Чарівний день

   Іноді мені здається, що Я за сотні кілометрів від дому. Стою в самому спіднєму десь посеред поля з щойно відірваною палицею від куща. А проти мене ну як мінімум легіон. В середині мене горить полум’я, а по ногам скоро щось потече від переляку. Хочеться заховатись але  ти машеш тією триклятою палицею, перед  пиками просто оскаженілих воїнів легіону.  І так ти стоїш до першої зорі. Після того, як вона зійшла беру ту палицю з собою , а раптом вона ще й завтра знадобиться. Сідлаю свого пегаса, помічаючи що колесо трохи спущене, і сподіваючись, що доїду й так. Прямую додому.
    Прийшовши додому зустрічаю свій маленькій загін. Ні, ні командир в загоні інший, не Я. Але маючи з собою  зброю  у вигляді замаринованої курки,  Все таки змушую командира загону, подивитися, що з колесом.  Мій пегас полагоджений і Я віддаю запечену курку своєму загону. Поласувавши менші бійці йдуть спати. А ми ще залишаємося розмірковувати, що до наступних вихідних і що до поповнення загону………
   Новий день приходить повільно,  і з ліжка просто неможливо виштовхати сон. Він засів в окопі й одстрілюється від атак будильника. Але мені приносять каву і Я спокійно без докорів сумління  залишаю сон переможеним, і з насолодою беру каву.
   Починається просто чарівний день….