Шел пятый год президенства Януковича…

  • 25.11.11, 00:51
Шел пятый год президенства Януковича…
Весна… Начали питаться голубями. Они вкусные и полезные.
Кора деревьев пригодна в качестве приправы и заваривания чая.
Давно хожу пешком, узнал очень много нового и интересного о своём городе и его архитектуре.
На день рождения закололи дворняжку. На балконе валяются вверх тормашками засоленные воробьи. Сам себе шью одежду. Узнал как плести лапти.
Моюсь раз в месяц, разжигаем костер во дворе и греем в ведрах воду. Газ давно не по-карману и газовую трубу давно вырезали. Пару раз удалось поймать рыбу. Варю бражку и
ставлю квас. Чайный гриб - тоже хорошо. Думаем с женой взять кредит на двоих и
купить велосипед. Воздух в городе становится чище, редкие машины удивляют
детвору. Город пустеет. Вчера видел, как мимо проезжал президент на своей
карете.
Собираемся натаскать с женой земли в квартиру и посадить картохи. Очень хочется картохи... Давно не ел этого изысканного блюда – картоха…. Вареной картохи… жареной… печёной...
Говорят президент ест картоху каждый день, но мы с женой не верим, уж больно
сказочно это звучит: картоха каждый день.
С нетерпением ждем лета… Тараканов дома нет... Последнего съели еще в сентябре 2013 года... Комары к нам залетать боятся, наши вены всасывают их через их же хоботок! Перелётные птицы пролетают над моим городом только на высоте 12 000 метров, ниже
боятся... народ допрыгивает! Жабы весной квакают только сидя глубоко под водой!
Крысы ушли из города навсегда!
Сегодня первый раз отварил шнурки, если как следуют посолить - похожи на спагетти (хотя, что такое спагетти не помнят даже старики...)
Что это я разнылся… Ничего, еще потерпим. Главное русский мир и второй государственный – русский. Главное, чтобы не было войны и русский
флот не ушел из Севастополя. Продержимся… Может наши придут. Сразу все
поправится. Накормят; да-да, у них там знаете сколько нефти и газа? На всех
хватит. Может и медаль дадут – «За героизм и стойкость, проявленную на временно
оккупированной врагом территории» и прибавку к пенсии. Продержимся…
Главное не дать захватить власть
этим нацистам из «Свободы».
Скоро выборы… Мы с женой решили снова голосовать за Виктора
Федоровича Януковича.? Шел пятый год президенства Януковича…

