Умій сміятися, коли серце плаче

В залі темно… Лиш з середини пробивається кольорове світло прожекторів, що рухаються в такт під веселу музику. Навкруги декілька сотень очей з барвистим блиском спостерігають за дійством, яке відбувається на невеликій сцені. Шарики, солодка вата..Хіба багато потрібно для щастя?! Он, поглянь! Скільки усмішок дарує нам циркова програма «Шапіто». Спалахи фотоапаратів не замовкають. Де ще можна побачити лева, що виконує так сумирно різноманітні трюки. Здавалось, йому теж подобається – балувати публіку своїм незвичайним виступом. Він на сцені не вперше і не востаннє . Цирк – його життя, ще змалку він це усвідомив. Лев у цирку – театральна лялька і не інакше. Цікаво, чи здогадується він про справжнє лев’яче життя, не тут, а десь далеко, за межами клітки, де не видно і не чути людського духу. Де панують лише двоє: природа і цар усіх звірів - лев. Та мабуть йому не до того. Зараз він енергійно готується до стрибка через вогняний обруч.
В залі теж багато представників сміху. Найдотепніші та найкумедніші тут – клоуни. Вони королі цирку, замість булави вони нафаршировані кольоровими хустинками, м’ячиками та іншим веселим дріб’язком. На їхніх обличчях завжди гримована усмішка й великі очі. Вбрання схоже на веселку: таке кольорове й різне. Вони вдають вигляд, що зараз так модно і не замислюються про свій дурний вигляд, що привертає масову увагу публіки. Клоуни – жартівники, сльози їм не притаманні. Сміх, сміх, сміх! – ось їхній девіз.
Навколо безліч людей з радісними обличчями. Циркова програма закінчилася. Всі залишилися задоволені, і на пам'ять придбали сувеніри…
Так було кожний вихідний протягом місяця. Потім цирк міняв свою публіку, подорожуючи по всьому світі.
Якось, серед тижня до міського психолога навідався чоловік на консультацію. Він був дуже сумний. Очі його, немов плакали без сліз.
- Що ж турбує вас? – спитав психолог, придивляючись до нього з метою впізнати, адже місто невелике і люди один одного в лице знають. Та він був нетутешнім й на сеансі вперше.
Чоловік теж глянув на лікаря, але не з такою цікавістю, і меланхолічно відповів:
- Розумієте, я найнещасніша людина на землі! - і замовк, байдуже втупивши свої очі в підлогу.
Лікар зовсім не роздумуючи, і трохи голосніше ніж спершу запитав:
- Як давно ви розважались або ж міняли свій темний гардероб?
Той промовчав…
Лікар знов не довго чекаючи відповіді порадив:
- Ось уже три тижні у нашому місті виступає цирк. Він найсмішніший, який мені доводилось відвідувати. Екзотичні тварини і, що цікаво – клоуни, які зазвичай до вподоби лише дітям, не залишають байдужими і старших, що сміються, до речі, навіть більше ніж малеча. На цих вихідних вони востаннє виступатимуть…
Не почекавши, коли завершить говорити лікар, чоловік з гірким виразом обличчя, викрикнув:
- Лікарю, я і є той самий клоун із цирку! - і замовк…
Коли ми бачимо людину і нам видається, що в неї все гладко в житті, не обманюймо себе. На цій людині лише гримована маска, за якою схований біль і розчарування, сум і нещастя… Давайте перестанемо вірити гарній глянцевій картинці, а заглянемо в зміст, який схований між рядками.