Украинцы в России уже как Джамшуд и Равшан

Украинцы в России уже как Джамшуд и Равшан

"Если доступ на рынки труда России для украинцев будет закрыт, на Украине не будут созданы новые рабочие места. Люди от этого, конечно же, пострадают", - заявил народный депутат Украины от партии "Батькивщина" Сергей Мищенко в интервью корреспондентуИА REGNUM в Киеве.

Украинцы в России уже как Джамшуд и Равшан

Народный депутат Украины от партии "Батькивщина" Сергей Мищенко. Иллюстрация: rada2012.net.ua

Мищенко считает, что российский рынок труда очень важен для украинских граждан, чьи профессиональные навыки в силу разных причин невостребованы на Украине. "Зачем идти на чужие рынки труда нашим гражданам? Только если мы не предоставляем людям работу. Профессии, которые не востребованы у нас в стране, востребованы в России. Как в Европе, так и в России", - заявил депутат. "Мы (украинцы) уже как Джамшуд и Равшан. А почему? Да потому что у нас кризис поставил на колени строительный бизнес. А человек, имеющий профессию строителя, востребованную при Советском Союзе и в первые годы независимости - ему сейчас надо или переквалифицироваться, или ехать в Россию. Пока Украина не будет создавать рабочие места, так и будет" - отметил Мищенко.


Как сообщало ИА REGNUM, президент России Владимир Путин на встрече с главой украинского государства Виктором Януковичем 4 марта заявил, что чем плотнее РФ работает с Казахстаном и Белоруссией, тем сложнее Украине. "С 2015 года у нас движение рабочей силы будет ограничено из других стран, кроме Таможенного союза. Мы уже об этом публично объявили. Сегодняшний льготный порядок передвижения рабочей силы будет сохранён только для стран Таможенного союза. Конечно, это нас беспокоит: и Россию беспокоит, и Украину. Мы вместе должны будем думать, как избежать этих негативных вещей и всё сделать для того, чтобы не было никакого ухудшения, а наоборот - чтобы мы двигались вперёд, имея в виду те вызовы, с которыми мы сталкиваемся и в мировой экономике", - подчеркнул президент России.

 

Памяти Сталина - Донецк (Сталино)

Воскресшего Сталина напоили "бандеровской кровью"

По случаю 60-летней годовщины со дня смерти Иосифа Сталина напротив здания Донецкой областной администрации прошла акция-перфоманс. В акции "60 лет Сталина на нас нет!" приняли участие члены националистической партии "Свобода" и УДАРа Виталия Кличко.

Воскресшего Сталина напоили "бандеровской кровью" 

Воскресшего Сталина напоили "бандеровской кровью"
Фото: comments.ua

Как сообщают "Новости Донбасса", десять общественных активистов выстроились у здания администрации с плакатами: "Иосиф восстань!", "Власть рептилоидов к ответу", "Журналюг в ГУЛАГ", "Верните НКВД и колбасу по 2,20".

Один из главных участников представления, активист Денис Казанский в течение 15 минут рассказывал собравшимся о достижениях "великого кормчего", который, по его словам, строил лагеря не только для детей, но и их родителей, остановил фашизм ценой 40 миллионов "жалких жизней" и принял Россию с сохой, а оставил с атомным оружием. Он также призвал канонизировать советского вождя и даже, возможно, клонировать его, "как овечку Долли".

Затем активист дал слово школьнице, прочитавшей отрывок из песни Александра Харчикова "Сталин, вставай!".

Затем перед собравшимися появился человек в плаще и маске советского вождя, который некоторое время сокрушался по поводу разгула капитализма "на остатках некогда великой державы". Затем Казанский передал ему банку с красной жидкостью, назвав ее "кровью врагов народа". Мужчина в маске Сталина уточнил: "Надеюсь, что кровь бандеровская", на что активист ответил утвердительно. После чего его собеседник сделал несколько глотков из банки, и ушел, пообещав вернуться, как только наберется сил. На этом представление закончилось.

У Львові розстрілювали яйцями

У Львові флешмобили до річниці Януковича
У Львові флешмобили до річниці Януковича


Сьогодні у Львові відбулися кілька флеш-мобів, приурочених до третьої річниці перебування Віктора Януковича на президентському посту. Їх проводили окремо "Свобода", "Батьківщина" і Молодий народний рух.

