[Приєднана картинка]«Неважливо як повільно ти рухаєшся. Головне, що ти не зупиняєшся" Брюс Лі Що має відчувати людина, коли дізналась що вона робот? Незрозуміло, та й як зрозуміти коли, виходить ти й не був людиною? Ігор застиг прислухаючись до себе. Нічого незвичного не відчувалось. Якщо ж допустити, що дівчина права, тоді як би на його місці реагувала людина? Істерика, відчай? Чи навпаки спокій і умиротворення? Його роздуми перервав маленький монітор на...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана спалахнула від тону яким Ігор, раптом почав ставити питання. Мало того, що увірвався в її життя, в її квартиру без запрошення, так ще й має нахабство дорікати їй! Їй, яка майже два роки, обслуговувала його як тендітну порцелянову іграшку. В буквальному сенсі слова порошинки з нього здувала.Але крізь лють до її свідомості пробилось влучне питання хлопця «…чим ви мене наколололи…». Препарат, який щодня вливали в крапельниці хворому називається "ClaustOff"...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«В бійці перемагає спонтанність» Брюс Лі Ігор прокинувсь миттєво. Обвівши поглядом кімнату зрозумів, все що вчора трапилось з ним, не сон. Вчитель Сео Мьюнг вимагав, щоб Ігор прокидався з першим сонячним промінням. Далі треба заслужити сніданок - принести води від струмка що протікав у підніжжя гори на якій вони жили, розвести вогонь і в залежності від наявних запасів приготувати щось. Але то в умовах дикої природи, в джунглях. Там все зрозуміло...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана підіймалась до своєї квартири на сьомому поверсі. Сьогодні, мабуть вперше, пошкодувала про обіцянку, користуватись тільки сходами, що дала собі два роки тому. Сил після такого божевільного чергування не лишись зовсім. Але скористатись ліфтом значило б не стримати своє слово, а це, якщо згадати лексикон матері - некомільфо. Після того як пацієнт щойно вийшовши з коми, став гамселити трьох дужих чоловіків, а потім ще й втік, їй не давали спокою більше...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Простота – найвища ступінь майстерності» Брюс Лі Ігор біг коридорами лікарні і намагався спланувати свої дії. До цього часу він діяв рефлекторно. Що-що, а діяти в небезпечній ситуації автоматично він умів добре. Дякувати сенсею Сео Мьюнгу. А що ситуація в палаті набувала саме небезпечного відтінку Ігор був певен. Троє, добре підготовлених, фізично міцних зі зброєю під піджаками діяли впевнено і зухвало. Розташувавшись досить грамотно...

Читати далі...

[Приєднана картинка]В п’ятому корпусі нервово-патологічної клініки чергування проходили спокійно. Всі пацієнти цього відділення були без свідомості, з повним розладом життєво-важливих функцій, або, якщо простіше, перебували в комі. Оксана та Ірина – чергові відділення, пили чай в ординаторській та вели неспішну бесіду. Дівчата разом вже давно товаришували, бо разом закінчили медичний інститут та зараз проходили інтернатуру. - Оксанко, ти бачила...

Читати далі...

[Приєднана картинка] За свои, без году, сорок лет, Вера никогда не видела покойников. Просто не приходилось. Родные все живы. Были до сегодня. Даже мертвых собачек-кошек, птичек-ежиков она не могла вспомнить. А тут вдруг, именно вдруг, умер муж. Просто упал во время ужина с вытаращенными глазами, пеной и котлетой во рту.«Скорая» приехала быстро, но все равно опоздала. Им оставалось лишь подтвердить – «констатировать» смерть Сергея. Хорошо, что дети отдыхают по путевке. Вера сидела за столом, на ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Степан Парфенович недоумевал. Как это товар бракованный? Как вообще кролики могут быть бракованными? Два месяца он поставлял живых молоденьких крольчат в нотариальную контору «Кожарин и Ко». Оказывается, что последнюю партию забраковал Боря. Что там за Боря у них такой? И чем последняя партия отличалась от всех предыдущих? Было очень обидно терять такого клиента. Степан Парфенович даже капремонт двигателя своей старой Газели сделал, чтобы возить ушастых...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Баба Зіна поставила каструлю на плиту. Поки дід впіймає півня, заріже, кров спустить дивись вже й вода закипить. Всі думки про майбутній холодець вибив потужній вибух. Від вибуху захитались стіни, дошки на підлозі пішли хвилями, а баба Зіну рухнула на лавку. - От іроди! Ніяк не вгамуються, хай їм грець – вилаялась та промовила – Це ж зовсім близько бахнуло! Півник, мабуть, вже на димарі, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Молнии вспыхивали с пулеметной скоростью. Мир вокруг менял освещение с резко желтого до пронизывающе бесцветного. Незатихающий рокот грома бил по барабанным перепонкам. Ветер рвал одежду и трепал волосы. Ганна знала, что все так и должно быть. Старая мольфарка предупредила, что будет страшно, но если Ганна поборет страх и не сбежит, то все получится. Ганна сощурившись смотрела на свихнувшуюся природу. Страха не было. Когда узнала, что не может иметь детей...

Читати далі...