Судьба Януковича повисла на волоске!

  • 02.08.11, 11:04
The Economist: Суд над Тимошенко может полностью уничтожить ЯнуковичаThe Economist: Суд над Тимошенко может полностью уничтожить Януковича - NewsUkraine 
Дело в отношении Юлии Тимошенко выглядит настолько же политическим,  насколько уголовным; рядом с Тимошенко на скамье подсудимых находится  также доверие к Виктору Януковичу и его верность демократии, пишет The  Economist в статье Democracy on trial.Как отмечает издание, за этим процессом "внимательно наблюдают в Европе и  Америке, ища признаки политизированного правосудия. Тимошенко – не обычная  обвиняемая. Она была лидером Оранжевой революции 2004 года. Она дважды была  премьер-министром страны. Только в прошлом году она с незначительным разрывом  проиграла на президентских выборах Януковичу, бывшему механику, которого  отстранила от власти Оранжевая революция".По мнению The  Economist, "дело Тимошенко, которое слушается в удушливом зале суда в  украинской столице последний месяц, демонстрирует яркую, однако тревожную  картину жизни в стране. Правительство Януковича называет этот судебный процесс  частью новой кампании по борьбе с коррупцией, настаивая, что это – не месть за  прошлые политические провалы. Они также заявляют, что это в любом случае не  является попыткой помешать Тимошенко принять участие в парламентских выборах в  следующем году и президентских выборах в 2015-м. И все же, против Тимошенко не  выдвинуто обвинение в непосредственном взяточничестве. Вместо этого, похоже,  судят ее политическую деятельность и управленческие способности. В частности,  обвинение сосредоточено на ее втором премьерском сроке (с 2007 по 2010 годы),  когда ей пришлось решать вечные газовые споры с Россией, у которой Украина  покупает большую часть своих энергоносителей, необходимых для того, чтобы  продолжала работать ее слабая экономика советских времен". Издание  пишет, что, "по словам государственного обвинения, Тимошенко превысила свои  должностные полномочия, приказав подписать это газовое соглашение, не  проконсультировавшись с собственным правительством, то есть совершив  значительную процедурную ошибку. В дополнение к ее якобы грехам, ее обвиняют в  том, что она заключила невыгодное для Украины соглашение, нанеся ущерб  государству почти на 200 миллионов долларов. Тимошенко отвергает все  обвинения. Она сравнила этот суд с показательными процессами в сталинские  времена и обвинила Януковича в попытках превратить Украину в концлагерь в  стиле советского периода. Хотя это и преувеличение, трудно избавиться от  впечатления, что судебный процесс против нее является политически  мотивированным. Несколько бывших министров Тимошенко арестованы, они находятся  за решеткой. Кроме текущих обвинений, против нее самой врзбужден еще ряд  уголовных дел".В действительности, считает The Economist, "рядом с  Тимошенко на скамье подсудимых находится также доверие к Януковичу и его  верность демократии. Если в конце этого процесса станет понятно, что он  использовал судебную систему для сведения личных политических счетов, его  поддержка демократии будет выглядеть обманом. Этот суд, целью которого было  улучшить его авторитет, грозит полностью его уничтожить". "Если  Тимошенко посадят за решетку (а ей грозит срок до 10 лет), она превратится в  политическую мученицу. А за Януковичем навеки останется именно то клеймо, от  которого он так настойчиво пытался избавиться: неосоветского автократа", -  отмечает британское издание.Как сообщалось, бывший посол США в Украина Стивен Пайфер считает, что Янукович лишился перспективы получить приглашение посетить Вашингтон.
Источник: korrespondent.net

Дихає Чорнобиль нашими гріхами

  • 02.08.11, 10:50
«Дихає Чорнобиль нашими гріхами…» http://www.day.kiev.ua/29959 Роздуми над документами про Чорнобильську катастрофу в чергову її річницю

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук

Присвячується наступним президентським виборам в Україні

Як заголовок я взяв слова з пісні, яку часто передавали по українському радіо в період «розбудови держави» за Президента Леоніда Кравчука. Отже, слова (якщо мені не зраджує пам’ять) були такі:

Дихає Чорнобиль нашими гріхами: ті зріклися мови, ті зріклися роду.  Отака історія нашого народу.

Потім, як відомо, часи змінилися і поняття «розбудова держави» почали перекладати російською мовою як «расстройство государства». Зміну акцентів дуже добре передає такий анекдот. У добу Кравчука, входячи до якогось «високого» кабінету, ти мусив вимовити: «Слава Україні!» і отримував відповідь: «Героям слава!» За Кравчукового наступника ритуал вітання набув іншого вигляду. На привітання «Слава Україні!» ви отримуєте відповідь: «Да нет базара!»

Судячи з прогнозів політологів, наших (і не наших) «сукиних синів» (себто політтехнологів), а також виходячи з результатів зборів «конструктивної» громадськості цей другий варіант привітання збережеться в найближчій перспективі. Нехай навіть і так, але я свято вірю, що не «безрідні космополіти» (звісно, не в сталінському, себто не в юдофобському сенсі) будуть нами керувати після жовтня 2004 року. Ось чому для них, а особливо для тих їхніх помічників, які ще не втратили здатність читати щось, крім написів на купюрах зеленого кольору, вирішив я підготувати цей матеріал.

Посткравчуківський період в історії України позначений багатьма знаковими подіями, з-поміж яких слід виокремити спроби реваншу та реабілітації деяких керівників УРСР, в першу чергу Володимира Щербицького та його «ближнього кола».

В цих питання можна зрозуміти стару номенклатурну гвардію та її хибний, але в основі своїй щирий, пієтет до Щербицького та його клевретів. Однак важко зрозуміти тих представників відносно молодої генерації керівників, які засвоюють хибні стереотипи і навіть ілюзії щодо того, ким насправді були ті діячі, за панування яких стала можливою Чорнобильська біда.

