Профиль

olgastav

olgastav

Украина, Запорожье

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

повний чи неповний нуль?

Друзі, таке питаннячко. Якщо вам кажуть, що ви нічого із себе не уявляєте, " повний нуль", ваші діі?

0%, 0 голосов

36%, 5 голосов

7%, 1 голос

14%, 2 голоса

43%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ми на своїй землі...

  • 21.01.15, 00:11

Вже декілька днів, майже тиждень, гуркіт гармат доноситься і до нас. Особливо рано вранці, або піздно ввечері. Сьогодні в області, знову неподалік від нас, підірвали міст. Теракт. Читаю коментарі "друзів" з Росії :"Довели країну, бандерлоги, карателі," і т.д.  На жаль, так само думають і багато мешканців області, або  сусіди наші :"При Януковичу війни не було..." Нібито це його заслуга! А ще при Януковичу землетрусів, смерчів не було...."Це той Майдан все почав, майдануті...А нам Росія потрібна, щоб  СССР був знову".   Це ми сперечались з сусідкою, вона так вихваляла януковича, а тоді сталіна почала вихваляти.  

А як читаю коментарі,  все одно не розумію, звідки стільки ненависті у "братів"?.

Попри все - у нас значна перевага. Ми - на своїй землі, наші хлопці захищають нашу землю, Україну. А що роблять тут російські солдати? Чи протримались б "ополченці"  без їхньої зброї?

Багато проблем, не те забезпечення, командування, але...Ми на своїй землі. І як сказав один товариш, який приходив у відпустку після АТО: "Ми там, щоб ви тут не побачила того жахіття".

Політичні банкрути знову рвуться до влади

  • 12.07.14, 19:12

  Листівка, з якою звернулись патріоти Чернігівскього району до старої влади ПР. Вона не змінилась. Всі ті ж самі при владі. І вони проводять конференції, засуджують "нову" владу, брешуть.

 Політичні банкрути знову рвуться до влади

            Справедливе обурення жителів району визвала публікація матеріалів з конференції районної організації партії регіонів у газеті «Нива» за 02.07.14. Ви, партія, яка виплекала диктатора «Яника», що довів країну до повного банкрутства, і, як дійсний «пахан», обікрав її та ганебно, як боягуз, утік. А ви, його Чернігівські посібники – не найвпливовіша, а найпозорніша політична сила в Запорізькій області, і ситуацію в області ви вмієте тільки дестабілізувати. Вам би каятись, за те, що допомагали, а в ліпшому випадку – не заважали грабунку бюджету і знищенню країни, а не розповідати про якісь міфічні досягнення. Звітуючи про надання матеріальної допомоги населенню, ви не говорите про те, скільки ж ви  вкрали у того населення через різні схеми. З останніх «досягнень» вашої партії  є закриття шкіл у селах Широкий Яр та Замістя та спроби закрити їх в с.Новоказанкувате та на Низянах. Реорганізація дільничних лікарень в амбулаторії призвела до того, що штати практично збереглися, а лікарняних ліжок не залишилось. Так звана медична реформа, що ви провели позапланово в районі, щоб догодити своєму вождю, не сприяє покращенню медичного обслуговування населення. Якщо послухати побрехеньки про заслуги вашої політсили з прославлення подвигу нашого народу в період Великої Вітчизняної війни, то можна повірити, що перемога в цій війні відбулася завдяки партії регіонів. Ви більші брехуни і фантазери, ніж комуністи.

            Сепаратизм, бандитизм і тероризм разом з російською агресією на Донбасі і в Криму – це ваша з комуністами «заслуга»! Це ваші олійники, царьови, єфремови, колісніченки, добкіни, пеклушенки організовували заколоти і бігали з колорадськими стрічками по містах, горлопанячи на мітингах «РаССея – яя!!!», «Путин помоги!» та інше. Це януковичі, захарченки, пшонки, азірови, клименки та інші злочинці фінансують сьогодні тероризм на Україні за вкрадені в нас кошти. І тому смерть і каліцтва українських силовиків і мирного населення на Донбасі та в інших місцях теж на вашій совісті.

            Так зване керівництво району та вашої політичної сили й до сьогодні не визначили свою громадянську позицію: мовчать, мов партизани, та надіються на повернення Яника в парі з Путлером. Керівництво районної організації партії, які до цих пір очолюють район, ні слова не сказали в підтримку визвольної боротьби нашого народу, ніхто не заявив про свою реальну допомогу українській армії, пораненим на фронті військовикам.

            А ще моральний рівень керівництва вашої партії не дає вам право критично говорити про європейські цінності. А керівник районної партійної організації, як і його вище керівництво, теж ганебно кинув вашу партію, а наслідки його досвіду та авторитету ви можете побачити, приїхавши в колись одне з найкращих сіл району Владівку, яку цей «діяч» довів до занепаду. І не сумнівайтесь, що під його керівництвом така доля чекає й район. Не зрозуміло, як ваш новий партійний лідер зможе «вести» район у Європу. І не дай, Боже, втілення проектів вашої партії в життя – бо ви сила антинародна і антиукраїнська. Ми віримо, що така політична «компанія» не має права на свої антинародні плани, і наш народ дасть вам гідну оцінку під час виборів.