Протигаз для Тимошенко

  • 17.08.11, 11:35
Юрій Корольчук, «Інститут енергетичних досліджень» Ну, хто би сумнівався, що істинна причина «посадки» Юлії Тимошенко – це газ і ще раз газ. А найважливішим залишається отримати відповідь і зрозуміти, для кого ж ця камера у найближчому майбутньому перетвориться із звичайної у «газову». Тим більше, що список очолює сама екс-прем’єр, а завершує її колишній колега Володимир Путін. І десь посередині «зависли» президент Янукович разом із власником газового посередника RosUkrEnergo AG Дмитром Фірташем. Десять років, які розділили життя Тимошенко на етапи між першим і другим арештом були доволі знаковими для всієї газової сфери України. У 2001 р. Тимошенко вперше у своєму житті спробувала тюремну баланду у статусі бізнесмена, власника одного із найбільших в Україні газових «трейдерів» ЄЕСУ і правої руки вже арештованого на той час екс-прем’єра Павла Лазаренка. Саме тоді для простого люду Юлія Тимошенко була прекрасною «газовою принцесою». Через 42 дні перебування у СІЗО із яйця «газової принцеси» вилупилася вже інша Тимошенко – у статусі остаточно сформованого політика. Історію про «газову принцесу» потихеньку забували. Але як всі міфи вона ще довго жила і передавалася із уст в уста. У 2008-2009 рр., коли Тимошенко вдруге очолила Кабмін, ореол «газової принцеси» востаннє спалахнув і остаточно розвіявся як дим. Навіть підписання газових договорів у січні 2009 р. лише ненадовго нагадали всім призабуте «звання» Тимошенко. Іще одним визначальним наслідком подій десятирічної давнини стало те, що перша «посадка» Тимошенко ознаменувала кінець ліберальної епохи існування великої кількості газових трейдерів («Республіка», «Олгаз», «Інтергаз», «Ітера», ЄЕСУ, Eastern Distribution Limited – це лише найкрупніші), які процвітали у буремні 90-х рр. і на межі 2000-х рр. І почалася епоха авторитарного та монопольного права на газ однієї групи, яка практично від 2002 р. майстерно ховається за різними творчими псевдоніми, – EuralTransgas Kft., RosUkrEnergo AG, ЗАТ «Укргаз-Енерго». В Україні найбільш впізнаваними обличчями цієї групи є «олігарх без посади» Дмитро Фірташ, міністр енергетики Юрій Бойко, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко і керівник президентської адміністрації Сергій Льовочкін. Друге ув’язнення Тимошенко, у серпні 2011 р., абсолютно не є на часі. Адже відбувається все на фоні тугих газових переговорів, які вже давно набрали вигляду взаємного тихого гарчання і загрожують ось-ось перерости у справжню війну. Ну, і звичайно, помітним фоном є прохолода у дружніх відносинах Януковича і Медведева. Ще більше навівають невеселі думки і зовсім обледенілі стосунки Януковича і Путіна. А справа Тимошенко має безпосереднє відношення до сучасних газових взаємовідносин України та Росії і обов’язково вчинить вплив на їх майбутнє. Що ж насправді означає серпневий арешт Тимошенко і які зміни у зв’язку з цим можуть очікувати на газову сферу України? Віктор Янукович наразі демонструє неймовірну для себе послідовність і непорушність у газовому питанні. Але, на жаль, лише в одному його аспекті, який торкається внутрішніх газових суперечок і Юлії Тимошенко. У зовнішніх аспектах газового питання Янукович до сьогодні не сформував чіткої позиції: чи ми обираємо газовим партнером Євросоюз, чи падаємо в обійми Росії. Показовий суд над Тимошенко із наступним її арештом – це гра м’язами перед Росією. Точніше, перед Володимиром Путіним, який як і Тимошенко не ставив свого підпису під газовим договором у 2009 році. Проте, російський прем’єр доклав максимальних зусиль, щоб нинішній договір функціонував і щоб посередник RosUkrEnergo Фірташа зник із газової карти України. Хоча, уже сам факт початку суду над Тимошенко і тим паче її арешт вже поставив під сумнів легітимність підписання газових договорів. А якщо ще й буде судове рішення, то у Януковича залишається лише один шлях. Шлях цей передбачає, що Україна буде і далі терпіти «газову формулу» та виконувати договір, але водночас з гордо піднятою головою піде у Стокгольмський арбітраж. Тобто, Янукович буде не лише грати роль «президента-що-стоїть-над-судом», а й справді спробує досягнути газових змін у правому полі. Щоправда, не віриться, що наш президент здатний на таке. І не тому, що Янукович ніколи не знав, що таке «закон один для всіх», а тому, що Януковичу потрібен швидкий результат. Результат – дешевий газ. Ну, про яке правове поле ми тут будемо «сюсюкати»? Президент не буде, та й немає часу, очікувати справедливого рішення шведського суду. Тим більше, що Росію судовими позовами не злякаєш. Це гарантовано. Адже для України і надалі будуть залишатися високі ціни на газ, а «Газпром» просто так не здасться у суді. Як це зробив «Нафтогаз України», який «підняв лапки» перед позовом RosUkrEnergo. Приклад європейських компаній, які подають до суду на «Газпром», безумовно є позитивним сигналом. Але навіть у ЄС не знають як довго можуть тривати судові розгляди. Стокгольмський суд-то – не Печерський. І тому EON, RWE, ENI, GDF та інші все-таки роблять ставку на продовження переговорів і пошуку компромісів. Насправді Януковичу більше пасує інший варіант. Другий шлях Януковича – це із благородним виглядом не показово «впаяти» термін Тимошенко і тим більше не подавати до шведського суду, а використовувати справу Тимошенко для шантажу. І не варто одягати маску моралістів. Як Росія на пару з «Газпромом» періодично шантажує Україну, то на це ми чуємо «так історично склалося». А як Україна пробує посмикати за ниточки «театру», то у Росії на це обурливо кажуть прямим текстом «шантаж». Підтвердженням вірогідності того, що Янукович схиляється обрати другий шлях, стали спершу кулуарні, а потім і публічні сигнали українському президенту з боку Москви щодо недопустимості реалізації сценарію «шантаж Росії справою Тимошенко». У відповідь Кремль готовий запустити в Україну медійний «фауст-патрон». Ще до арешту Тимошенко російські телеканали (ОРТ і НТВ) отримали команду робити заготовки для багатосерійного документального фільму з умовною назвою «Газ, який об’єднав Януковича, Ющенко і Фірташа». Тим паче, що зразок у російських журналістів вже є. Протягом 2010-2011 рр. телеканал НТВ продемонстрував п’ятисерійний документальний фільм із промовистою назвою «Хресний батька». У ньому президент Білорусі Олександр Лукашенко зазнав нищівної критики. Назву фільму запозичили у відомого фільму «Хресний батько» про мафіозний родинний клан. Як доповнення до цього на телеканалі Russia Today, який транслює новини англійською мовою і розрахований на Європу і США, прокрутили фільм Hard Luka (Жорсткий Лука). Варто додати, що і НТВ, і Russia Today підконтрольні російському «Газпрому». Для того, щоб наші з вами сумніви розвіялися остаточно слід згадати іще про один фільм, який у 2010 р. прокрутили на НТВ і у якому розкритикували вже екс-мера Москви Юрія Лужкова – «Дело в кепке». І вже зовсім показовим є майже класичний приклад ведучого російського ОРТ Сергія Доренка, який у «допутінські» часи також запускав у життя телевізійні програми-компромат. Словом, досвід такої роботи у росіян є величезний. Куди там нашим В’ячеславу Піховшеку і Дмитру Джангірову, які «прославилися» своїми «п’ятихвилинками ненависті». Можна лишень здогадуватися, які назви можуть придумати для фільму про Україну зважаючи на кримінальне минуле Януковича, пасічно-націоналістичний імідж Ющенка і таємничість походження мільярдів Фірташа. Навіть не сумнівайтеся, що тема газу м’яко перейде у розповіді про підтримку Ющенком Януковича на останніх президентських виборах, отримання Ющенком «нетрудових доходів» від діяльності RosUkrEnergo, переговори Ющенка і RosUkrEnergo у президентському кабінеті (чим уже поділився екс-голова «Нафтогазу» Олег Дубина), як починався бізнес Фірташа, яка роль у RosUkrEnergo міністра енергетики Бойка, хто такий глава президентської адміністрації Сергій Льовчкін. І це будуть лише «квіточки». Тому, однозначно, після арешту Тимошенко у серпні 2011 року україно-російські газові переговори вступили у більш жорстку фазу. Головні актори перейшли від слів до діла. І хто з учасників блефував буде зрозуміло лише в кінці гри, коли всі відкриють свої карти. Для Януковича величезною проблемою залишається те, що досвід інтриг у Росії – та хоча би на свіжому прикладі Білорусі, – набагато більший, та й з фінансами для реалізації масштабних «воєнних» дій також краще. Тому з однієї сторони президент України обирає найбільш адекватний метод відповіді у боротьбі з Росією, а з другого боку рішення суду по Тимошенко, навпаки, не допомагає Януковичу, а й далі заганяє його у глухий кут. Як у європейський, так і російський. Та й Тимошенко просто таки горіла бажанням сісти у камеру, щоб поглибити газовий конфлікт між Януковичем і Путіним та ускладнити переговорний процес. До того ж, якщо Росія все таки нанесе удар фільмом-компроматом, то Янукович поставить хрест на Фірташу, який разом із RosUkrEnergo і став червоною шматиною, що дратує Кремль. Можливо, Янукович виграє від того, що позбудеться водночас і Тимошенко, і Фірташа. Проте, навряд чи це йому допоможе вибити із Росії більш прийнятні газові договори чи ціну на газ.