 

Фото Йосипа Марухняка

Розстріляй режим яйцями!

Львівянам пропонують «розстріляти режим» яйцями 

У Львові відбудеться незвичний флеш-моб – «Розстріляй режим яйцями». Присвячена акція третім роковинам перебування Віктора Януковича на посту президента, - розповіли організатори заходу.

 «Кожен охочий зможе поцілити яйцем у «януковичів». Від Вас вимагаємо влучності. А от яйцями, які так боїться режим, ми забезпечимо. Прийди і покажи своє ставлення до нинішнього режиму. Одного разу ми їх уже зупинили. Зупинимо і нині», - йдеться в повідомленні організаторів.

 Розпочнеться акція 25 лютого о 13.00 в парку навпроти Львівської обласної державної адміністрації.

Чому влада боїться українського війська?

Чому влада боїться українського війська?
«ЄДНІСТЬ ФРОНТУ І ТИЛУ» / ФОТО АНАСТАСІЇ СИРОТКІНОЇ

Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд за загальним і спеціальним. Українську армію, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року профінансовано на 14,171 млрд за загальним фондом і ще на 2,1 млрд — за спеціальним.

Нових керівників отримала міліція в Житомирській, Івано-Франківській, Закарпатській, Вінницькій, Київській, Чернівецькій, Волинській областях. Як бачимо, всі ці регіони — ті, де партія влади програла на останніх виборах. Навряд чи такий збіг обставин випадковий.

Зокрема, новими керівниками облуправлінь призначено (чи перепризначено) Олега Сала, Василя Варцабу та Віктора Русина, які відзначилися під час виборів 2004 року, що запам’яталися найбільшими фальсифікаціями в українській історії.

Також навряд чи випадково в «проблемній», з точки зору політичних результатів Партії регіонів, столиці призначено начальником Головного управління МВС у Києві генерал-лейтенанта міліції Валерія Коряка, уродженця Макіївки Донецької області. Тож «донецький» характер влади лише зміцнюється, враховуючи вагу столиці (чи й столичної міліції?) у майбутніх, і тепер уже прогнозованих, політичних подіях після виборів.

Очевидно, мета кадрових ротацій — продемонструвати міліцейській вертикалі, що ті керівники, які не забезпечують потрібного результату, виявляються покараними. Натомість не чути про покарання керівників «Беркуту», які були залучені до виїмки (й фальшування?) виборчих документів у Миколаївській, Київській областях тощо. Можливо, керівників цих загонів, схованих на пам’ятних кадрах під масками, навіть офіційно нагородили. А не лише, як підозрює громада, винагородили грошима зацікавлені кандидати.

Що ми бачимо? Нічого особливого, звичайні будні поліцейської держави. Таке вже було в багатьох країнах Латинської Америки, Азії та Африки. З одного боку, створюється вертикаль керівників міліції, готових на все. А з другого — дається сигнал самій цій вертикалі, що в обмін на забезпечення «правильних» результатів, досягнутих хоч би й у протизаконний спосіб, з боку керівництва буде лише заохочення.

За чинним бюджетом, Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд — за загальним і спеціальним. Для порівняння, Українська армія, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року має фінансування 14,171 млрд за загальним фондом і ще 2,1 млрд — за спеціальним.

Такого співвідношення між фінансуванням армії та міліції немає, напевно, в жодній країні, де є хоч якась армія.

Згідно із чинним Законом «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», загальна кількість кадрів МВС (за винятком Внутрішніх військ) становить 324,4 тисячі осіб. Це в півтора разу більше за армію! Крім того, до підпорядкування МВС належать Внутрішні війська, загальною кількістю 33,3 тисячі осіб.

Тож в Україні кількість правоохоронців становить 357,7 тисячі осіб, або 786 осіб на 100 тисяч населення. Деякі країни просто не бажають згадувати, до чого довела Радянський Союз непропорційна зарегульованість суспільного життя, культ поліцейських органів та викликана всім цим економічна неконкурентоспроможність. Найбільше міліціонерів (у порівнянні з країнами і СНД, і Східної Європи) в Білорусі. Там на кожні 100 тисяч населення 1442 міліціонери. На другому місці Росія — 976 міліціонерів. Нагадаю, середній показник у світі становить 300 осіб, а для країн ЄС — близько 200. І де, в підсумку, краще захищені права громадян?