            Україна – це єдина демократична Європейська країна. Слава Україні!

 

 

            Патріоти


68%, 13 голосов

21%, 4 голоса

11%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Патріотизм починається з малого.

  • 09.07.14, 22:38

Моя стаття в районну газету з приводу надписів на мостику, пофарбованих активістами у кольори прапору.

 

Патріотизм починається з малого.  Українська символіка, фарби кольору національного прапору, українська мова, повага до символів  - це прояв національної самосвідомості, порив єднання, порив душі. І коли національну символіку паплюжать – нібито в душу плюють.
Активісти ГО «Громадський контроль в Чернігівському районі»  обурені розфарбуванням містка злочинними сепаратистськими закликами: "Россия победит (Росия було написано, з однією "с"), "Україна здохла", "Смерть бедкрам и фашистам"
Соромно, що в районі є такі люди, які не поважають свою країну, не поважають земляків. Мені вас жаль – у вас немає батьківщина, бо як ви написали, для вас – Україна здохла, а  Россія вас також не чекає, бо ніхто не любить зрадників. Якщо тут так погано живеться, чому не поїхати шукати  щастя кудись? Навіщо обурювати земляків подібними виловлюваннями.  Одна жінка сказала – це молодь бавиться, не чіпайте їх, не варто розводити демагогію, можна їх зрозуміти..
Чи не знаєте, що війна в  Слов’янську, Донецьку починалась з таких от висловлювань і з того, що почали закликати Росію рятувати їх від фашистів? Почалось також з недалекоглядної та підступної  Нелі  Штепи – мера Слов’янська, яка, коли бандити захоплювали РДА,  кричала – це наші, це земляки, не чіпайте їх, їх треба зрозуміти….
Ви , живучи В Україні, дивитесь російські канали і вірите ним. А чи розповідають російські канали про біль тих біженці, яких зараз прийняла Запорізька область, а їх майже 3000? Про те, що вони зараз каються у своїй поведінці?  Деякі і досі не розуміють, що сталось, вони ходили на референдум, щоб жити заможінше. Ніхто не замислився, що це зрада. А деякі вже зрозуміли, і кажуть, що тепер їм буде наука.

Чи замислювались ви, чому там, де править так названа «київська хунта» - мир і спокій, а в Донбасі, де захисники – там бандитизм, кров, мародерство?
Чому в Запоріжжі, де громада вийшла за єдність України, де багато Української символіки, а ще  в Дніпропетровську, Миколаєві – немає розправ з російськомовним населенням, а Донбасі за українську мову і прапор можуть вбити? Чому там, де Росія захищає своїх співвітчизників – горе і смерть, в  так названих днр і лнр – крадуть людей, а там, де «бендери і фашисти» – у Львові, на західний Україні – там процвітання?
Замисліться над цім.
Коли до нас приїздив директор департаменту культури Влад Мороко то здивувався, що мало прапорів на будівлях. І гуляйпрольці дивувались, бо кажуть, у них на кожному будинку буває і по 2 прапори.
Від імені Громадського контролю  пропоную як можна більше української символіка. Хто не знає, де взяти – звертайтесь.  Також від імені громадського контролю та громади району пропоную міліції відзвітувати, як про двигається розслідування з пропажею прапорів після 9 травня і  спаплюженням прапору над редакцією.




33%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

67%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про Перемогу, фашизм і сепаратизм

  • 12.05.14, 00:10

Я хочу опубликовать здесь статью нашего черниговского (пгт. Черниговка) историка, кандидата исторических наук Ерёменко Николая. Это одна из тех разъяснительных статей, которые мы,  "Громадський контроль" договорились печатать в местной газете в рамках информационно-патриотической работы. редактор напечатала её, с боем, в видоизмененном виде.  И  - совпадение? - сразу же после выхода статьи над редакцией сожгли флаг. Интересно, почитайте. нужно знать, чтобы достойно отражать словесные нападения. И о георгиевских ленточках тоже....

Чергова дата перемоги над злійшим ворогом усього людства – фашистською Німеччиною у Другій світовій війні. У ці дні ми, звісно, ще більше шануємо тих, хто, не жаліючи власного життя, зробив свій внесок в цю Перемогу.

Уперше за повоєнні часи громадяни нашої держави зустрічатимуть це свято в умовах територіальних втрат України,  вторгнення на нашу територію загарбницьких військ та проявів сепаратизму на сході України.

І агресія йде цілеспрямовано з сусідньої, єдиновірної держави, історія і долі громадян якої тісно переплетені і перевірені з українською, зокрема, і випробуваннями в роки Другої світової війни.

Керівник цієї держави заявляє про те, що Росія перемогла б фашизм і без українців.

Тож хочу нагадати про втрати, внесок і здобутки українства у Другій світовій війні.

Україна в роки Другої світової війни, за неповними підрахунками, втратила п'яту частину населення, близько трьох мільйонів на фронтах і 5,5 мільйонів у зонах окупації. 2,3 мільйони українців були вивезені до примусової праці до Німеччини.

Цілком чи частково було знищено близько 700 міст і селищ, 28 тисяч сіл, внаслідок чого безпритульними залишилися більше 10 мільйонів чоловік.

Зважаючи на те, що війна завдала Україні більше руйнувань, ніж будь-якій країні Європи, збитки економіки України сягали більше 40%.

