В очікуванні купальської ночі

Де купався Іван – да на дно поринав…
Да на дно поринав – білих квіток нарвав.
Білих квіток нарвав – всім дівчатам роздав…

Вона чарівна - ця ніч... Навіть якщо не шукати цвіт папороті.

Вінки з духмяного зілля на гарненьких дівочих голівках...

Безтурботні забави на зелених луках...

Купальське багаття, що іскрами зривається в небо...

Квітучі острівці на воді, осяяні пломінчиками свічок.

Ніжні пестощі теплої води...

А на березі, може, і доля вже чекає.

Як ухопить, умикне - і лише верболози знають, що там далі. Неймовірні чари липневої ночі заплетуть, заворожать і подарують казку...

Пісню співали, вінки заплітали…
День поцілунків. Ніч на Купала.

Пристрасть і шал на вустах закипали.
День поцілунків. Ніч на Купала.

Із одежини – вінки та коралі…
День поцілунків. Ніч на Купала.

Іскри сміялися.  Зорі шептались.
День поцілунків. Ніч на Купала

Дів умикали – матусь не питали.
День поцілунків. Ніч на Купала.

Неба замало… Багаття замало…
День поцілунків. Ніч на Купала.