Тому для початку подам ключ до розуміння «першої особи», лідера, тобто Щербицького. Цей ключ я знайшов у розповіді відомого поета й державного діяча Дмитра Павличка. Згадуючи про свою розмову із Щербицьким, він навів такі його слова: «Ти хочеш самостійної України, а її не хочу. І Москва також не хоче». От і все. І не треба нічого вигадувати, як він любив Україну і переживав після фатального вибуху Чорнобильської станції. Може, й переживав, але за КОГО і за ЩО. Це питання.

Відповідь на нього (або частину цієї відповіді) я знайшов свого часу в партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України (нині це Центральний державний архів громадських об’єднань України), прочитавши документи про чорнобильську аварію. Це жахливі документи і враження вони справляють відповідне, але їх треба знати. Меншою мірою варто перечитати перед тим, як ми будемо ставити «птичку» на виборчих бюлетенях восени цього року. Невеличку частину цих унікальних вже тепер документів пропоную прочитати і вам.

Насамперед, доречно нагадати — і я це добре пам’ятаю — що не від влади, і не від тодішнього партійного лідера УРСР ми дізналися про сам факт аварії. Повідомило про це не дуже шановане і сучасною владою радіо «Свобода». І перші рекомендації, як поводити себе за умов підвищеної радіації надало також це саме радіо. Після цього в парку біля тоді ще Державного університету імені Тараса Шевченка миттєво зникли любителі шахів, які там грали днями і ночами, а також молоді мами з колясками. Стало зрозуміло, що справа серйозна.

Однак, читаючи наведені далі деякі документи, ви зрозумієте, що київська влада з самого початку була добре поінформована про те, що відбулося. Мала інформацію і мовчала, чекаючи, що скажуть із Москви. Невже тодішню владу нічого не хвилювало? Хвилювало! Ще й як! Саме в той час, напередодні першотравневих свят, мені довелося бути присутнім на зборах партійного, комсомольського і профспілкового активу Київського університету. Відбулося це дійство в Палаці «Україна». Багато було людей і начальства багато. А університетська публіка завжди відрізнялась неформальними запитаннями до начальства, які до того ж можна було ставити у письмовій формі. І ось летить до одного з тодішніх керівників Київського міського комітету Компартії України записка, в якій запитання: «Як ви оцінюєте ситуацію у зв’язку з аварією на ЧАЕС?»

Тепер увага! Відповідь: «Ну что вы все с этим Чернобылем. Тоже мне проблему нашли. Вот вопрос продавать или не продавать водку на майские праздники — вот это проблема! Не знаем, пока как тут быть». Справді важка ситуація для вождів: народу (та й вождям) хочеться на свято випити, а тут інспірована «згори» антиалкогольна кампанія у розпалі. Одначе той самий народ (включно з партійно-комсомольсько-профспілковим активом) щодо Чорнобиля все правильно зрозумів і швидко почав вивозити дітей і сам бігти, хто куди. Сам я тоді нікуди не їхав, але назавжди запам’ятав — на Київському (тоді ще просто жахливому) залізничному вокзалі рухається натовп батьків із дітьми і над всім цим голос Валерія Леонтьєва:

Все бегут, бегут, бегут, а он им светит, все бегут, бегут, бегут, а он горит

До речі, співав це той самий Леонтьєв, який не так давно з телеекрана заявив, що ніякої України немає, а є лише Росія. Ну, Бог із ним, із цим колишнім солістом Луганської філармонії…

Отже, такою була реальна обстановка. А в довідці одного з відділів ЦК КПУ вона виглядала так: «По данным обкомов и Киевского горкома партии, правительственное сообщение об аварии на Чернобыльской атомной электростанции повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся. На местах сохраняется деловая, спокойная обстановка, отсутствуют признаки паники, неуверенности». Звертаю увагу на те, що повідомлення про аварію — виявляється — «повсеместно воспринято населением с пониманием и сожалением о случившемся».

Якщо народ, хоча й ШКОДУЄ, але ж РОЗУМІЄ, то чому б не вивести його на першотравневу демонстрацію?! Скільки нині байок розповідають про те, як переживав Щербицький, що ніби тиснув на нього Михайло Горбачов і навіть таку фразу сказав: «Не проведеш демонстрацію — виключимо з партії». Довго я не вірив в те, що так було, а потім замислився: «Гаразд, припустімо, що було саме так. Що тоді повинен робити керівник України, яка навіть за радянськими законами мала якісь права? Напевно, не погоджуватись, а заперечити, меншою мірою висловити сумнів у доцільності такої акції».

Щербицький (і ніхто з його оточення!), як відомо, не висловив такі сумніви і фарисейська (та ще й шкідлива для здоров’я) демонстрація відбулася. Однак не Москву в цьому треба винити, а самих себе, точніше тих, кого призначено було нашими лідерами. Втім, і про самих себе забувати не слід, адже в Москві лише узгоджували кандидатуру лідера й рекомендували, а обирали в Києві, в Україні. Навіть голосували.

Про те кого і за що обрали яскраво свідчить лист Щербицького до ЦК КПРС від 22 травня 1986 року про становище в Україні після аварії на ЧАЕС. Цей ганебний документ, який ви маєте змогу також прочитати, не просто засвідчує, що поставлений Москвою лідер повинен писати лише те, що дасть йому можливість добре виглядати перед начальством, що дозволить йому зберегти владу. Чого варті лише ось такі слова:«Обстановка в г. Киеве и республике здоровая, деловая.

Большое воздействие на повышение мобилизованности коммунистов, всех трудящихся оказало выступление генерального секретаря ЦК КПСС т. М.С.Горбачева по Центральному телевидению.