Українці боролися проти фашистської Німеччини та її союзників у складі Червоної армії (4,5 млн. чоловік), Української повстанської армії (близько 30 тис. чоловік), американської, канадської армій, військових частин Австрії, Франції, Англії, у загонах Руху Опору.

2,5 мільйони українців було нагороджено орденами і медалями. 2072 воїна-українця були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 32 воїна-українця стали двічі (тричі) Героями Радянського Союзу. Серед них – тричі Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач Іван Микитович Кожедуб із Сумщини, що зробив 360 бойових вильотів, провів 120 повітряних боїв і збив 62 ворожі літаки, що є найкращим результатом серед пілотів союзницьких армій.

Серед двічі героїв – І.М. Бойко, М.З. Бондаренко, Д.Б. Глінка, О.І. Молодчий, П.А. Таран, С.П. Супрун (перший у роки війни відзначений двома медалями Героя) та інші.

Звання місто-герой отримали Київ, Одеса, Севастополь, Керч.

Українці становили щонайменше п'яту частину збройних сил СРСР. Український народ дав таких полководців і флотоводців, як М.Є. Басистий, А.Л. Гетьман, А.Г. Головко, А.А. Гречко, А.І. Єременко, П.Ф. Жмаченко, М.П. Кирпонос, П.К. Кошовий, А.Г. Кравченко, Д.Л. Лелюшенко, Р.Я. Малиновський, К.С. Москаленко, С.Г. Руденко, П.С. Рибалко, С.К. Тимошенко, Я.М. Федоренко, І.Д. Черняховський та інші.

Серед радянського генералітету було 285 українців.

Нарешті, Україна, як складова Радянського Союзу, стала однією з переможниць у війні.

Не зважаючи на наведені цифри й факти, націонал-шовінистична пропаганда Російської Федерації звинувачує весь народ України у співпраці з фашизмом, називаючи “фашистами” і “бандерівцями”. Ця практика навішування ярликів іде ще з часів Російської імперії, де українців називали “хохлами” “мазепинцями”, у російській більшовицькій імперії для українців знайшлися нові, образливі на думку ідеологів більшовиків слова: “петлюрівець”, “махновець”, а після закінчення Другої світової війни - “бандеровець”. Хоча самі носії цих “ярликів” завжди пишалися належністю до цієї когорти борців за волю і незалежність України і її народу.

Зневажливо і з ненавистю вороги незалежності нашої держави як зовні, так і всередині України, ставляться до української мови, історії, символіки й самого українства.

Зневажливо називаючи українців “фашистами” і “бандеровцями”, “лісними братками”, кремлівська пропаганда хоче в черговий раз звинуватити сусідні народи у співпраці з фашизмом у роки Другої світової війни. На територіях цих країн дійсно були сформовані частини СС, поліцейські підрозділи або організації, що підтримували антибільшовицькі, антирадянські настрої. Перш за все це стосується литовців, естонців, на територіях яких було сформовано по одній дивізії СС. Особливо дістається з боку кремлівської пропаганди дивізії СС “Галичина”, сформованої на території України. Усього, за підрахунками істориків, з нацистською Німеччиною співпрацювало близько 220 тис. українців. При цьому цинічно замовчуються частини СС, сформовані з росіян, а їх було більше, ніж в інших народів. Ось їх перелік:

а) Добровольчеський полк СС “Варяг”;

б) 29-та гренадерська дивізія СС “Рона” (1-ша руська);

в) 30-та гренадерська дивізія СС (2-га руська);

г) 36-та гренадерська дивізія СС “Дирлевангер”.

Крім того, були сформовані корпус військ СС головного оперативного управління СС ФХА — СС у складі 16 полків чотири бригади головного управління імперської безпеки СС ФХА — СС та ще частини збройних формувань, утворених з росіян.

Також була сформована сумно звісна РОА — Руська визвольна армія під керівництвом відомого радянського генерала Андрія Власова, який, до речі, зробив вагомий внесок у перемогу радянських військ під Москвою у 1941 році і командував до часу здачі в полон до німців 2-ю ударною армією. А ще раніше він був керівником Київського укріп району, і в 1941 році героїчні захисники Києва гордо називали себе “власівцями”. У РОА налічувалося близько 150 тис. чоловік, які воювали на боці Німеччини.

Масовою була співпраця з окупантами і з боку козаків (кубанських, терських, уральських, сибірських, астраханських і особливо донських), серед яких колабораціонізм був масовим. Загальна кількість козаків, які воювали на боці Третього рейху в 1941-1945 роках досягала ста тисяч чоловік. Формування козацьких частин здійснювалося під керівництвом начальника Головного управління козацьких військ Імперського Міністерства Східних окупованих територій Німеччини генерала вермахту Петра Миколайовича Краснова. Ось деякі висловлення цього вірного слуги Адольфа Гітлера: “Здравствуй, фюрер, в Великой Германии, а мы казаки на Тихом Дону. Казаки! Помните, вы не русские, вы казаки, самостоятельный народ. Русские враждебны Вам, Москва всегда была врагом казаков, давила их и эксплуатировала. Теперь настало время, когда мы, казаки, можем создать свою независимою от Москвы жизнь. Русских необходимо запереть в рамках старого Московского княжества, откуда началось продвижение московского империализма. Да поможет Господь немецкому оружию и Гитлеру!»