Наприклад, поряд із 2 мільярдами доларів на Українську армію («напівміфічними», бо насправді виділяється й того менше, а спеціальний фонд хронічно недовиконується), армія Польщі має бюджет 10 млрд доларів, Туреччини — 17,9 млрд, Росії — 71,9 млрд доларів (дані SIPRI Yaerbook). От що, тим часом, відбувається в наших сусідів. Витрати федерального бюджету Росії на оборону на 2013 рік зростуть на 25,8% у порівнянні з 2012 роком. Як відомо, раніше російський президент Путін заявив, що йому навіть страшно вимовляти цифру, яку буде виділено лише на переозброєння російської армії до 2020 року — 20 трильйонів рублів. При цьому, як повідомляє російський мінфін, 2013 року буде скорочено витрати в охороні здоров’я, освіті, культурі та кінематографії, соціальній політиці, а також у розділах національної економіки та загальнодержавних питань. Усе це парадоксальним чином відбувається за умов, коли Росія має найбільшу у світі кількість ядерних боєзарядів. Росія — третя у світі за кількістю поліції на душу населення.

А Україна ж не є членом найпотужнішого військового блоку, як Польща чи Туреччина, й не є ядерною державою, як Росія. Тож хто і як нас захищає? Ніхто Батьківщину вже не захищає, принаймні у владі.

Хоча для підтримки нормального рівня обороноздатності варто витрачати на Збройні сили мінімум два відсотки валового внутрішнього продукту, а закон України про оборону взагалі передбачає три відсотки.

За словами заступника директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони Сергія Бруля, «не вдалося знайти компромісу між оборонними потребами і ресурсами держави. Можна малювати повітряні замки, визначати пріоритети, але якщо не буде достатнього фінансування та відповідного ставлення держави до майбутнього Збройних сил, 2015 чи 2017 року нам не буде чим прикривати ані небо, ані морський простір». Тобто після нинішньої влади — хоч потоп, хоч агресія.

Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд за загальним і спеціальним. Українську армію, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року профінансовано на 14,171 млрд за загальним фондом і ще на 2,1 млрд — за спеціальним.

Нових керівників отримала міліція в Житомирській, Івано-Франківській, Закарпатській, Вінницькій, Київській, Чернівецькій, Волинській областях. Як бачимо, всі ці регіони — ті, де партія влади програла на останніх виборах. Навряд чи такий збіг обставин випадковий.

Зокрема, новими керівниками облуправлінь призначено (чи перепризначено) Олега Сала, Василя Варцабу та Віктора Русина, які відзначилися під час виборів 2004 року, що запам’яталися найбільшими фальсифікаціями в українській історії.

Також навряд чи випадково в «проблемній», з точки зору політичних результатів Партії регіонів, столиці призначено начальником Головного управління МВС у Києві генерал-лейтенанта міліції Валерія Коряка, уродженця Макіївки Донецької області. Тож «донецький» характер влади лише зміцнюється, враховуючи вагу столиці (чи й столичної міліції?) у майбутніх, і тепер уже прогнозованих, політичних подіях після виборів.

Очевидно, мета кадрових ротацій — продемонструвати міліцейській вертикалі, що ті керівники, які не забезпечують потрібного результату, виявляються покараними. Натомість не чути про покарання керівників «Беркуту», які були залучені до виїмки (й фальшування?) виборчих документів у Миколаївській, Київській областях тощо. Можливо, керівників цих загонів, схованих на пам’ятних кадрах під масками, навіть офіційно нагородили. А не лише, як підозрює громада, винагородили грошима зацікавлені кандидати.

Що ми бачимо? Нічого особливого, звичайні будні поліцейської держави. Таке вже було в багатьох країнах Латинської Америки, Азії та Африки. З одного боку, створюється вертикаль керівників міліції, готових на все. А з другого — дається сигнал самій цій вертикалі, що в обмін на забезпечення «правильних» результатів, досягнутих хоч би й у протизаконний спосіб, з боку керівництва буде лише заохочення.

За чинним бюджетом, Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд — за загальним і спеціальним. Для порівняння, Українська армія, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року має фінансування 14,171 млрд за загальним фондом і ще 2,1 млрд — за спеціальним.