Нині камера, де знаходиться екс-прем’єр Тимошенко, щосекунди наповнюється отруйним газом із політично-економічним присмаком. Чи допоможе Путін Тимошенко та передасть їй зі свободи «протигаз», яким може бути лише компромат на Януковича-Ющенка-Фірташа?

©

Формула счастья

  • 07.06.11, 11:23
Всего пяти лет и нескольких универсальных, опробованных в других странах шагов достаточно, чтобы превратить вечного аутсайдера Украину в динамично развивающуюся экономику со средней зарплатой $ 1 тыс. по стране, пишет Александр Пасховер в свежем номере журнала Корреспондент. Наиболее точно экономические успехи Украины за 20 лет независимости описывает старая советская песня: "Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю...". Здесь следует ставить точку. Из опрошенных Корреспондентом экспертов ни один не знает другой страны, где всепоглощающая бедность соседствует с необычайными природными ресурсами, развитой промышленностью, удобным географическим положением и высокообразованным населением. Несмотря на отличные исходные условия, Украина за 20 лет не смогла добиться и четверти экономических успехов, которые прочили ей международные эксперты в 1991 году. Сейчас средняя зарплата по стране - одно из главных мерил успешности экономической политики - составляет жалкие $ 280, второй снизу результат в Европе. Ниже зарплаты только в Молдове. Между тем общий уровень благосостояния в государствах - соседях Украины значительно выше. Средние зарплаты в Польше, Словакии, Чехии давно превысили $ 1 тыс. Причем многие из успешно реформирующихся стран совершили потрясающие рывки за пять - максимум десять лет. Сейчас эксперты, бизнесмены и даже политики от власти считают, что непреодолимых препятствий, которые стояли бы на пути резкого роста благосостояния населения страны, нет. Изучение опыта экономических реформ Турции, Словакии, Грузии, Польши, Сингапура, Ирландии и ряда других стран показывает: Украине вполне по силам к 2016-му нарастить размер средней заработной платы вчетверо и за пять лет перешагнуть рубеж $ 1 тыс. Более того, опыт реформ тех же стран учит, что Украине нет необходимости изобретать велосипед при разработке плана реформ, достаточно лишь заимствовать успешные решения соседей. После подробного рассмотрения преобразований успешных стран-реформаторов выясняется, что у всех у них - несмотря на некоторые особенности - было много общих решений и шагов. А именно: резкое упрощение налоговой системы, устранение каких-либо препятствий на пути притока иностранных инвестиций, улучшение качества государственного менеджмента, а также создание условий для процветания собственного бизнеса и искренняя, а не показательная борьба с коррупцией. Кроме самих шагов даже методы достижения целей у многих их них были схожими. Третий президент Украины говорит: как методологически добиться $ 1 тыс. средней зарплаты, для него не секрет. Секрет в том, как такой рецепт в нынешней Украине воплотить в жизнь. "И пять, и десять лет назад у нас не было дефицита знаний, как делать реформы, - говорит Корреспонденту президент страны образца 2005-2010 годов Виктор Ющенко. - Посадите за стол пять макроэкономистов, и они легко, арифметически вам скажут, что нужно делать. Но этих знаний недостаточно. Должно быть качество общества". Скинуть бремя "Средняя зарплата $ 1 тыс. за пять лет? - вице-премьер-министр Украины Борис Колесников отхлебывает глоток горячего кофе и продолжает: - Сейчас мы близки к $ 400. Если будем расти на 20% в год, то даже без национальной идеи за пять лет мы придем к $ 1 тыс." Верно, но за исключением двух деталей: во-первых, пока средняя зарплата украинца несколько ниже - $ 280. Во-вторых, 20% роста экономика страны еще никогда не показывала. Но достичь его возможно. Ничего нового выдумывать не нужно. Все придумано до нас. "Страны с гораздо более скромными возможностями [чем у Украины] - например, Грузия, где стартовые условия были, мягко говоря, хуже, или Сингапур, где нет полезных ископаемых, - сумели вырваться в лидеры мировой экономики", - рассказывает Корреспонденту Сергей Тигипко, вице-премьер-министр Украины. Первое, что сделали эти и другие страны, чтобы вырваться из плена нищеты, - модернизировали налоговую систему. Бедствующая Ирландия стартовала в сытый мир, снизив базовую ставку налога на прибыль с 40% до 12,5%. Сингапур отменил налог на вывоз доходов, полученных вкладчиками-нерезидентами. Как результат, самая маленькая страна Юго-Восточной Азии стала четвертым крупнейшим финансовым центром мира после Лондона, Нью-Йорка и Токио. Через год после того, как в 2003 году польское правительство снизило налог на прибыль с 27% до 19%, в бюджет поступило на $ 1,05 млрд больше, чем годом ранее. "Все потому, что бизнесмены перестали обманывать, - рассказывает Лешек Миллер, бывший премьер-министр Польши. - Если бизнесмен должен заплатить 27%, он обманывает. А если 19% - тогда думает: лучше заплатить, чем идти на риск". Украинская фискальная система - наиболее запутанная и неэффективная в мире. В рейтинге самых дружественных бизнесу налоговых систем Paying Taxes 2010, подготовленном Всемирным банком, Украина заняла 181-е место из 183 возможных. Ниже только Венесуэла и Беларусь. "Мы пришли к тому, что наша фискальная модель, безусловно, худшая в мире, - говорит Ющенко. - Сколько она у нас забирает сил, ресурсов, возможностей! Не проведя этой реформы, не стоит говорить о чем-то другом". В среднем украинским предпринимателям приходится платить 147 налогов и сборов и тратить на это более 736 часов в год. На администрирование налогов отечественный бизнес ежегодно тратит более 4 млрд грн. Это на 30% превышает бюджет Харьковской области. "Думаю, что малый и средний бизнес сейчас надо вообще освободить от налогов, - говорит Николай Толмачев, генеральный директор ТММ, крупнейшей в стране строительной компании. - Бизнесу сейчас не до жиру. Если предприятие хотя бы создает рабочие места, то освобождение его от налогов - это по сути взаимозачет, так как у государства тогда нет проблемы платить компенсации по безработице, дотации работникам и т. д." Еще одно спецпредложение предпринимателя - налоговый инспектор не должен заниматься оборотами меньше $ 100 тыс. Тогда автоматически сократится аппарат, на содержание которого идут бюджетные средства. "Я был на заводе Hyundai (Южная Корея), там последняя проверка была в 1994 году, то есть 17 лет назад, - делится опытом Колесников. - Первое, что нужно сделать, - за счет государства перевести [отчетность] на электронный документооборот. Туда [на предприятия] вообще не нужно ходить". Итог подводит Андрей Лобач, старший менеджер проекта фонда Эффективное управление. "Чем проще и понятнее налоговая система, чем меньше незапланированных налоговых проверок, тем более благоприятный климат для бизнеса, - говорит эксперт. - Это создает условия для притока инвестиций". Ни дать, ни взять Украина начала бороться с коррупцией тогда же, когда и Грузия. Тем не менее в рейтинге Transparency International Индекс восприятия коррупции кавказская республика за семь лет переместилась со 127-го на 68-е место, а Украина все эти годы мечется между 146-й и 134-й строчками. Чтобы сломить коррупцию, президент Грузии Михаил Саакашвили замеченных на взятках чиновников уволил, оштрафовал, некоторых посадил в тюрьму. Вакансии в госорганах на конкурсной основе заняли высокооплачиваемые кадры, многие из них с хорошим западным бизнес-образованием. В целом госаппарат был урезан в 15 раз, зарплаты госслужащих подняты в 20 раз. Сингапур, некогда необычайно криминализированный и коррумпированный регион планеты, сделал то же самое, но несколько раньше, чем Грузия. Теперь