Цьгорічне літо: просто спекотна пора чи план знищення людства?

Тупцюють дні на місці, хоч сядь і плач,А я не хочу жити довго у розлуці.Складу букет своїх старих невдач,Віддам їх осені - порадниці-подрузі.Лякає ніч, тривожить серце день,Мені б постійно бути у дорозі.Листком до шибки липне жовтий сум,Він і самотність - на моїм порозі.Прийшли роки один за одним в рядІ всілись за столом, як звані гості.Солодкого дарунку їм не дам:- Впивайтесь хмелем, ви уже дорослі.Останньою до хати, як мара,Вплелася доля. Я їй так зраділа!М'який стілець і найсолодший...

Читати далі...