Такого співвідношення між фінансуванням армії та міліції немає, напевно, в жодній країні, де є хоч якась армія.

Згідно із чинним Законом «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», загальна кількість кадрів МВС (за винятком Внутрішніх військ) становить 324,4 тисячі осіб. Це в півтора разу більше за армію! Крім того, до підпорядкування МВС належать Внутрішні війська, загальною кількістю 33,3 тисячі осіб.

Тож в Україні кількість правоохоронців становить 357,7 тисячі осіб, або 786 осіб на 100 тисяч населення. Деякі країни просто не бажають згадувати, до чого довела Радянський Союз непропорційна зарегульованість суспільного життя, культ поліцейських органів та викликана всім цим економічна неконкурентоспроможність. Найбільше міліціонерів (у порівнянні з країнами і СНД, і Східної Європи) в Білорусі. Там на кожні 100 тисяч населення 1442 міліціонери. На другому місці Росія — 976 міліціонерів. Нагадаю, середній показник у світі становить 300 осіб, а для країн ЄС — близько 200. І де, в підсумку, краще захищені права громадян?

Наприклад, поряд із 2 мільярдами доларів на Українську армію («напівміфічними», бо насправді виділяється й того менше, а спеціальний фонд хронічно недовиконується), армія Польщі має бюджет 10 млрд доларів, Туреччини — 17,9 млрд, Росії — 71,9 млрд доларів (дані SIPRI Yaerbook). От що, тим часом, відбувається в наших сусідів. Витрати федерального бюджету Росії на оборону на 2013 рік зростуть на 25,8% у порівнянні з 2012 роком. Як відомо, раніше російський президент Путін заявив, що йому навіть страшно вимовляти цифру, яку буде виділено лише на переозброєння російської армії до 2020 року — 20 трильйонів рублів. При цьому, як повідомляє російський мінфін, 2013 року буде скорочено витрати в охороні здоров’я, освіті, культурі та кінематографії, соціальній політиці, а також у розділах національної економіки та загальнодержавних питань. Усе це парадоксальним чином відбувається за умов, коли Росія має найбільшу у світі кількість ядерних боєзарядів. Росія — третя у світі за кількістю поліції на душу населення.

А Україна ж не є членом найпотужнішого військового блоку, як Польща чи Туреччина, й не є ядерною державою, як Росія. Тож хто і як нас захищає? Ніхто Батьківщину вже не захищає, принаймні у владі.

Хоча для підтримки нормального рівня обороноздатності варто витрачати на Збройні сили мінімум два відсотки валового внутрішнього продукту, а закон України про оборону взагалі передбачає три відсотки.

За словами заступника директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони Сергія Бруля, «не вдалося знайти компромісу між оборонними потребами і ресурсами держави. Можна малювати повітряні замки, визначати пріоритети, але якщо не буде достатнього фінансування та відповідного ставлення держави до майбутнього Збройних сил, 2015 чи 2017 року нам не буде чим прикривати ані небо, ані морський простір». Тобто після нинішньої влади — хоч потоп, хоч агресія.

Варто згадати масштаб проблеми. Із оборонного бюджету України на розвиток озброєння та військової техніки йде 7,3%. У арміях світу (крім деяких африканських) на ці цілі виділяється до 40—50%. Схоже, влада навмисне не годує військо задля того, щоб армія перебувала в коматозному стані й раптом не згадала про свій обов’язок захищати країну.

При цьому санаторії ДУС фінансуються чудово, як і утримання резиденцій. Питання, по кому влада збирається стріляти — по ворогах, чи по кабанах, — відпадає саме собою.

Лікування всієї армії коштує майже стільки ж, як 450 депутатів і ще кількадесят вищих чиновників.

Астрономічно-безглузді витрати на Євро-2012 на порядок перевищують витрати на ключове, одвічне завдання будь-якої держави — збереження миру.

Нинішнього фінансування вистачає Українській армії лише на мешкання в казармах і малу зарплату. Майже 90 відсотків усіх коштів ідуть на харчування, комунальні видатки та грошове забезпечення особового складу. 40 відсотків танків і гармат не готові до бою. Що стосується бойової авіації, ситуація там ще гірша.