Трудящиеся высоко оценивают принимаемые Политбюро ЦК КПСС меры по ликвидации последствий аварии, проявляемую заботу о населении». Це звучить як пародія, але це не пародія.

Цитований лист яскраво підтверджує простеньку, але завджи свіжу сентенцію про те, що нічого не вартий той керівник, який забуває про свій власний народ. Можливо, владу йому вдасться взяти і навіть певний час тримати, але він обов’язково піде у належну безвість без поваги і співчуття людей.

Ну, а тепер самі читайте документи Sapienti sat! («Розумний зрозуміє!»).

***

ПОВІДОМЛЕННЯ МВС УРСР ДО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ ПРО АВАРІЮ НА ЧАЕС № 287с/Гд, 27 квітня. 1986 р. , Секретно , ЦК Компартии Украины

26 апреля в 1 ч. 25 мин. в г. Припяти Киевской обл. при подготовке к плановым ремонтным работам энергоблока № 4 Чернобыльской атомной электростанции произошел взрыв, от которого обрушились крыша и стены верхней части реакторного отделения, а также частично покрытие машинного зала. В зоне аварии возник пожар, который к 8 ч. ликвидирован подразделениями пожарной охраны.

В момент аварии на станции находилось около 200 человек обслуживающего персонала. 9 из них получили ожоги различной степени, один человек скончался в больнице, три находятся в тяжелом состоянии. Всего в больницу доставлено для обследования 108 человек, в т. ч. 20 работников пожарной охраны. В ночь на 27 апреля 26 из них спецрейсовым самолетом отправлены в г. Москву. В связи с аварийной обстановкой работа АЭС 27 апреля остановлена.

Для ликвидации последствий аварии и обеспечения охраны общественного порядка привлечены силы и средства органов МВД, КГБ, гражданской обороны, Советской Армии. В настоящее время в районе происшествия задействовано около 2,9 тыс. работников аппарата министерства внутренних дел, учебных заведений МВД СССР, дислоцируемых в г. Киеве, органов внутренних дел Киевской области, военнослужащих внутренних войск. В резерве находятся еще 500 сотрудников МВД. В ликвидации последствий аварии принимают также участие разведвзвод, химрота, санитарное подразделение, невоенизированные формирования гражданской обороны УССР в количестве около 2 тыс. человек. Личный состав обеспечен средствами индивидуальной защиты. Используются 6 военных вертолетов. На место доставляются химические вещества и другие средства дезактивации местности.

На случай эвакуации жителей г. Припять (51 тыс. человек) на месте сконцентрированы 1390 автобусов из г. Киева и Киевской обл. Кроме того, создан резерв из 195 автобусов. Готовится 3 поезда и 2 речных судна.

На месте работает правительственная комиссия, возглавляемая заместителем председателя Совета министров СССР т. Щербиной Б.Е. Вопросами подготовки к возможной эвакуации населения города занимается эвакуационная комиссия Киевского облисполкома.

В г. Припять и прилегающих к нему населенных пунктах обеспечивается надлежащий общественный порядок, контролируется движение транспорта.

Координацию действий органов МВД с органами КГБ, подразделениями ГО, местными партийными и советскими органами, осуществляют на месте происшествия оперативная группа, а в МВД УССР — оперативный штаб, которые возглавляют заместители министра.

Министр И.Гладуш

Медведев рассорился с Украиной перед днем ВМФ,

  • 02.08.11, 00:28

Президент Дмитрий Медведев, который наканунеотметил День Военно-морского флота в Балтийске, изначально должен был прилететь на торжества на базу Черноморского флота РФ в Севастополе. Но достичь договоренности об этом с украинской стороной Москве не удалось: причиной тайной ссоры стали как общая напряженность в российско-украинских отношениях, так и разногласия по газовой проблеме.

Основным условием проведения визита Медведева российская сторона ставила подписание конкретных договоренностей по объединению "Газпрома" и украинского "Нафтогаза", рассказал источник в МИД Украины газете "Коммерсант". Однако Киеву не понравились диктуемые Москвой условия. "Нам было заявлено: тогда и визита не будет", - пояснил источник.

В Кремле эту версию украинской стороны газете полностью подтвердили, отметив, что, когда стало известно, что соглашения с Киевом, в том числе по углеводородной тематике, не будут достигнуты, Медведев принял решение не лететь на Украину.

Черноморский флот России "сдулся" в 10 раз за 15 лет

Отношения РФ и Украины обострились после прошедших в июне украинско-американских учений Sea Breeze-2011 и захода в Черное море ракетного крейсера США Monterey, оборудованного противоракетной системой Aegis.

Недовольство Москвы вызывает и тот факт, что президент Украины Виктор Янукович тайно наращивает сотрудничество с НАТО. Причем, как сообщали СМИ, Киев обсуждает с представителями альянса такие чувствительные для Москвы вопросы, как безопасность в Черноморском регионе, будущее Черноморского флота РФ, а также вопросы ПРО, урегулирование в Приднестровье, энергетическую и экономическую безопасность Украины.

У Киева тоже накопилось немало претензий к Москве. В частности, первый заместитель главы комитета Верховной Рады по вопросам нацбезопасности и обороны Сергей Гриневецкий заявил "Коммерсанту", что Россия ведет себя противоречиво: с одной стороны, называет Украину стратегическим партнером, с другой - оказывает на нее экономическое давление.

В связи со всеми этими "подводными камнями" в российско-украинских отношениях достичь договоренности о визите Медведева в Севастополь не удалось, отметил источник в МИД Украины. По данным собеседника издания, решение об этом принималось на самом высоком уровне. Информацию о том, что возможный визит президента на Украину обсуждался и переговоры провалились, подтвердили и российские дипломаты.

Син Ганни Герман на «Лексусі» убив трьох людей?