До речі, 30.03.1944 року Головне управління козацьких військ перевели в Головне управління СС Третього рейху.

Тож чому кремлівська пропаганда замовчує факти співпраці росіян з окупантами? Усе дуже просто. Такий приклад не відповідає образові «русского» солдата-визволителя (нібито в Червоній армії служили виключно одні росіяни, і не було ні українців, ні білорусів, ні грузин, ні вірмен, ні тих же латишів чи естонців), єдиного, хто не заплямував себе зв'язком з німецьким фашизмом.

А насправді на боці фашистів воювали, за підрахунками істориків, близько 1,2 млн. росіян.

 Виходить ті, хто сьогодні з таким запалом таврує за співпрацю з фашистським режимом своїх сусідів, самі ж і були найбільш чисельними й вірними прихильниками Гітлера і Третього Рейху в роки Другої світової війни. Саме цим, мабуть, і пояснюється незрозумілий потяг в сучасній Росії до неонацистської ідеології і символіки.

Під час анексії Криму кремлівська ідеологія під лозунгом “Фашизм не пройде” гнала попереду своїх вояків українських жінок і дітей, наступаючи на наші військові частини.

Виправдовуючи агресію по відношенню до сусідніх держав і України, у Росії розпочалася реабілітація Гітлера, де його називають не злочинцем, а “ефективним менеджером”, себто до 1939 року захопивши Судети й Австрію, він вчинив правильно, збирав німецькі землі... Аналогічно, як сьогодні «російські землі» «збирає» їх лідер: Придністров'я, Північна Осетія, Грузія, Україна...

Сучасна російська влада і її п'ята колона в Україні постійно “клеймя позором” німецький колабораціонізм у всьому світі, виступаючи проти пам'ятників героям національно-визвольних рухів в Україні, жодним чином не згадує російських колабораціоністів, а будує їм пам'ятники.

У Москві, біля Храму Всіх Святих, установлена меморіальна плита П.М. Краснову, козацьким генералам, отаманам і воїнам 15-го козацького кавалерійського корпусу військ СС, які служили гітлерівській Німеччині. Напис на цій плиті шокує: “Казакам, павшим за веру и Отечество”.

У станиці Єланській Шолоховського району Ростовської області можна побачити пам'ятник генералу П.М. Краснову.

У доповнення до всього в м. Луганськ на вулиці імені Карла Маркса стоїть пам'ятний знак, на якому написано: “Казак, отдавший жизнь за Отечество”. Мова йде про царських жандармів, білогвардійців і німецьких поплічників. Саме ними й були донські казаки, ці непрохані гості, які прийшли в Крим, а сьогодні – в Луганськ, очоливши сепаратистський рух на території України. Саме тоді, коли весь світ зрозумів, що Росія хвора на фашизм, “наші” сепаратисти на майданах у Луганську, Донецьку і Харкові кричать: “Фашизм не пройде!”, “Путин, помоги!”, зривають державні прапори і символіку України, прикрашають свої зібрання прапорами РФ і “георгиевскими ленточками”, які останні роки в Росії і Україні та інших державах бувшого СРСР одягають на честь перемоги над гітлерівською Німеччиною в Другій світовій війні. До речі, людей, які носять такі стрічки, опоненти в Україні називають “колорадами”. Насправді ж, жоден солдат Червоної армії не отримував будь-якої нагороди чи відзнаки з назвою георгіївська. Георгіївські хрести, іменну зброю і шеврони отримували тільки козаки та воїни Російської визвольної армії генерала Власова, які служили “Великій Німеччині”.

А воювали, до речі, усі російські колабораційні війська під прапором Російської імперії — триколором. Так що досить кремлівській пропагандистській машині докоряти іншим за смітинку в оці, коли в самих з кожного ока стирчить по колоді.

Сьогодні георгіївські стрічки та російські триколори є символом сепаратизму, агресії та зради державі Україна. Нашу країну провокують на збройний конфлікт. Керівництво Росії, переконавшись, що на Південному Сході України недостатньо громадян, готових проголосувати за входження під протекторат РФ, і тому, з допомогою російських диверсантів і проросійськи налаштованих сепаратистів, намагаються розхитати ситуацію в регіоні, щоб зірвати президентські вибори в Україні.

Цими ж сепаратистами перешкоджається пересування українських військових частин територією нашої держави, захоплюються адмінбудівлі і все це – під російськими прапорами і з георгіївськими стрічками, використовуючи як “живий щит” жінок і дітей. Одне з пояснень їхніх дій - “Майдану было можно, а нам нельзя?” Воно то так! Але Майдан стояв і воював під українськими прапорами за вільну і справедливу країну.

Сепаратисти східних областей хочуть затягти нас не просто в минуле, але в ще страшніший світ, ніж при Януковичу.

Сепаратисти, які виступають під прапорами Росії зі зброєю в руках проти цілісності й незалежності України, закликаючи на її територію окупаційні війська, кваліфікуються законами України як посібники окупантів і терористи. І владі України необхідно адекватно й більш рішуче протистояти таким зрадницьким діям.

