Скажена баба

Ні для кого не секрет, що баби люблять потеревенити. А що ж їм ще робити, як не ляси точити то про те, то про се. Життя мусить бути цікавим, от і ці «молодиці» веселять сумний український народ.
Баба Соня:
– А ти чула Ганю, що ті скажені, бродячі пси зовсім страх загубили! – говорить до своєї подруги жінка, років шістдесяти.
Баба Ганя:
– Витріщивши очі: Ти про те, що їх ся плоде сила силенна? Та най би чорт забрав тих необтесанців, що зробили моїй
бідолашній Тузі сім щенят.
Баба Соня:
– Ой, Ганю, про що ти говориш?! Я чула власними вухами як розповідала Маруся, та, що твоя сусідка, як твій Петро навмисне Тузю випустив до тих псів, щоб не годувати вас двох, а котрусь позбутись. Ти мене, бабо, не обманеш, бо я чула власними вухами!
Баба Ганя:
– Ах ти ж старухо така, сама то забула, як твої нечистокровні дві суки розродились, і як ти по всіх сусідах тих щенят попідкидала. А Тузя, теж твоїх рук справа. Це ти її натравила, щоб та мені нові панчохи порвала.
Баба Соня:
– Ну так, так, треба мені твої
райтузи. Ти, Ганю, ще скажи, що то я у всіх бідах міста винувата.
Баба Ганя:
– Згадала баба як дівкою була.
Доволі тобі, що було, те загуло. Давай розказуй, а то щось ми не про те
говоримо!
Баба Соня:
– Ну тоді слухай! Їду я вчора на ровері в фортецю, треба було мені там молоко одній кубіті лишити. І тут глянь, а там туристи з фотоапаратами. Хоча замок уже зачинений, та вони і не спішили йти. Я трішки швидкість збавила, підкотила спідницю, бо там були чуловіки, підняла гордо голову, так щоб не думали, що я без діла вештаюсь. І звідки не візьмись, зграя псів наблизились до одного з тих, що з фотоапаратом, і почали гавкати на нього, кусати…
Баба Ганя:
– І що далі? Не зупиняйся Соню, кажи!
Баба Соня:
– Він бідолаха починає від тих псюр втікати, а вони женуться за ним. Решта туристів стоять очманілі, немов на паспорт фотографуються, і не знають, що з цим ділом робити. Я, не довго думаючи, як та Ксена, що із серіалу, беру молоко, яке везла бабі, і як замахнусь в одного того пса. Та забула, що жінкам потрібно цілити не туди, куди їм треба
попасти, бо так нічого точно не вийде. І я не попала в псів, натомість вцілила прямісінько у того переляканого туриста. Всі, хто бачив те дійство, подумали, що то я тих псів захищаю, й рвонули хто куди. Пси ж мабуть теж забоялись мене та відбігли трохи дальше.
Баба Ганя:
– А чоловік той, хоч живий залишився?
Баба Соня:
– Живий, лише трохи нажаханий. Полежав, так ще з дві хвилини, потім відкрутив банку з молоком, й половину з неї випив. Мабуть молоко надає крила, як у тій рекламі, пам’ятаєш, бо коли я підійшла, він як солдат піднявся, та щось не по-нашому швидко сказав, і побіг чим дужче до своїх. Я думаю, що то він так дякував мені.
Баба Ганя:
– Ого, Соню, ну ти справжня рятівниця. Нехай знають, що жінки в нас не скупі, а як бачать перешкоду, то найцінніше готові кинути, лиш би порятувати.
Баба Соня:
– Так, ти права Ганю, тому тепер я їжджу з двома банками молока про всяк випадок.

Коментарі

анонім

16.12.11, 15:40

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Звичайна таблиця";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
эт тоже очень понравилось, лучшеее в заметке