  • 23.07.11, 11:44

german&korovicin1НАГАДУЮ ЦЕ ПОВІДОМЛЕННЯ, БО НЕВІДОМО, А ЩО Ж СТАЛОСЯ ДАЛІ ? НА ЯКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ МОРІВ ВІДБУВАЄ ПОКАРАННЯ І ЛІКУВАННЯ ВІД КОНТАКТУ ІЗ ПЕРЕСІЧНИМИ ГРОМАДЯНАМИ ЦЕЙ ВИСОКИЙ ЧИН _ ганки-кулеметниці син? У ЯКОМУ САЛОНІ НА МАЛЬДИВАХ ПРХОДИТЬ РЕАБІЛІТАЦІЮ ЙОГО АВТО? 

Старший син заступника глави адміністрації президента України, члена Партії регіонів Ганна Герман потрапив у ДТП, в якому загинуло кілька осіб.

Ще 5 січня 2011 року прес-служба МНС України розповсюдила наступне повідомлення:

«О 13.35 4 січня поблизу смт Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області на автошляху Житомир – Чернівці сталося зіткнення двох легкових автомобілів. Внаслідок дорожньо-транспортної події загинуло 3 особи та 2 особи з травмами різних ступенів важкості госпіталізовано».

Як повідомляє джерело VVnews у правоохоронних органах, за кермом авто, яке у вівторок, 4 січня, безпосередньо спричинило фатальне зіткнення, начебто перебував Микола Герман (раніше — Коровіцин), народжений Ганною Герман від першого шлюбу.

Винуватцем автомобільної пригоди був «Лексус» сина Ганни Герман, який не розминувся із «Жигулями» родини місцевих мешканців із села Райки Старокостянтинівського району Хмельницької області. У водія «Лексуса» — незначні подряпини.

Нагадаємо, що молодший син Ганни Герман, по імені Роман, загинув в ДТП на трасі Київ-Одеса у червні 2010 року.

За повідомленнями ЗМІ, він у стані сп'яніння їхав на швидкості більше 220 км на годину.

Дата публікації: 17-01-2011 16:54

За що Геббельс поцілував би російського журналіста

  • 18.07.11, 21:56
За що Геббельс поцілував би російського журналіста Леонтьєва в лобик

Упродовж останнього року російські телеканали не викликали у мене колишнього сарказму. Після приходу до влади Януковича антиукраїнські настрої там помітно стихли. Тому всі телевізійні версії про події в Росії викликали або жаль (палає Кавказ, що тут вдієш) або, наприклад, поблажливу усмішку. Пам`ятаєте, як Рамзан Кадиров, «чесно» дивлячись в очі журналістам, заявляв, що він бразильським зіркам футболу нічого не заплатив за приїзд і зіграний матч, що вони, мовляв, спокусилися на чеченську гостинність.

Учора вперше за тривалий час подивилася програму «Однако» Михайла Леонтьєва  і зрозуміла, що антиукраїнська мовчанка було просто передихом. І що все тільки починається... 

Леонтьєв, серйозний фахівець з українофобії, зробив сюжет про всеросійський референдум, який пройшов 20 років тому, і на якому громадяни колишнього Союзу відповідали десь приблизно на таке запитання: чи хочете, мовляв, ви жити, в оновленому Радянському Союзі, який буде повністю демократизований, в якому люди будуть щасливі і багаті, дотримуватимуться всі права і свободи, і таке інше?.. Ну що б ви відповіли в 1991 році, коли ви нічого, окрім СРСР не знали, і якби вас запитали: хотіли б ви жити в чудовому будинку біля моря з пальмами і всім таким?.. Звичайно, так. Нагадаємо, що після цього референдуму стався путч, ГКЧП, після якого в СРСР вже ніхто не вірив, а потім були прийняті Біловезькі угоди, своєрідний консиліум трьох майбутніх президентів, який чесно визнав небіжчика (СРСР) небіжчиком, денонсував СРСР і дав колишнім союзним республікам можливість жити і працювати. Далі послідував грудневий референдум, на якому українці відповіли на куди більш грамотно складене запитання, що вони таки хотіли б жити у своєму власному домі Україна.

Але Михайло Леонтьєв, зігнорувавши все наступні події, концентрувався на першому референдумі. Там, де люди на запитання, чи хотіли б вони жити у процвітаючому, демократизованому, благополучному СРСР, сказали "так".

Референдуми - взагалі хитра з погляду соціології штука. Але це інша тема. Михайло Леонтьєв у своїй програмі дав зрозуміти, що, всі хотіли жити в СРСР, а велику країну злили. А зливав її, за версією одіозного телеведучого, Леонід Кравчук. Саме на критиці Кравчука був заснований телепук Леонтьєва в жанрі "ностальжи за совєтами". Точніше – в жанрі популяризації СРСР. Батько пропаганди Гебельс поцілував би Леонтьєва в лобик за таку роботу. Взагалі-то СРСР помер своєю смертю, тому що прийшла його пора померти. А за версією Леонтьева помер, тому що підла радянська номенклатура його поховала. Цікаво, що покійного Бориса Єльцина,котрий ініціював Біловезькі угоди, ведучий не згадав. Царство Небесне Борису Миколайовичеві. Про єдиного справжнього президента і державника Росії не було сказано ні слова. Він, видно, не вписується в концепцію реанімації Союзу.  А то, що цю концепцію, надриваючи всі свої жили і підтягаючи всі свої де потужні, а де й не дуже інтелектуальні потужності, намагається проштовхнути російська влада, вже не викликає ні в кого сумніву. Ось, наприклад, нам дають зрозуміти, що наше світле майбутнє - це Митний союз і ЄЕП, а не зона вільної торгівлі з ЄС. І як кажуть, "заметьте"... Поїхав 2 березня Андрій Клюєв до Брюсселя проводити переговори з приводу угоди про Асоціацію і ЗВТ, а вже 3 березня перший віце-прем`єр-міністр Росії  Ігор Шувалов вискочив з табакерки і сказав, що у Росії є зустрічне запрошення для України - Митний союз і ЄЕП.