У переважній більшості населення Південного сходу України визнає себе громадянами України незалежно від національної приналежності, і виступає за єдність і територіальну цілісність держави. Народ України сам повинен вирішувати свою долю та навести лад у власній державі. Нам є що захищати! Це - наша земля, наші родини, наша Україна!

  З російським народом у нас давня і спільна історія. Ми знаємо, що є й інша Росія, Росія вільних, великих і чесних людей, які в умовах жорсткого авторитарного режиму проводять велелюдні мітинги від Москви до Магадану на підтримку Майдану і державної цілісності України. Проводять ці мітинги під державними прапорами Росії та України, скандуючи гасло “Слава Україні!”, “Героям Слава!”

Ми пишаємося цією частиною російського народу, дякуємо їм за підтримку і віримо, що незабаром і їм вдасться перетворити свою країну на вільну демократичну державу.

Ми пишаємося воїнами Збройних Сил України, які, не дивлячись на те, що їх багато років принижували, а армію практично знищили, змогли показати в складній бойовій обстановці анексії Криму та агресії в Східних областях приклади витримки, патріотизму, сили духу і військової майстерності. Вони є гідними нащадками своїх дідів і прадідів, які мужньо боронили рідну землю і перемогли фашизм. А ще українська армія потребує нашої з вами підтримки і допомоги.

Слава Україні! Героям Слава!

Микола Єременко,

кандидат історичних наук.

Допоможіть людині. Будь ласка.

  • 31.03.14, 01:11

Громадяни!  Брала інтерв'ю для місцевої газети у хлопця, що попав у біду. Вирішила розмістити і тут. Можливо, хто допоможе. Матеріально чи порадою. А чи молитвою. У хлопця було все життя попереду, і така трагедія. Мене особисто вразило те, що він на склав руки, ще намагається допомагати родині. Хоч сам лежить нерухомо.

Еще недавно этот ддвадцатилетний парень из Черниговки Стас Лакота горел мечтой выучиться на спасателя и работать в МЧС. Сегодня единственное его желание –встать с постели и жить. 

3 года назад эта трагедия потрясла Черниговку. 29 мая 2011 года года Стас вместе с компанией одноклассников отправился на машине на вылазку - отмечать окончание школы. Опьянение водителя стоило мальчику очень дорого. Уже 3 года парень лежит неподвижно. Врачи-нейрохирурги боялись что-либо прогнозировать. Вначале думали, что после такой травмы произойдут необратимые изменения, и Стас никогда не заговорит. Но слава Богу, здоровый организм берёт своё и сейчас Стас разговаривает и даже может печатать смс-ки. Это изобретение Стаса. Он берёт в рот карандаш, на который надета резинка с капельницы, и печатает на сенсорном телефоне. До этого, говорит, был другой сенсор - тепловой. Печатал носом…

 Что пережил Стас и его семья за это время, известно только им и Богу.

До аварии Стас был школьным активистом – без участия парня не проходил ни один поход, соревнование, или праздник. Почти 3 года полной  неподвижности в постели, и только сейчас у Стаса появилась небольшая надежда на выздоровление. Дело в том, что недавно у него стали болеть суставы, позвоночник. Появилась чувствительность, а это значит, что надежда есть. Только нужна скорейшая реабилитация, как можно быстрее, а это стоит дорого. В семье работает только отец, подрабатывает везде, где предложат, чтобы обеспечить Стасу лекарства и своей семье хлеб (у Стаса есть ещё 6-летний братик).  Мама же постоянно находится при старшем сыне.

Несмотря на свой поневоле замкнутый образ жизни, Стас остался таким же общительным и целеустремленным человеком. К нему по-прежнему приходят друзья, правда, остались самые близкие и верные. Вот, что он рассказывает о своей жизни сейчас.

- Надеюсь, что само страшное позади, но очень хочется хотя бы чтобы руки двигались. Я бы в  интернете искал себе заработок, я в этом разбираюсь. Раньше было хуже.  Все время я провел с аппаратом для искусственной вентиляции легких. Трубка в горле, без него дышать не мог. Потом горло зашили, но разговаривать ещё долго не получалось. На бутылках тренировался, как отхаркивать, как дышать. Так что это большой шаг уже, что я разговариваю. После такой травмы и на это надежды не было. А на этот аппарат «Ювелла» собирали деньги всем миром. Большое спасибо от меня лично всем, кто помог мне. Спасибо БФ «Счастливый ребёнок», через него мне передали значительную сумму. Сейчас дышу самостоятельно, а это такое облегчение! Это уже почти свобода. И у меня стали болеть руки и ноги. Они не двигаются, но уже болят. Пусть боль, я потерплю. Лишь бы была надежда.

Я  очень мечтаю встать и вернуться к своему любимому занятию – автомобилям Очень люблю машины, люблю их красить, ремонтировать, ездить. А ещё я почему-то хочу вырастить виноград. Представляю, как он растёт, а я потом его срываю. Конечно же, я хочу иметь семью и детей.

Сейчас я не лежу без дела. Нахожу в интернете, где можно заработать. Звоню по рекламе. На 8 марта, например, договорился, где можно выгодно закупить цветы, чтобы потом здесь, в Черниговке продать. Составил бизнес-план, договорился  о цене. Очень хотел поехать туда сам. Меня вынесли, положили в машину. Тяжело перенёс дорогу, пил таблетки, но я доволен. И на цветах немного подзаработали – мой вклад!

