моє малесеньке.
Будеш легко, сину, спати,
Будеш здоров уставати.
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж моє малесеньке.

***
Ой люлі-люлечки,
Шовкові вервечки,
А колиска данськая,
А дитинка панськая...

***

Ходить сонко по вулиці,
Носить спання в рукавиці.
Чужих дітей пробуджає,
А Ганнусю присипляє.
- Ходи, сонко, ходи до нас,
Буде тобі добре у нас:

У нас хата тепленькая,
А Ганнуся маленькая.
Люляй же нам Ганю, люляй,
Докупочки вічка стуляй.