страна - лидер чистоты. "С мелкой сошкой, - написал в своих мемуарах экс-премьер-министр Сингапура Ли Куан Ю, - мы намеревались бороться путем упрощения процедур принятия решений и удаления всякой двусмысленности в законах путем издания ясных и простых правил вплоть до отмены разрешений и лицензирования в менее важных сферах общественной жизни". Чтобы минимизировать коррупцию и увеличить эффективность экономики в Украине, мультимиллионер и собственник ликеро-водочного бизнеса ТМ Олимп Павел Климец предлагает вообще вывести государство из бизнеса. "Нужна практически тотальная приватизация, - говорит Климец. - Государство не может быть эффективным собственником в силу частой смены тех, кто у власти". Чтобы приватизация не стала новым инструментом коррупции, Толмачев приводит в пример грузинский опыт. "В Грузии, например, аукционы проводят по телевизору в режиме реального времени, - говорит бизнесмен. - Следить за ними может каждый гражданин, принимать участие - любой, кто предварительно зарегистрировался. При такой степени открытости имитировать аукцион практически невозможно". В Украине подобным образом конкурс проводился только один раз. В 2005 году в прямом эфире ТВ страна наблюдала, как за рекордную инвестицию продали Криворожсталь. Это было в первый и последний раз. Помимо тотальной приватизации, большинство стран-реформаторов свели к минимуму ежедневное участие государства в экономике. Иностранные эксперты в Украине уже в конце 1990-х шутили - намекая на гигантскую зарегулированность экономики, - что для того, чтобы в Украине пропали яблоки, надо создать министерство яблок. "Внешние инвесторы не хотят работать в условиях коррупции и зарегулированности, а внутренние предпочитают хранить свои деньги в чулке, потому что не верят своему государству, - резюмирует Тигипко. - Главное, что должна сделать власть, - создать комфортные условия работы для бизнеса". Выход есть Турция и Словакия привлекли огромное количество инвестиций благодаря профильным промышленным зонам. Так, Турция за считаные годы стала одним из мировых лидеров в производстве бытовой электроники, а Словакия - гигантом автопрома. Соответственно, выросли доходы населения. Хаим Шапошник, доктор экономических наук, утверждает: путь к процветанию и высокой заработной плате лежит через создание свободных экономических зон (СЭЗ) с нулевой ставкой налогообложения. Минимальными условиями для бизнеса в таких зонах должно стать обязательство инвестировать не менее $ 50 млн в производство и экспортировать 80% своей продукции. В Украине идея СЭЗ и так называемых территорий приоритетного развития (ТПР) провалилась. В итоге выяснилось, что чиновники попросту использовали СЭЗы и ТПР для того, чтобы избегать налогообложения связанных с ними и дружественных им компаниям. Помимо этого, зоны были не профильные, а территориальные. Климец рассказывает, что сейчас в комитете экономических реформ находится его концепция индустриальных парков. "Если будет поставлена задача, готов строить и создавать", - добавляет бизнесмен. Опрошенные Корреспондентом эксперты наиболее конкурентоспособными и перспективными отраслями Украины считают металлургию, тяжелое машиностроение, аграрный и IT-сектор. Объем экспорта программной продукции и услуг уже превысил $ 1 млрд. Тигипко уверен, что и этот результат можно несколько раз приумножить. "Я недавно был с визитом в Эстонии, - говорит чиновник. - Это страна тотальной электронизации. Там даже пенсионеры получают уведомление о начислении пенсии с помощью sms. Опыт этой страны показывает, что IT-отрасль может здорово помочь и развитию экономики в целом, а не только быть источником валюты для страны". Как бизнесмен, занимающийся инновационной деятельностью, Толмачев утверждает, что готов разрабатывать и ввозить в Украину инновационные технологии, а для работы с ними создавать высокооплачиваемые рабочие места. Все, что просит бизнесмен у власти, - освободить от пошлин и НДС ввоз новейших технологических линий. "Это ведь не товар, а технология. Если предприниматель рискнул ввезти в страну технологическую линию, то он, естественно, ее установит и создаст рабочие места, - аргументирует Толмачев. - В России на ввоз технологических линий нет ни пошлины, ни НДС. В Украине инновационное оборудование растаможивают и по три года, а НДС и пошлина платится с прайсовой стоимости по оценке таможни". Низкий уровень технологий - как ни странно, одна из основных причин низкого уровня зарплат в стране. На вопрос, почему они платят своим сотрудникам невысокие зарплаты, большинство крупных собственников бизнеса в Украине резонно отвечают, мол, производительность труда на предприятии низкая по сравнению с другими странами, и, следовательно, зарплата низкая. Они во многом правы. ВВП на душу населения в Украине составляет порядка $ 6.665 в год - примерно вдвое меньше, чем в Турции, втрое меньше, чем в Польше, в три с половиной раза меньше, чем в Словакии, и в четыре раза меньше, чем в Чехии. В свою очередь на вопрос, почему в Украине такая низкая производительность труда, отвечают уже иностранные эксперты: потому что низкий уровень технологий. Последнее не меняется, так как в страну не идут иностранные инвестиции, способные принести технологии, и крупные собственники не инвестируют в новое дорогостоящее оборудование. Причинами тому - коррупция, бюрократические преграды и дальше по списку. Колесников говорит, что знает еще несколько волшебных слов, помимо "иностранные инвестиции и технологии", которые точно принесут стране миллиарды. Первое слово - "металлургия". Сюда вице-премьер ожидает самых крупных, многомиллиардных инвестиций. Второе волшебное слово - "машиностроение" как часть вертикально интегрированного бизнеса от железорудного сырья к прокату и производству бытовой техники, автомобилей. В ближайшей перспективе - запуск автозаводов в Харьковской, Львовской и Донецкой областях. Третье магическое слово - "сельское хозяйство". Украина уже 20 лет притворяется житницей Европы, имея при этом самую низкую урожайность на континенте и слабо развитую инфраструктуру. Кроме того, Украина один из последних "островов" Европы, где пашня не пущена в коммерческий оборот. Юрий Трындюк, владелец холдинга Хлебные инвестиции, не единственный аграрий, требующий от власти ввести частную собственность на землю и сделать ее предметом ипотеки. Четвертое магическое слово Колесникова - "скоростное железнодорожное движение". "Там будет реализована мечта журнала Корреспондент, - замечает Колесников. - Они [машинисты] будут получать $ 1.000 и даже выше, стюарты - $ 750". Запуск программы запланирован к футбольному чемпионату Евро-2012. По мнению Сергея Пионтковского, партнера международной юридической компании Baker & McKenzie, проблема Украины до сих пор состояла в том, что все провозглашаемые реформы преимущественно оставались на бумаге. Сегодня провести хотя бы половину намеченного можно только при двух сценариях, уверен юрист. Сценарий первый Пионтковский называет грузинским вариантом. К власти приходит президент, готовый к жесткой борьбе с коррупцией, начиная со своего ближайшего окружения, с показательными судебными процессами над десятком крупных чиновников. "Есть риск, - предупреждает Пионтковский. - Сильный президент, даже проведя все необходимые реформы, может превратиться в диктатора и остаться у власти. Тогда и реформы не помогут". Сценарий второй: Украина входит во всевозможные евроструктуры, например Европарламент, Совет Европы и т. д., и выполняет все мероприятия, связанные с такой интеграцией. Постоянные наезды еврокомиссаров создадут давление, принуждая чиновников выполнять взятые на себя обязательства.