15 березня це запрошення РФ, підкріплене загрозою встановити економічний паркан у разі його неприйняття, підтвердив Володимир Путін. З чуток, влада братської країни намагається працювати з Клюєвим, щоб той зменшив прудкість, добиваючись асоційованого членства в ЄС для України.  Наскільки успішною була робота північних місіонерів, покаже час, але першим дзвінком можна вважати виступ Андрія Клюєва в Москві, де віце-прем`єр, який два тижні тому побував в Брюсселі, сидячи у Москві, сказав, що Україні потрібно зміцнювати зону вільної торгівлі в рамках СНД.

До цього додамо спроби Росії злити долі і капітали в енергетиці і фінансах. І бажання помітити територію в гуманітарному просторі, як от затвердити російську версію підручника історії, видавати десятки книг, що заперечують прагнення українських еліт до державності і які дискредитують українських лідерів національно-визвольних рухів. Наскільки чутливою виявиться до таких реінтеграційних спроб СеСеСеРофілів українська влада? Судячи з усього, їх побажання прямо кореспондуються з перспективами бізнесу. А чого хоче народ? Соціологічна компанія, яку вважають близькою до Партії  Регіонів, до чергової річниці цього самого референдуму оприлюднила результатиопитування, присвяченого СРСР . 47% українців сьогодні проголосували б за збереження Союзу. 47% - дуже мало в порівнянні з тими 78%, які проголосували за СРСР в 1991 році. З іншого боку, звідки узялося стільки людей, які не проти Союзу?! Адже вже виросло покоління людей, які не знають, що таке це СРСР.

«Цифра цілком правдива, - пояснив авторові цих рядків найавторитетніший український соціолог Євген Головаха, – тут включається механізм трансляції старих поколінь. У людей середнього і літнього віку за двадцять років забулися жахи СРСР, але при цьому емоційно гостро в свідомості людей перебувають тяготи сучасного життя. Це опитування швидше за все проходило на південному Сході України. Але на ці цифри смішно орієнтуватися. Якби за наслідками опитувань мінявся зовнішній вектор, чи по ньому можна було міняти законно вибрану владу... Ви уявляєте, що можна зробити з президентом і прем`єром, якщо визначати їх майбутнє за наслідками соцопитувань?! І те, що люди погано відгукуються про роки незалежності, - вони погано відгукуються про владу. Оцінки незалежності - це емоційна реакція на те, як управляють країною, а не на саму країну. І якби знову проводився референдум, навіть питань не було б - усі проголосували б за незалежність». 

Окремо додамо: суспільна свідомість неоднозначна. Люди, як відомо, не проти інтегруватися і в ЄС, і до Росії. Я відкрила найостанніші дані Європейського соціального дослідження, яке щорічно проводиться Інститутом Соціології НАН України. У ньому немає даних, які стосуються СРСР, але є питання, в якому реципієнти за десятибильною шкалою визначають, чи потрібно Україні продовжувати процес входження в ЄС. 5,63 бала - середня оцінка євроустремлінь українців. Тобто більше половини людей вважає, що процес потрібно продовжувати.  І це, не зважаючи на те, що цілий рік президента Януковича нам в тій чи іншій мірі проштовхують реінкарнацію Союзу.

Знаєте, що сказав той самий Леонтьєв в своїй програмі? Що їм в Росії, не зважаючи ні на що, «чудесным способом» вдалося зберегти Федерацію. «Чудесность способа» добре ілюструє ситуація на Кавказі, в російському метро, і в аеропортах. Чудеса збереження імперії - це чудеса російської  нафти і  кремлівської пропаганди. Україна була б рада обійтися без подібних чудес. Ми, знаєте, цінуємо Кравчука. І здатні ще розрізнити, як живуть де-небудь в Бордо чи в Провансі і як виживають, ну, скажімо, в Краснодарському краї...

Маша Міщенко

Досвід однієї нації може бути дуже корисним для іншої.

  • 16.07.11, 18:39
11 вересня, 2009    Ярослав Пешек
Радянська окупація 1968
Досвід однієї нації може бути дуже корисним для іншої. У Європі ж, відомій своєю тіснявою, досягнення або проблеми однієї  країни просто переносяться на інші
Матеріал друкованого видання
№ 37 (98) від 11 вересня 2009
Зображення: ФОТО:REUTERS
Минулого місяця чехи згадували не тільки окупацію серпня 1968 року, а й демонстрації, що відбулися в Празі, Брно та інших містах у зв’язку з річницею перебування там радянських військ у серпні 1969-го. Демонстрації були жорстоко придушені, загинули люди.
 
Щоб зрозуміти ситуацію в Чехословаччині 1968–1969 років, потрібно знати деякі важливі події. Той факт, що на теренах ЧССР, на відміну від Польщі, НДР та Угорщини, не були розташовані жодні військові одиниці радянської армії, дуже непокоїв генералітет СРСР. Радянське керівництво не довіряло навіть собі, що вже казати про колонії.
У другій половині 1960-х дійшло до відлиги під впливом хрущовської доби й у зв’язку з ліберальною та демократичною політикою Заходу. Чехи і словаки бажали вищого рівня життя, хотіли вільно подорожувати та висловлюватися з політичних питань.
 
З Франції, Великої Британії, Німеччини та Австрії надходили повідомлення про успішний розвиток економіки, про громадянські права та свободи, тобто про можливості кращого життя. Не дивно, що і в Чехословаччині всередині комуністичної партії й пізніше поза нею почала формуватися платформа специфічного чехословацького шляху до соціалізму з дієвою економікою та демократичною політичною системою.
 