Продолжает мама Стаса, Наташа.

-                Я буду делать всё возможное и невозможное, чтобы сыну помочь. Сейчас мы делаем массажи, были в санатории. Нам очень помогли наши врачи и медсёстры из Черниговской больницы.  И вот, после того, как появилась чувствительность и боль в суставах, мы поехали на консультацию в область. Нам посоветовали реабилитационный центр в Запорожье «Гута». Доктор Дорофеев из этого центра нас постоянно консультировал. В центре Стасу бедет уделяться постоянное внимание, разрабатывается индивидуальная программа. Есть тренажёры, бассейн, работает команда профессионалов. Но это стоит дорого – на двоих на 58000 в месяц, т.к. я непрерывною должна находиться с сыном рядом. Есть санатории подешевле. Но они далеко, и там Стас будет предоставлен самому себе, полчаса массажа, полчаса ЛФК и всё. А об этом очень хорошие отзывы.

-                Движение – это жизнь, - говорит Стасик. – Я это отлично понимаю. И если найдутся добрые люди, готовые помочь мне выздороветь, я буду благодарен им всю свою жизнь.

·        Номер счёта 262092707851

·         инн отримувача 2642109564

·         МФО Райффайзен банк Аваль 380805

·         Лакота Наталья Ивановна

     

·         ЗРУ Приватбанк

·         пополнение карты  6762 4620 5437 7988

·         получатель Лакота Наталья Ивановна

·         Благотворительная помощь

        ·         Телефон мамы Наташи

·  О66-310-3258

 

Бог и мудрость против силы.

  • 16.03.14, 20:58

Украинцы, христиане, православные!

Муж мой вот что предложил: собраться всему украинскому народу, кто не хочет видеть здесь путинские войска, и БЕЗОРУЖНЫМИ пойти к нашим границам в сторону Крыма. 10-15-20 миллионов. С флагами, иконами, молитвами. Пусть священники идут, которые не побоятся. Репортёры независимые, чтобы освещали это. И цитирую мужа: "Вытолкаем их нашим казацким пузом!" А чего идём туда? В Ялту отдыхать! Да, и был такой случай в истории Киевской Руси, когда народ под предводительством митрополита Киприана с Владимирской иконой победили Тамерлана! И этим бы мы показали, какая у нас нация, какой народ! И увидите, Бог нам поможет.

"Завоеватель с войском вторгся в пределы Рязани, полонил и разорил ее и направил свой путь на Москву, опустошая и уничтожая все вокруг. В то время как московский великий князь Василий Дмитриевич собирал войска и отправлял их под Коломну, в самой Москве митрополит Киприан благословил население на пост и молитвенное покаяние. По взаимному совету Василий Дмитриевич и Киприан решили прибегнуть к оружию духовному и перенести из Владимира в Москву чудотворную икону Пречистой Богоматери[1].

Икону внесли в Успенский собор Московского Кремля.Летопись сообщает, что Тамерлан, простояв на одном месте две недели, внезапно устрашился, повернул на юг и вышел из московских пределов . Произошло великое чудо: во время крестного хода с чудотворной иконой, направлявшегося из Владимира в Москву, когда бесчисленное множество народа стояло на коленях по обеим сторонам дороги и молило: «Матерь Божия, спаси землю Русскую!», Тамерлану было видение . Перед его мысленным взором предстала высокая гора, с вершины которой спускались святители с золотыми жезлами, а над ними в лучезарном сиянии явилась Величавая Жена. Она повелела ему оставить пределы России. Проснувшись в трепете, Тамерлан спросил о значении видения. Ему ответили, что сияющая Жена есть Матерь Божия, великая Защитница христиан. Тогда Тамерлан отдал приказ полкам идти обратно" 

Только не говорите, что с путиным правда. Господь с нами, т.к. это наша земля. 

А возле кремля вообще - капище с лениным  


55%, 11 голосов

45%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Звіт про реалізацію проекта «Волонтерство – це рух життя»,

  • 31.01.14, 10:54

З серпня по грудень 2013 р. в Запорізькому регіоні реалізовувся проект «Волонтерство – це рух життя», в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.