"Наверное, эта наша традиция происходит еще со времен, когда к нам пришли варяги, - развивает мысль Пионтковский. - До них государственности у нас просто не было. Так и с нашими реформами: они могут быть проведены лишь под очень сильным давлением - либо со стороны сильного президента, либо со стороны современных варяг".

  ©

Юра Єнакіївський став "генералом" української армії

  • 27.05.11, 12:31
Ви пам'ятаєте, чиє призначення в уряд Азарова найбільше здивувало громадськість та експертів? Міністра оборони Михайла Єжеля. В останню хвилину пожбурили в смітник подання на Олександра Кузьмука, натомість президент запропонував депутатам проголосувати за одіозного екс-адмірала. Звідки ж з'явився Єжель? Кому чи чому завдячує приходу до влади? Озвучували чимало версій. Жодна з них не витримувала критики. Але нещодавно, працюючи над статтею «Уряд власної кишені», автору трапився факт, що пояснив таємницю призначення Єжеля. Подальше заглиблення в тему лишень підтвердило здогадки. Автор напав на слід, коли виявив: у фірмах, які протягом останніх трьох років забезпечували армію харчами, пальним (можливо, ще чимось), проглядалися інтереси родини Михайла Єжеля. Разом з тим, було помітно: Єжелі - лише гвинтики у цьому бізнесі, за яким стоять значно впливовіші особи. Один із павутиння Іванющенко Все почалося з ТОВ «Органіка плюс», що стала годувати армію в часи другого уряду Януковича. Одним з засновників цієї фірми виступала особисто Єжель Наталя Климентівна, дружина нинішнього міністра. Втім, вона володіла незначною часткою , основним власником була фірма «Міжрегіональний інвестиційний союз». Ця назва говорить дуже багато. Справа в тім, що «Міжрегіональний інвестиційний союз» - ключова структура бізнес-угрупування «Вік-сістемс», якому автор нещодавно присвятив багато уваги в статті «Таємниця донецького «общака». Розгадка майбаху Кирпи». Саме це бізнес-угрупування, яке завжди буквально розцвітало, коли тільки до влади приходив Віктор Янукович, нині виграє найжирніші державні тендери в АПК та вуглепромі. Головний менеджер цього павутиння Ігор Філіппенко мотається на «Майбаху» між держустановами, що входять в сферу інтересів угрупування (Міністерства АПК, внутрішніх справ, екології, оборони, ДП «Вугілля України», колишній ДАК «Хліб України», «Надра України»), до шикарного будинку в провулку Рильського, де «квартирує» його головний куратор - Юрій Іванющенко. Отже, кандидатуру Михайла Єжеля було кому лобіювати! І це не просто здогадки, що ґрунтуються на даних про засновників ТОВ «Органіка плюс». Розповімо докладніше. В часи уряду Тимошенко, Михайло Єжель прилаштувався працювати головним інспектором Міністерства оборони, яке тоді очолював Юрій Єхануров. В цій якості Єжель здійснював всіляке сприяння фірмі «Мезон-К», яка годувала солдат, а її «клони» - забезпечували армію паливом.   Так, саме він, відкривав двері владних кабінетів перед одеситом на ім’я Олег Атаянц. Представляв його, як розповідають очевидці, своїм племінником. Хоча справжніх родинних зв’язків між ними двома, очевидно, не було і не має. Натомість Атаянц відомий іншими зв’язками. Він близький до того самого бізнес-угрупування Ігоря Філіппенка. Наявність спільних комерційних справ підтверджує компанія Атаянца «Трансюніон», що входить у павутиння «Вік сістемс». Тепер, коли лобіст «Вік сістемса» Михайло Єжель очолив міністерство оборони, не важко здогадатися, хто має найбільше шансів знімати навар з бюджетних коштів, які йдуть на забезпечення армії. (Lb.ua нещодавно публікував відкритий лист керівництва державного підприємства Міністерства оборони «Білоцерківський військовий торг», які стверджують, що чиновники Міністерства оборони України на чолі з міністром оборони позбавляють це держпідприємство контрактів на постачання харчування для військовослужбовців в угоду власним компаніям) За прикладами далеко ходити не треба. Взяти, хоча б, нещодавній скандал з постачанням харчів в частини. Велике лоббі В минулому 2010-му році солдат годувала ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС». Директор і засновник її - Мєдвєдєв Дмитро Валерійович. Він же є засновником житомирської фірми ТОВ «Агран Інтерторг», найбільша частка якої належить «Житомирському м’ясокомбінату», яким в свою чергу володіє Микола Присяжнюк. Присяжнюк - нинішній міністр АПК, близький приятель Юрія Іванющенка, чи не найголовніший його соратник. Інформація про зв’язки Єжеля та Іванющенка вже просочилася в кулуари парламенту. Там автору розповіли одну цікаву історію. Так, влітку під Єжелем захиталося крісло, чутки про його ймовірну відставку потрапили в ЗМІ. Розпускала їх група Бойко-Льовочкіна, яка планувала отримати контроль над оборонним відомством. Для них цей напрям близький — були часи, вони серйозно «гралися» зі зброєю.   