 
Сліпа віра в добру Москву
 
Авторитет Радянського Союзу як визволителя від фашизму був високим, і ніхто не уявляв, що бажання демократії, соціалізму з людським обличчям або плюралістичною політичною системою керівництво СРСР може сприйняти як недоброзичливий випад проти Москви.
 
Як же мало ми знали про «Союз нерушимый республик свободных»... Мені тоді було 18 років, і мої постпубертатні думки переважно стосувалися сексу, їжі та фізичних рухів. Тому я з ентузіазмом сприйняв можливість відвідувати стриптиз-вистави, які під назвою «Краса без вуалі» організовували Будинки культури і кав’ярні. Були також запроваджені «вільні суботи», що давало нам змогу ходити зі спальниками до лісу, до таборового вогнища – набиратися романтики, пригод та правдивої дружби.
 
З політики я пам’ятаю здебільшого постійні дискусії на телебаченні. Народ з відкритим ротом сидів із пивом перед екраном і чекав, що ж буде далі. Поступово дебати доходили до гарячого, і люди впадали або у захват, або у скепсис. У нас, у передмісті обласного центру, все було переважно спокійно. Але одного разу, коли політик з екрана повідомив: «Товариші, цензуру скинуто!», відвідувачі носили трактирника на руках і кричали: «Урааааааа! Ура!..»
 
Однак у Празі ситуація була значно гарячішою, там робилася «велика політика». Ми тримали кулаки за Александра Дубчека, який мав спортивну фігуру та вмів добре плавати. З часом виявилося, що плаває проти течії.
 
У липні 1968 року в Чехословаччині відбулися великі навчання військ країн Варшавського договору, і люди з досвідом підозрювали, що Совєти хочуть у нас залишитися. Коли ж голова уряду СРСР Косигін проголосив: «Это ваше дело!», всі ми вирішили, що Росія зрозуміла: ми хочемо жити по-своєму.
 
 
Зрада і танки
 
У ті часи я був на канікулах і подорожував із друзями країною. Ми провели цілий тиждень у місці злиття річок Влтави та Сазави десь за 50 км від Праги. Там тоді американська кіностудія знімала фільм про війну «Ремагенський міст». Спеціально з віденського музею привезли американські танки Sherman, і ми стежили, як кіношники відтворювали «реальність» тяжких боїв між військовиками США та німецького вермахту.
 
За кілька днів у новинах соціалістичних країн з’явилися фотографії американських танків, які доставляють потягом. Під фотографією було написано, що американці вже в Чехословаччині. Та пропагандистська брехня досі кружляє поміж людей.
 
На роботу в нас приходять переважно на 6-ту годину ранку, тож разом з усіма вранці 21 серпня 1968 року поспішав на тролейбус і я. Транспорт не ходив, і мовчазні люди поспіхом, хто як міг, добиралися до роботи. Перед будинком нашої фірми зібрався натовп, і там я вперше дізнався, що нас окупують росіяни. Радіо і телебачення драматично закликали зберігати спокій та інформували, що в ніч з 20 на 21 серпня кордон Чехословаччини без відома влади країни перейшли збройні сили СРСР, Польщі, НДР, Угорщини та Болгарії.
 
Перше, що я відчув, – це нестерпне відчуття безпорадності та жалю. «Як вони могли так із нами вчинити? Ми ж завжди хотіли тільки всього кращого – соціалізму!» Я був молодий, недосвідчений і наївний.
 
Упродовж наступних днів з відчуттям зради і безсилля ми спостерігали за колонами танків, бронетранспортерів і небом, повним важких транспортних літаків. Я ніколи не забуду драматичних тонів 9-ї симфонії – «та-та-та-таа, та-та-та-таа», яку радіо використовувало як позивні перед трагічними новинами.
 
Керівники Комуністичної партії та країни були ув’язнені, інтерновані й доставлені літаком до Москви, де їх змусили підписати ганебну угоду і погодитися на розміщення радянських військ разом із ядерною зброєю на території Чехословаччини. Радянські військовики в нас залишилися на довгих 23 роки.
 
Генсек КПРС Леонід Брежнєв міг бути задоволений. Війська Радянського Союзу зайняли останню неприборкану країну на шляху передбачуваного наступу проти Заходу. Спроба демократичного соціалізму і самостійного чехословацького шляху до «соціалізму з людським обличчям» була придушена, а наступні роки було використано для зміцнення радянської влади не тільки в Чехословаччині, а й у решті сателітів СРСР. У Чехословаччині в серпні 1968 року не відбувся жоден бій чи перестрілка. Жоден військовий не загинув у результаті ворожої стрілянини, тому що такої не було.
 
Втім, унаслідок вогнепальних поранень та після зіткнень із броньованими машинами загинуло 108 безневинних чехів та словаків. Їхню пам’ять змогли вшанувати лише після Оксамитової революції в листопаді 1989 року.
 
 
У майбутнє з минулим
 
Сьогодні Чеська Республіка та Словацька Республіка є членами НАТО та ЄС. Люди тут живуть майбутнім, але не забувають і про трагічні дні серпня 1968 року. Наприклад, усесвітньо відомий чеський хокеїст Яромір Ягр виїздив на кригу як капітан нью-йоркських рейнджерів під номером 68.
 
Коли 1987 року журналісти запитали в Міхаїла Горбачова, у чому полягає різниця між Празькою весною 1968 року та його перебудовою, він лаконічно відповів: «19 років». На жаль, у Росії реформам європейського зразка не щастить, і сьогодні там знову повертається диктатура, цього разу під назвою «керована демократія». У Кремлі знову опрацьовують політично-воєнні сценарії, нині під видом «обґрунтованих російських інтересів».