В рамках проекту в вересні 2013 року був проведений тренінг – семінар «Волонтерство – це рух життя» для 25 представників активної молоді Запорізької області, віком від 16 до 35 років,
Розроблено координаційний центр на інформаційному ресурсі ЗММГО "СТЕП", на якому розміщується інформація, щодо волонтерської діяльності в регіоні з зазначенням пропозицій від підприємств, установ організацій та пропозицій від волонтерів.
В грудні 2013 року на круглому столі були обговорені питання, щодо стану волонтерського руху в Запорізькій області, проблеми, з якими стикаються волонтери, перспективи розвитку волонтерства різних профілів, всі рекомендації були передані до Запорізького міського центру соціальних служб для сімей дітей та молоді для подальшого розгляду.
Волонтерська діяльність, добровольча активність молоді є найважливішими чинниками соціального розвитку суспільства в таких сферах, як освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища і в ряді інших.
Добровольча діяльність є сферою, яка дає простір творчої ініціативи та соціальної творчості молоді, що забезпечує важливий внесок у досягнення цілей виховання активної громадянської позиції та соціальної відповідальності молодої людини.
Заняття волонтерською діяльністю дозволяє зберігати і зміцнювати людські цінності; сприяє особистісному зростанню і розвитку соціальних зв'язків. Молодь, яка активно займається добровольчеством, отримує  навички та вміння в організації заходів та акцій, спілкування з різними категоріями населення, що в наслідку робить її більш конкурентоспроможною на ринку праці.
Крім особистого розвитку волонтери активно допомагають у вирішенні соціальних проблем суспільства. Займаються допомогою дітям - сиротам, ветеранам, профілактикою залежностей у дитячому та молодіжному середовищі та ін.
Сьогодні в м. Запоріжжя відбувається все більше заходів, успішна реалізація яких значною мірою залежить від залучення необхідної кількості волонтерів.
Разом з тим, в м. Запоріжжі не створено поки умов для стимулювання і підтримки волонтерських ініціатив студентів, працюючої молоді та представників громадських організацій.
Забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізація їх ідей потребує посилення координації зусиль органів влади і громадськості.


Координатор проекту
Вікторія Агєнтаєва

Что происходит у нас в стране глазами фермера.

  • 23.12.13, 01:36

Очень сложно объяснить людям, не живущим у нас в стране, что же такое происходит у нас в Украине. Муж мой попытался объяснить друзьям из Беларуси, почему у нас люди выходят на Майдан.

С его позволения публикую письма - объяснения.

"

, приветствую!
Я был удивлён, что в России есть люди, которые не взирая на зомбирование средств массовой информации понимают истинную причину нынешних событий у нас в Украине.
Прикрепляю фото с высказыванием московского журналиста. .
В дополнение хотелось бы написать своё видение данной ситуации в моей стране.
Думаю, что имею право, так как я прожил в России 9 лет ( в Архангельске 4.5 года и в Мурманске 4.5 года) а так же в Европе ( в Греции) 2 года, а затем 6 лет безвыездно.
Для начала хотел бы описать в двух словах нынешнюю власть в Украине. На свой шкуре испытал, когда пахал, культивировал, сеял пшеницу цена была 200 евро за тонну , а собрал урожай цена упала в двое 100 евро за тонну. Я собрал 50 тонн это на 10000 евро, а пришлось продать за 5 тыс .  А это меньше, чем я вложил, я в убытке. Такая же ситуации была и с грузоперевозками, приходилось ездить почти по себестоимости, по той же причине. Моё фермерство находится далеко от города, да и село не так то просто найти, даже , когда объяснил кому-то, как доехать, А  вот у фермеров в окрестностях города серьёзные проблемы… Приезжает фермер косить свой выращенный урожай, а его уже скосили, или уже косят. Когда подходит с претензией, что мол это ж моё… ему пистолет к голове, и говорят иди мол, по - здорову. А всё потому что поставили «смотрящего» в Запорожье Анисимоваю (Слава Богу, уже арестован – и это после многочисленных жалоб и протестов горожан – не зря протестовали) Все платят ему:  маршруточники, рынки, предприниматели, даже коммунальщики. Про коммунальщиков мне не верилось, но по местным новостям показывали, деньги мешками (и это гривна, не миллионы, как в Белоруссии) приготовили для Анисимова. Это показывали, когда его арестовали. И все знают, что это ставленник власти, который с этих денег отстёгивает вышестоящим. Всё как в воровском общаке. И такие смотрящие в каждом городе. А рейдерский захват…  Бензин у нас подняли в цене с 0.4евро за литр до 1.1 евро за литр ( думаю, что дороже чем в Европе) со словами, что 0.6 евро пойдут на ремонт дорог. Лично Азаров говорил это по ТВ. Прошло два года.. Дороги просто ужас, ездить невозможно. Прокуроры сбивают матерей с детьми насмерть, и их не судят. Расскажу очень циничный пример, который меня очень возмутил. Сын прокурора пьяный врезался в стоявшую на обочине Запорожец. На заднем сиденье сидела беременная девушка погибла. А виновник звонит кому то по мобильнику, и говорит: «Да тут лох какой то Запорожец поставил, я врезался, а клуша его походу ласты склеила»  И этого козла, не осудили. И таких примеров очень, очень много, прокуроры, депутаты,  и их дети и жёны, убивают людей на пешеходных переходах, просто на тротуарах, пьяный вылетел на тротуар, и раздавил мать с двумя детьми. Так люди уже сами стали устраивать самосуд линча таким мажорам прямо на месте ДТП. Не верят коррумпированной продажной милиции.
А в это время президент Янукович указывает в декларации доход в 20 млн грн указав, что за реализацию тиража написанной им книги. Дотошные журналисты раскопали, где такая типография, которая напечатала такой огромный тираж поехали туда, а там говорят, что не печатали такого, у них даже и оборудования для этого нет на такой заказ (забыли предупредить их) И это показывают по ТВ. И задают вопрос Януковичу, куда же такой огромный тираж распространили, это ж каждому жителю Украины по книге должно прийтись, а он даже не краснеет, плетёт что-то несуразное. А на вопрос, как за один год его сын смог стать почти миллиардером он просто ответил: «А он не скиглив, а просто хорошо работает»
Среди русских у меня много друзей, с которыми учился в мореходке, и ходил в море. А моряки это особый народ. Просто прожить в одной каюте с человеком 6 месяцев (вокруг только море) по любому будешь знать, что это за человек. С многими переписываемся до сих пор в одноклассниках и мейл агенте. Ни один не назвал меня предателем и бандеровцем.