Тут можна згадати, що Юрій Бойко прийшов в «Нафтогаз»з посади генерального директора заводу «Зоря» - найбільшого в Україні, що виробляє боєприпаси. А сестра Льовочкіна Юлія Новікова колись «торгувала зброєю» - працювала в дочці «Укрспецекспорту» - «Укроборонсервісі». Однак, апетити «групи РУЄ» залишилися невтамованими. За інформацією автора, спільними зусиллями Єжеля відстояли Юрій Іванющенко на пару зі старшим сином Віктора Януковича Олександром. Інтересам Бойко-Льовочкіна там просто не знайшлося місця. До речі, щодо інтересів Олександра Януковича, вони давно відомі. В районі Балаклави він зводить яхтову марину. І Єжель не побоявся здійснити там відчуження земель Міноборони. Попри те, що його попередник, за дії аналогічного штибу, сидить у в’язниці. Ще одна теорія про перший мільйон Юри Єнакіївського Наявність у Юрія Іванющенка та Ко інтересів у збройному відомстві , не стало для автора сенсаційним відкриттям. Цього слід було очікувати. Чи служив пан Іванющенко в радянській армії, нам невідомо. Втім, автор ризикне припустити: саме армійське майно лягло в основу першого його серйозного капіталу. Підстави так думати дають наступні факти. 2002-го було порушено кримінальну справу щодо розкрадання коштів ДК «Укрспецекспорт». В матеріалах згадувалося й прізвище Іванющенко. Але не як звинуваченого. Юра Єнаківський особисто в сумнівні справи ніколи не влізав, для цього мав чимало «зіц-голів Фуксів». В цьому випадку виконавцем виступав такий собі Романенко Р.Ю. За даними правоохоронців, Романенко не був самостійною фігурою – технічним виконавцем. Яким став з огляду на те, що трохи раніше «отримав в борг крупну суму грошей від Підтинного І. В. та Іванющенка Ю.В для «роботи» , однак на велику суму він купив меблі та дорогоцінності, також придбав квартиру і більшу частину коштів витратив на ігри в казино. Романенко була запропонована роль виконавця для розкрадання коштів, щоб повернути борг Підтинному та Іванющенку», - говориться у відповідних документах, які є у розпорядженні автора. Нажаль, подробиці щодо того, яка роль відводилася Романенко, не зазначені. Але для нас це не так важливо, цікавий сам факт: Іванющенко мав спільні «справи» з «Укрспецекспортом». Адже всім відомо, що собою являє «Укрспецекспорт». Це - контора, що займається торгівлею українською зброєю на зовнішніх ринках, тож навряд чи Романенко-Іванющенко «підкотили» до неї з урожаєм огірків. Відомо: по-сусідству з малою батьківщиною Януковича знаходиться місто Артемівськ, яке, до речі, в дев’яностих перебувало під контролем авторитетів з Єнакієве. Містечко відоме тим, що тут віддавна складувалася зброя. Були наземні склади й підземні - на глибоких горизонтах соляних шахт радянський союз дбайливо зберігав усе, що могло знадобитися в третій світовій війні. В перші роки незалежності, коли в армії панував безлад, комерційні інтереси криміналу проникли навіть на найглибші горизонти. Українська зброя потекла за кордон «річкою», збройні барони українського походження стали настільки відомими, що на основі їх біографій Голівуд зняв популярні стрічки. Не обійшла «навала» і склади в Артемівську - нині в них майже нічого не лишилося. Офіційно: згоріло. Армійські склади яскраво палали 2004-го (за прем'єрства Януковича, до речі).   Втім, як вважає нардеп-регіонал Валерій Коновалюк, що розслідував збройну тему, зазвичай в таких пожежах згорає лише непотріб. Найцінніше розкрадається й розпродається зазделегіть, пожежі лише «зачищають» місце злочину. До речі, в буремні 90-ті нелегальна «пропозиція» з Артемівську навіть перевищувала попит африканських диктатур. Один з жителів сусідньої Горлівки розповів автору веселу історію. Ніби наприкінці дев’яностих місцеві підприємці передавали з вуст у вуста оголошення на кшталт: «Чи хтось візьметься прилаштувати сто тисяч шмайсерів?». В ті роки Іванющенко вже був не останньою людиною Єнакієво і навряд оминув увагою цей «бізнес». Тим паче, вже мав виходи на порти Одеси - через бізнес-партнерів одеситів братів Аврамових. Тож, те, що прізвище Іванющенко засвітилося в історії з розкраданнями коштів «Укрспецекспорту» - цілком логічно. Звісно, ми не робимо висновків, самі лише припущення. Втім, факти вельми показові. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти Теорію про наявність у пана Іванющенко інтересів у царині торгівлі зброєю, підтверджує і «спеціалізація» його друзів. Відомо, що Іванющенко має дружні зв’язки з російським багатієм Олексієм Федоричєвим. Федоричєв володіє найбільшою приватною стивідорною компанією Україні - «ТІС», що працює в одеському в порту «Південний». Федоричєв і Іванющенко - сусіди на Лазурному узбережжі. Дружать сім’ями. Зокрема, син Іванющенко Арсен довгий час займався футболом у молодіжній команді «Монако», головним спонсором якої виступає Федоричєв. В якійсь момент російський мільйонер надумав придбати цей футбольний клуб і готовий був викласти за нього аж 100 мільйонів «зелені». Але купівлю ветував принц Монако. Справа в тому, що французькі правоохоронні структури надали довідку: «Федком» Федоричєва засвітився у сумнівних справах відомого торгівця зброєю українського походження Леоніда Мініна. До речі, саме ця людина надихнула Голівуд на створення стрічки «Криваві алмази». За цим збройним бароном ганялися спецслужби половини світу. Але доказів постійно бракувало.   