Минуле та історична правда мають неоціненну здатність. Люди і нації можуть на них вчитися і не повторювати помилок, яких одного разу вже припустилися. Напевно, це зрозумів і командувач радянських військ у Чехословаччині 1968 року генерал Павловський. Леонід Брежнєв в грудні 1979-го згадав про його «успіх» і послав його до Афганістану, де, як відомо, повторити успіх уже не вдалося. Не потрібно двічі ставати на ті самі граблі...

Прощальное письмо трех ижевских священников Патриарху РПЦ МП Кир

  • 16.07.11, 17:24
Протоиерей Сергий Кондаков. Протоиерей Михаил Карпеев. Священник Александр Малых. “Прощайте и дай Бог Вам духовного прозрения…”

3 июня, 2011              

Рубрика: Официальные документы      http://rpczmoskva.org.ru/oficialnye-dokumenty/protoierej-sergij-kondakov-protoierej-mixail-karpeev-svyashhennik-aleksandr-malyx-proshhajte-i-daj-bog-vam-duxovnogo-prozreniya.html#more-5687  

Прощальное письмо трех ижевских священников Патриарху РПЦ МП Кириллу

Два месяца тому назад мы обратились к Вам с открытым письмом. Обращение было записано на видео и распространено в интернете. Это было сделано с целью достучаться до Вас. Но ответа не последовало, точнее ответы были, но совсем другого свойства. Прежде всего на нас обрушилась волна всевозможных клевет и гонений. С другой стороны поднялась волна народной поддержки. Из разных концов нашего Отечества мы получили множество выражений соучастия и солидарности. Особо важной для нас оказалась поддержка наших прихожан, которые, несмотря на развёрнутую против нас травлю, подкрепляли нас своими молитвами и участием.

Во все эти трагические дни мы ощущали помощь Божию и покров Пресвятой Владычицы нашей Богородицы. Невольно вспоминаются слова Царя и псалмопевца Давида: “Иные колесницами, иные конями, а мы именем Господа Бога хвалимся” (Пс. 19, 8). Именно поэтому, несмотря на то, что мы получили всевозможные угрозы, вплоть до физической расправы, наша совесть спокойна, ибо защищаем не свои амбиции, но святую Православную веру в Господа нашего Иисуса Христа.

Только горько от того, что Вы так и не ответили прямо на наше письмо. Даже наше пожелание разбирательства в церковном суде, которое мы неоднократно озвучивали в СМИ, не было удовлетворено.Для нас неприемлемо, когда церковная жизнь строится по подобию тоталитарной секты с непогрешимым гуру во главе; когда Православие подменяется папизмом, представляющим для нас опасность прежде всего в том, что формально православные иерархи ставят во главе Церкви не Бога, а немощных и смертных людей, тем самым предавая забвению предупреждение пророка Божия Исайи: “Перестаньте вы надеяться на человека, которого дыхание в ноздрях его, ибо что он значит?” (Ис. 2, 22)

Культ личности Папы, когда-то погубил Римо-католическую церковь. Культ личности Патриарха Московского может погубить нашу Русскую Православную Церковь, тем более что у истоков этого культа, как это хорошо известно из церковной истории, стояли не только епископы-сергиане и экуменисты, но и шефствовавшие над ними воинствующие безбожники.

Преподобный Иустин (Попович) писал о единственно возможном выходе из тупиковой ситуации, сложившейся в современном мире: “Этот выход есть Господь Иисус Христос и Его Божественное творение - Церковь, которой Он - Глава, а она - Его Тело. Апостольская, святоотеческая, соборная, вселенская, православная вера в эту Церковь и является воскресением из всех еретических смертей. Любая ересь, так или иначе, сводит к человеку и заменяет им Богочеловека Христа, а этим она отвергает Церковь, которая вся от Богочеловека и в Богочеловеке. Спасение от этого возможно лишь через возвращение к Православной вере”.

Ваше Святейшество, вернитесь к Православию не по букве, но по духу. Ныне же мы видим безобразную иллюстрацию церковной жизни, подтверждающую наши самые печальные предположения, касающиеся высшего управления Московской Патриархии.

Как горько, когда человек, носящий имя отца ведёт себя как жестокий рабовладелец, отвергая ещё одно библейскоепредупреждение: “Есть ли между вами такой человек, которой когда сын его попросит у него хлеба, подал бы ему камень, и когда попросит рыбы, подал бы ему змею?” (Мф. VII, 9-10) Все эти два месяца у Вас и Вашего окружения была возможность вступить в диалог с нами. Но вместо этого мы ощутили давление, ничего общего не имеющее с христианством. И сегодня мы заявляем, что отказываемся от участия в любых театральных постановках под видом церковной жизни. Мы не актёры, а русские православные священники.

Именно поэтому мы, руководствуясь 15 правилом Двукратного Константинопольского Собора и 3 правилом IIIВселенского Собора, заявляем Вам, что отныне мы не только перестаём Вас поминать как нашего Патриарха, но и не признаём Вашу власть над нами.

Одновременно, оставаясь чадами Русской Православной Церкви Московского Патриархата, мы требуем немедленного созыва Поместного Собора Русской Православной Церкви в соответствии с канонами и правилами святых отец, на котором бы священноначалие Московской Патриархии, отступившее от святого Православия, принесло покаяние в грехах сергианства и экуменизма, и освободило бы управление церковное для архипастырей, безупречных с канонической точки зрения.

Мы и наша паства будем продолжать свою религиозную жизнь в свободе от еретичествующего руководства в соответствии с учением Церкви и в согласии с Законом Российской Федерации о свободе совести.

