Обіцяне для друзів (вибачте, якісь чудеса зі шрифтом)

ДУЕЛЬ З УЧИТЕЛЕМ, ЩО НЕ ВІДБУЛАСЯ

Випадок класичний: доля визначила йому з’явитися на світ в аристократичній родині, та незалежний і задерикуватий характер Черчилля не сприяв успішності шкільного навчання, його доволі часто карали за різні провини. Запеклий шибеник Вінстон відчував відразу до процесу освіти як такого з самого початку. У своїх мемуарах він згадував: «Уперше освіта постала переді мною у вигляді зловісної фігури гувернантки, поява якої була анонсована зарані. До цього дня належало ретельно підготуватися шляхом вивчення книги «Читання без сліз» (у моєму випадку явно не спрацювало). Щодня ми з нянею у муках продиралися крізь книгу, причому я знаходив цей процес не лише жахливо стомливим, але й абсолютно марним. Ми так і не дісталися кінця, коли настала фатальна мить і гувернантка з’явилася на порозі дитячої кімнати. Пригадую, я зробив те, що переді мною за подібних обставин робили сотні гноблених страждальців: просто втік». Нащадок герцогів Мальборо був міцним, але не дуже гарним хлопчиком. До того ж мав значні мовні дефекти: він заїкався й шепелявив.

У дев’ять років хлопця віддали на навчання до школи св. Георга в Аскоті, і вже там він відчув справжню гіркоту плодів науки. Двійочників в Аскоті шмагали регулярно й від душі. Тож доки різки вбивали науку в округлі частини тіла майбутнього прем’єра Об’єднаного Королівства, в його голові зріли плани помсти, а зовсім не каяття чи бажання вчитися. При цьому не можна сказати, що маленький Вінні був безнадійним тупаком, але він волів сховатися десь в тихому кутку з книжкою не для його віку. Однак вчити уроки, працювати на заняттях та й взагалі виявляти хоч якусь старанність потенційний сер категорично відмовлявся. За два роки він не продемонстрував ніякого прогресу, завалив іспити і батьки змушені були забрати вперте чадо додому. Втім, ненадовго. У 13 мученика віддали до середньої школи. На той час він пристосувався до системи іспитів і хоча б змінив двійки на трійки.

Вчителі остаточно поставили на ньому хрест як на одному з найгірших у класі і як особливо відсталого розумом навіть позбавили необхідності вивчати латину і давньогрецьку мову. При цьому, щоб бешкетник не тинявся без діла і не придумував на їхні голови чергові каверзи, як компенсацію призначили йому додаткові заняття з рідної мови. Якщо згадати, що двійочник Вінстон згодом отримав Нобелівку з літератури, ці уроки вочевидь пішли на користь.

Його рідко відвідували батько і мати (у той час відома як Леді Рендольф), син писав їй листи-прохання — або прийти в школу, або повернути його додому. Стосунки з батьком не складалися, якось Черчилль навіть зауважив, що вони майже не говорили один з одним. Батько помер у віці 45 років. Вражений Вінстон усвідомив, що він також може померти молодим, тому слід залишити по собі якусь велику згадку. Коли згодом він почав свою кар'єру у військовому училищі, то вже отримував там високі оцінки з англійської мови та історії, а також був чемпіоном у місцевій школі фехтування. Виявлені нові таланти надихнули шляхетного юного аристократа на ідею реваншу.

Адже на довгі роки він зберіг в душі ненависть не лише до школи, а й до конкретного вихователя, який його відшмагав. Вже навчаючись у військовому училищі у 18 років, він приїхав до Аскоту, щоб розрахуватися зі своїм кривдником. Однак на той час власник школи помер і її було закрито…