Історія звичайного села

Я не історик і не маю наміру претендувати на математичну точність подій, тому буду користуватись виключно переказами людей.
Є на Поділлі село. Свого часу досить велике і багатолюдне. І є у того села своя маленька таємниця про панський скарб, який нібито був схований, коли пан тікав від більшовицької навали. Подейкують, що батько того пана свого часу був піратом та на старості літ викупив те село у збанкрутілої панянки. Коли старий пірат помер, син його забальзамував та поховав у підвалі дзвіниці поруч з церквою. Між дзвіницею, церквою та панським маєтком був прокладений підземний хід з потаємним виходом десь аж за межами села. За свідченнями старих людей, почивальня старого пана мала дуже багате оздоблення золотом, сріблом та дорогоцінним камінням. Але з приходом більшовиків церкву перетворили на склад для буряків та картоплі, дзвіницю пограбували та зруйнували, а тіло старого пана просто зникло. Залишки руїн дзвіниці хазяйновиті люди розтягли по домівках. Сьогодні ніхто вже й не скаже, де точно стояла та дзвіниця. Але, кажуть, що у кого в хаті чи на подвір’ї є хоча б камінчик зі дзвіниці, то, час від часу, можна почути запах дорогих чоловічих парфумів, яких сьогодні не роблять. Той запах, наче вітерець, промайнув поруч і зник, ніби повз тебе старий пан пройшов, обходячи свої володіння.
А скарб і досі не знайдено. Совіти, свого часу, перекопали все село, але так нічого й не знайшли.