И если взять политику, то Россия нам по «по-братски» цену на газ влупила 450 дол за куб. ещё за долго до нынешних событий. А страдаем мы все здесь, все деньги уходят на газ, а не строительство дорог ну и т.п.
Ну ещё много имею что писать, скажу просто, моё убеждение, нечистый дух, силы злобы поднебесной будут мутить здесь, пока в России и в Украине не уберут всех идолов (памятники Ленину) А главный идол лежит в мавзолее в Москве. В Библии в Ветхом завете очень большое внимание уделяется тому, что бы не ставили идолов. Одни правители ставили идолов, народ страдал от разных войн и катаклизмов, приходил другой правитель, разрушал идолов, и было благо народу урожаи и мир. Бог благословлял.
У нас вся восточная Украина в идолах, в каждом селе. А когда свалили Ленина в Киеве, здесь в селе местные очень возмущались, говорили, выпучив глаза : «На святое посягнули» Ну если для них идол Ленин «святой», который издал указ чтобы взрывали церкви и стреляли священников и монахов «святой»..что об этом можно сказать… А на вопрос, давайте построим церковь в селе, что- то скинемся, главное волеизъявление селян , а что то церковь доплатит, один ответил, : « я её первый спалю».
А западная Украина на село по две- три церкви. Идолов нет там! Только каплычки  и кресты с распятием.  И всем селом дружно, по воскресеньям на службу, и стар и млад. Это я лично знаю, был там много раз и долго в Черновицкой и Ивано -Франковской области. Там люди другие, добрее, светлее , там дух другой. Там жаргона гопников и воровских понятий нет. Там благословение.  Это видно и по домам и по порядку в селе и по людям.
Ну а Греция? Православная страна с Афонскими монастырями. И греки похожи на наших западных украинцев по темпераменту. Да и во время второй мировой они достойно дали отпор фашистам (даже думают, что они победили фашистов). И против русских не воевали никогда, а находятся в Евросоюзе.
Куда бы я не поехал жить, в Грецию , Россию,  или в Беларусь или даже в Украине, только на западную Украину, везде я буду чужой .Только дома здесь у себя я дома ( да и то говорят иногда «понаехали тут , потому что я не из села , а городской».
Просто я хочу жить здесь у себя в Запорожье, в селе на фермерстве не по воровским понятиям, навязанными дважды судимым президентом Януковичем ( а он с гордостью об этом говорит на пресс-конференции : «я и сам два раза сидел», а по правилам цивилизованного общества, которые мы видели в Греции. Хотим, что бы и у нас на Украине так было.
Писал только о том, что сам прочувствовал, пропустил, так сказать, через себя, пожив в России, Европе, на западной Украине, и здесь у себя на юго-восточной Украине.
А то что преподносят СМИ так это просто мрак. Видим и мы, что показывают по Российским каналам. Пудрят людям головы  для достижения политических целей и удовлетворения политический амбиций.
Я не считаю себя бандеровским предателем русских, который не любит работать.

 С  уважением к россиянам и ко всем христианам.

 

Евроинтеграция, блин...

Ну как можно спорить, что в Европе зарплаты больше, коррупции меньше, меньше хамства и легче жизнь? Я не понаслышке знаю - жила там почти 7 лет. Потом несколько раз ездила путешествовать.  Что противоестественного в том, чтобы стремиться к лучшей жизни?

И как обидно, и как раздражет, что наш народ этого не понимает. Правительство прекрасно понимает, куда нам лучше, но им в Европу не выгодно. И чем забитее местность, тем худше представления о Европе и меньше желания меняться.

Сегодня меня подвозил школьный автобус, и у нас завязалась беседа с водителем.  Я сказала, что около 2000 человек вышли в Киев на Майдан.

- А сколько там платят? - заинтересовано спросил водитель

- Не знаю, - удивилась я. - Может, кому и платят, но думаюя, многие и так вышли.

- Да кто бесплатно бастовать пойдёт? - в свою очередь удивился он.

- Люди высказывают свой протест по поводу того, что больше мы не идем в Европу, а повернулись назад. Люди хотят в Европу.

- Да кому она нужна? Лучше бы дороги делали хорошие. Мы  и сами должны справиться...Заводы должны работать, мосты строиться. Надо тут что-то деалть.

- А ты хоть раз был в Европе?

- Нет.

Я не стала рвать на себе рубашку и ничего доказывать. Бесполезно. Продолжила разговор с коллегами. Большинство эта тема не волновала, или делали вид, что это их не волнует. Одна сказала, что и она не хочет в Европу.

Думаю, если бы был референдум, не известно чем бы он закончился.

О себе скажу: я и не ожидала, что решение нашего правительства меня ТАК разочарует. Хочу жить по-европейски!  Но это невозможно с нашей властью...

 


54%, 7 голосов

46%, 6 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая