День пам’яті

На місто падає імла.
Звичайний день.Осіння сутінь.
І вогник тягнеться до скла –
Минулим, нинішнім, майбутнім.

І вже на відстані руки
Незримі тіні проростають.
І прокидаються свічки
Очима тих, кого не стало.

І ці маленькі пломінці 
Стають тихенько перед кожним,
Щоб на окраєць у руці
Дивитись строго і побожно.

Щоб милосердя – мов закон.
Щоб жити – й хвильки не прогаять…
І наша пам’ять ланцюжком
Між цих свічок перебігає.