В 1997-му поліція намагалася дістати Мініна через Федоричєва. Тоді «Fedcom» запідозрили у відмиванні кримінальних коштів, називали навіть легальним «дахом» східно-європейської мафії. На думку поліції, «компанія була причетна до діяльності угрупування українця Леоніда Мініна, яке під прикриттям монакскої фірми Galaxy Management, займалося незаконною торгівлею зброєю», – писав «Комерсант» 2005-го. Однак виставити обвинувачення поліція спромоглася лише співробітнику Fedcom Олександру Клюєву - за зберігання фальшивих паспортів. Сам Мінін попався в 2000-му, через дріб’язкову скнарість. Раннім ранком в поліцейську дільницю Мілана постукала проститутка, яка поскаржилася на клієнта, що відмовився платити. Панночка привела поліцейських в номер, де її клієнт забавлявся відразу з чотирма дівчатами з різним кольором волосся та шкіри. Поліцейські знайшли в номері наркотики, а також цілий розсип камінців - «кривавих алмазів» з африканського континенту, також – портфель з документами з останньої оборудки, які й допомогли засудити збройного барона. Цьому скандалу тоді чимало уваги приділили європейські ЗМІ. Мінін сидить понині, в той час, як його приятель Федоричєв нині в «шоколаді». Принаймні в Україні, де в галузях, контроль за якими приписують Юрію Іванющенко, має чималі преференції. Так, він - один з небагатьох, хто допущений до торгівлі українським зерном (відомо, хто цей ринок контролює). Також Федоричєву нині набагато комфортніше працюється в Одеському порту. Принаймні всі портові конфлікти, які накопичилися за минулої влади, нині повирішувались на користь його компанії «Трасінвестсервіс», а не держави. «РосУкрЕнерго» Іванющенко Розвиваючи тему, можна припустити: одного разу «зайшовши на територію» збройного бізнесу, пан Іванющенко міг напрацювати тут й більш серйозні зв'язки. Не виключено, навіть з мафіозі українського походження Семеном Могилевичем. Знову ж таки: лише припущення, жодних тверджень. В кінці дев’яностих Юрій Іванющенко купив в Єнакієво будинок по вулиці Раздолівській, 132. В ньому «поселив» ТОВ «Єнакієвонафтопродукт». На той період Іванющенко особисто володів цілою низкою автозаправних станцій в Єнакієво, тобто – активно діяв на ниві паливо-енергетичного бізнесу. Засновником ТОВ «Єнакієвонафтопродукт», окрім фірм близьких до Іванющенко, була доволі цікава структура - Спільне підприємство корпорація «Росукрнафтопродукт». Про неї відомо, що протягом певного періоду (ще за Кучми) вона монопольно забезпечувала нафтопродуктами всі підприємства чорної металургії Донбасу. Ниточками засновників це підприємство було пов’язане з відомими російськими гравцями нафтового ринку. Гравцями, що сиділи в уряді та президентській адміністрації Володимира Путіна. Отже, це була серйозна структура - впливовий гравець паливно-енергетичного ринку України. Що цікаво: на початку 2000-го«Росукрнафтопродукт» був афільований з іншою компанією, що має дуже голосну назву - ТОВ «РосУкрЕнерго». Втім, йдеться про іншу «РосУкрЕнерго» . Не «фірташевську», а донецьку. Однак дещо спільне у двох тезок таки є. Донецьку ТОВ «Росукренерго» заснувала свого часу Транснаціональна компанія «РУНО». Її створили також ще за Кучми - силами урядів двох країн, з метою поєднання російських нафтовидобувників з українськими переробниками нафти. Власне, це стало першим кроком експансії російських нафтових гігантів в Україну. Читаємо російськку «Нову Газету»: «До 2006 года среди совладельцев РУНО был «ЗАНГАС», который с 2002 года являлся активом впоследствии знаменитого совладельца «Росукрэнерго» Дмитрия Фирташа». Отже, донецька «РосУкрЕнерго» причетна до тих самих дійових осіб, а саме - Семена Могилевича, що і фірташевська. Іще деталь: ця ж «Нова газета» знайшла в «РУНО» слід двоюрідного брата ВВП - Ігоря Путіна.   З цього «Новая Газета» робить висновок: не виключено, що партнери Ігоря Путіна знали Фірташа. Ми ж можемо зробити аналогічний висновок: що вони були знайомі з Юрієм Іванющенко. Наскільки тісно пов'язані – питання. Так, чи не так - нинішня діяльність Юрія Іванющенко має безпосередні «точки дотику» з «російським вектором». Путін – головнокомандувач української армії? Адже нині в царині АПК,яка, на думку експертів, перебуває під контролем пана Іванющенко, відбуваються дивні речі – крен в сторону російських інтересів . Український зерновий ринок нині повністю монополізувала ТОВ «Хлібінвестбуд». Вона виступає в ролі державного агента на внутрішньому ринку зернових, отримала найбільші квоти на експорт зерна, а останнім часом їй навіть надані права бути посередником в переміщенні міндобрив від підприємств до фермерських господарств. За версією посадовців, це - компанія з державним капіталом, однак журналістам стало відомо: насправді «державний монополіст» давно у приватній власності. Найбільшою часткою цього підприємства володіє ТОВ «Каласар». А «Каласар», в свою чергу, ділиться 50 на 50. Половина належить бізнес-угрупуванню «Вік-сістемс», яке ми згадували вище, інша –кіпрській компанії, яка виявилася дочкою дочки російського «Внешэкономбанка», де головою наглядової ради є сам російський прем’єр-міністр Володимир Володимирович Путін. Все це свідчить: про справжню роль та місце Іванющенко в українській політичній системі координат відомо ще дуже-дуже мало. Чому він має серйозний вплив на АПК, частково - вуглепром, видобуток копалин, навіть на внутрішні війська та міністерство оборони? Чому в цих галузях раптом проявляються інтереси «Внешэкономбанка»? (Це явище автор помітив не лише в царині АПК, а й у вугледобувній галузі)? Чіткої відповіді на всі ці питання немає.

Вочевидь, нам ще – як в пісні – належить «совершить массу открытий, иногда не желая того»

           ©

Ригалівський дерибан у Чернівцях

  • 30.04.11, 11:55
Депутат Чернівецької міської ради V скликання Валерій Сарафінчан заявляє, що у місті розпочався дерибан. Про це екс-депутат заявив «МБ» сьогодні, 29 квітня.

- Дерибан відбувається у двох напрямах. Перший – депутати, які скинули Федорука, сьогодні займають «теплі місця». За неповний місяць ми вже маємо чотирьох депутатів, які займають посади від заступника міського голови до начальника міськШЕПу. Цей процес буде продовжуватись. І ми й далі будемо дізнаватись, що депутати готують для себе місця, - каже Валерій Сарафінчан.

- Другий напрямок депутатського дерибану – виділення усякого роду земельних ділянок, їх узаконення, переведення з одного виду діяльності приміщення в інше. Сесія 28 квітня узаконила самозахоплення землі на розі вулиць Комарова і Червоноармійської. Усім відомо, що там знаходиться, - пивна «Баварія» депутата Чернівецької міськради Валерія Чинуша. Питання: за які заслуги? – продовжує екс-депутат. - За які заслуги у центрі міста на вулиці Кобилянської депутату Марині Гаєвській гаражне приміщення перевели у торгово-офісне? На мій, погляд так з депутатами розраховуються за натискання кнопок.

Нагадаємо, одразу після усунення від влади міського голови Миколи Федорука у квітні депутати міськради почали отримувати посади. Так, депутата від Партії регіонів Олександра Паскаря та депутата від «Батьківщини» Петра Ротаря було призначено заступниками Чернівецького міського голови. Депутата від «Нашої України» Василя Максимюка призначили виконувачем обов’язків гендиректора МТК «Калинівський ринок». Депутат від «Батьківщини», якого виключили з партії за голосування за відставку мера, Віталій Червінський очолив міськШЕП.

Також на засіданні сесії Чернівецької міської ради 28 квітня було прийнято рішення про надання ТОВ «Ресторан «Буковинський» дозволу оренди на п’ять років земельної ділянки на вулиці Червоноармійській, 103-Г для обслуговування нежитлових приміщень, влаштування автостоянки та літнього майданчика. У проекті рішення, підготовленого департаментом міськради, було зазначено: «Відмовити у зв’язку з розглядом справи у суді». Проте за рекомендаціями виконкому (зокрема Олексія Коломійця), постійних депутатських комісій (депутатів Олексія Редька, Володимира Жаровського, Володимира Кедя) замість слова «Відмовити» з’явилося формулювання «Надати».

Також депутати надали підприємцю Аліні Гаєвській, дочці депутата Марини Гаєвської, дозвіл на реконструкцію гаража на власній земельній ділянці на вулиці Кобилянської під торгівельно-офісне приміщення.

будинок іспанки

  • 25.04.11, 10:04
У будинку №15 на Університетській живе привид закоханої іспанки
Було це, розповідають, за Румунії. У старовинному триповерховому будинку розташувалося тоді іспанське консульство. І була у консула дружина надзвичайної вроди. Молода жінка часто блукала вузькими чернівецькими вуличками і одного вечора зустріла парубка – вродливого, високого, стрункого. Глянули вони одне на одного і закохалися. Зустрічалися щодня, ховаючись від чужих очей. Та іспанка не могла зважитися кинути нелюбого чоловіка: клятва вірності непримиренно боролася з коханням. Тоді красуня вийшла на балкон будинку, глянула востаннє на вулички і скверик, де зустрічалася з коханим, – і кинулася вниз. Кажуть, ще й досі бродить чернівецькими вуличками душа гордої іспанки, шукає втрачене кохання.

стишок 2004 года

  • 04.03.11, 15:35
Чья упитанная морда на тебя глядит с биг-борда?
Чей тюремный лексикон до оскомины знаком?
И не комми, и не соци, и не националист -
неустанно в гору рвется вор, бандит, рецидивист.
Рост стремителен и быстр: зек теперь премьер-министр.
Что же будет, если он станет нашим паханом?
Он мужик у нас крученый, жуликам и брат, и друг,
полуграмотный "ученый", доктор воровских наук.
Алчен, зол, хитер, коварен, лжив, злопамятен, бездарен,
подл, безбожен и ленив, жаден и себялюбив.
Важность осознай момента: всей стране придет хана,
если в роли президента изберешь ты пахана.
Но один не воин в поле, есть мерзавцы и поболе:
вверх его пихает мразь, а конкретно - наша власть.
Власть желает, шито-крыто, ловкость проявив и прыть,
несидевшего бандита отсидевшим заменить.
Соотечественник! Помни: на страну им с колокольни наплевать!
Бандитам власть для того нужна, чтобы красть.
Друг! Ты ими был ограблен, ты кормил их столько лет!
Не ступай на те же грабли и скажи: БАНДИТУ - НЕТ!