Ваше Святейшество, мы старались не запачкать себя экуменизмом и сергианством. Тем не менее, когда Вас избрали Патриархом Московским и всея Руси, мы принадлежали к тем священникам, которые стремились, даже в частной беседе, не осуждать Вас лично, делая это не из человекоугодия, но из желания любить Вас, как нашего Святейшего Отца. И нам было противно наблюдать, когда священнослужители, которые заискивают перед Вами и всячески стремятся выказать своё почитание Вашего Святейшества, оказавшись в узком кругу, говорят о Вас различные грязные сплетни. Несмотря на то, что мы не были согласны с курсом Вашего управления, мы не позволяли себе опускаться до банального осуждения. И вот, когда мы открыто и без лукавства обратились к Вам, мы получили то, что получили. И сегодня мы говорим Вам: “Прощайте и оставайтесь с теми, кто позволяет говорить критически о Вас только за Вашей спиной! Прощайте и помните, что мы, несмотря на то, что случилось с нами, не держим на Вас зла. Дай Бог Вам всего доброго и лучшего, а главное - духовного прозрения”.

Священники Русской Православной Церкви Московского Патриархата, через покаяние воссоединившиеся с Русской Зарубежной Церковью, возглавляемой Высокопреосвященнейшим митрополитом Агафангелом,и бывшие послушники Вашего Святейшества

Протоиерей Сергий Кондаков

Протоиерей Михаил Карпеев

Священник Александр Малых

30 мая 2011 г.

 

Фирташ: Путин похоронил РосУкрЭнерго

  • 16.07.11, 00:34
Дмитрий Фирташ считает, что Путин использовал РосУкрЭнерго для выхода на азиатский рынок.

Владелец Group DF Дмитрий Фирташ считает, что премьер России Владимир Путин похоронил его компанию РосУкрЭнерго.

Об этом Фирташ рассказал в интервью российскому изданию Forbes.

Так, по словам Фирташа история с РосУкрЭнерго была "аккуратным российским захватом".

"Россия никак не могла подобраться к среднеазиатскому газу, а RUE дала зайти. Путин провел уникальную партию. Первым ходом в 2005 году благодаря мне он зашел в Среднюю Азию. Это мы его туда пустили, создав РосУкрЭнерго. А вторым ходом в 2009 году он нас похоронил", - сказал Фирташ.

По его мнению, РосУкрЭнерго мешали Путину.

"Он не имел прямого доступа к Украине, не имел прямого доступа к Средней Азии и получил его через нас. Но его уже не устраивало 50 копеек, он хотел быть главным игроком.. Грубо говоря, мы поделились с "Газпромом" своим бизнесом и открыли России путь в Среднюю Азию. Нравится мне это или не нравится, я снимаю шляпу: Путин всех обыграл", - отметил Владелец Group DF.

Напомним, что РосУкрЭнерго была создана в 2004 году для поставок в Украину природного газа из России и Средней Азии.

В январе 2009 года РосУкрЭнерго перестала быть посредником в российско-украинской газовой торговле. "Газпром" и "Нафтогаз" решили работать без посредников.

В том же 2009 году "Нафтогаз" по распоряжению Юлии Тимошенко забрал из подземных хранилищ 11 млрд куб. газа, принадлежавших РосУкрЭнерго.  Тимошенко говорила, что забирает газ в счет долга, который "Нафтогазу" переуступил "Газпром".

В 2010 году Стокгольмский арбитражный суд обязал "Нафтогаз" вернуть РосУкрЭнерго изъятый газ и предоставить дополнительно 1,1 млрд куб. м газа в качестве неустойки.

В конце декабря прошлого года Дмитрий Фирташ заявлял, что РосУкрЭнерго уходит с украинского рынка.  В апреле 2011 "Нафтогаз" рассчитался с долгами с РосУкрЭнерго

Янычары, вертолет и психи

  • 16.07.11, 00:05
"Психи", проживающие по пути следования вертолета Януковича, будут взяты на заметку13.07.11 11:11 

Управление госохраны анализирует вопрос безопасности полетов президента Виктора Януковича.

"Учтут опыт России, США и Китая, где первые лица государств пользуются вертолетами. Будут взяты на заметку жильцы домов по пути следования вертолета, которые имеют психические отклонения или были замечены в преступлениях, связанных с оружием", - сказал он.

Об этом сказал газете "Сегодня" экс-сотрудник Управления госохраны, комментируя ход строительства вертолетной площадки в Киеве.

Читайте также на Цензор.НЕТ: От вертодрома Януковича уже начали строить мост на Грушевского 

В УГО подтвердили, что "по участку следования вертолета будет проведена работа".

Издание допускает, что к подозрительным жильцам наведаются участковые.

На вопрос, что будет, если злоумышленник засядет в укромном месте, далеко от жилых массивов, собеседник ответил, что "президент США летает, и его до сих пор никто не сбил".

509 x 558 Псих 

"Псих", проживающий по пути следования вертолета Януковича. Страна должна знать своих героев

Президент не знает смысла слов

  • 15.07.11, 23:59
D yfhjlt 'nj pdexbn nfr^ d ;//gt dtnth? d gjkt - lsv
Президент не знает смысла слов
Выступая перед украинскими и иностранными инвесторами Президент Украины Виктор Янукович, перепутал барометр с флюгером, а инвестиционный климат назвал погодой.
Президент высказал важность сотрудничества власти и бизнеса, акцентируя внимание на том что, именно бизнес должен указывать правильную ли политику ведет государство. 

"Для меня очень важно ощущение того, что барометр, который есть в государстве в лице бизнеса, подскажет, в том ли направлении ветер дует", - сказал Янукович. 

Глава государства также подчеркнул, власть делает все, для того, чтобы бизнесу было комфортно работать в следствии чего инвестиционный климат в стране улучшается.

"Кто, как не вы, те, кто работают в разных странах, чувствуют тот климат, который есть, с его особенностями, способны дать реальную оценку. Поэтому, я хочу спросить у вас, какая погода в Украине на ваш взгляд", - сказал Янукович, обращаясь к бизнесу.

Уточним, что барометр - это прибор для измерения атмосферного давления. А для измерения направления (иногда и скорости) ветра используется флюгер