В Україні тим часом за прямого потурання влади відбувається тотальна деградація фізичних можливостей армії із захисту країни. Головна проблема України в тому, що значна частина політичної верхівки не має й натяку на наявність соціальної відповідальності, відповідальності за долю країни. Їм глибоко все одно, який авторитет матиме держава, і що буде з державою й народом після них. А між тим кілька українських олігархів цілком могли б своїм коштом утримувати ще одні збройні сили.

Може, весь секрет нехтування обороною в тому, що владі на стадіонах легше вкрасти, ніж на запчастинах для танків. Якби ж усе було так просто!

Нещодавно влада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні сили України», що передбачає розширення функцій Збройних сил України та кола випадків, у яких з’єднанням, військовим частинам і підрозділам та черговим силам Збройних сил України в мирний час дозволяється застосовувати й використовувати зброю та бойову техніку. Основною новацією законопроекту став дозвіл застосовувати зброю навіть не в разі озброєного нападу, а взагалі — «у разі будь-яких дій, що можуть призвести до завдання значних матеріальних збитків об’єктам, які прикриваються ними, за місцем дислокації чи в районі виконання завдань». Тобто, по суті, військам буде дозволено використовувати зброю у разі дій, котрі, на чиюсь думку, «можуть призвести до завдання значних матеріальних збитків». Отже, це —демонстрація панічного страху влади перед тим, що армія може не виконати наказ стріляти по протестуючому населенню, а також страх того, що зброя з арсеналів потрапить в руки протестувальників, урівнявши, як колись Кольт, шанси влади та громадян. А останні, до речі, за Конституцією, теж мають обов’язок захищати Вітчизну.

Щодо захисту країни владою, українцям не варто тішити себе жодними ілюзіями відносно більшої частини нинішньої еліти. Раптом щось станеться з країною, — в них є вертольоти й рахунки. Частина з них, у разі чого, буде в дезертирах, інша — в поліцаях.

Тим часом Українська армія зберегла Україну від значної кількості міжнародних ризиків у неспокійні часи початку й середини 90-х, що могли розвитися дуже трагічно, якби в України не було справді могутніх на той час Збройних сил. Військові експерти згодні: якби лишень десята частина з того, що було в України в 1990-х, злетіло в повітря або вистрілило, усім було б непереливки.

У всі часи ідея армії передбачала відданість державним, а не вузькоособистим інтересам. Без такої місії армія є просто зібранням людей і озброєнь. У цьому питанні ідея армії та нинішня влада кардинально розходяться.

Тому влада й боїться українського війська — та всіляко ослаблює та знищує його.

Олександр ПАЛІЙ, політолог, кандидат політичних наук

19 требований Евросоюза к Украине

Обнародованы 19 требований Евросоюза к Украине
12 февраля 2013, 09:20

Ни один из пунктов обойти не удастся.

Обнародованы 19 критериев Евросоюза, от выполнения которых Украиной зависит подписание соглашения об ассоциации с ЕС в ноябре этого года.

Требования ЕС обнародовал научный директор Института Евро-Атлантического сотрудничества Александр Сушко на сайте «Главком». Ранее СМИ писали, что непубличный отчет Еврокомиссии об уровне соответствия Украины этим требованиям будет готов в первой половине мая. При этом еврочиновники исключили невыполнение хотя бы одного из этих пунктов.

Критериями оказались:

  1. Выполнение рекомендаций, изложенных в окончательном отчете наблюдательной миссии ОБСЕ/БДИПЧ относительно парламентских выборов в Украине;
  2. Преодоление зафиксированных недостатков в проведении парламентских выборов в Украине 28 октября 2012 года;
  3. Принятие Избирательного кодекса Украины;
  4. Обеспечение сбалансированного доступа участников выборов к средствам массовой информации;
  5. Проведение повторных выборов в одномандатных избирательных округах, в которых не определен победитель;
  6. Решение вопроса политически мотивированных приговоров без промедлений;
  7. Быстрое выполнение решений Европейского суда по правам человека;
  8. Выполнение рекомендаций Совета Европы относительно условий содержания и медицинской помощи лицам, которые находятся под стражей;
  9. Обеспечение надлежащего введения в действие нового Уголовного процессуального кодекса, нового законодательства по вопросам адвокатуры и создания Национального превентивного механизма против пыток;
  10. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о прокуратуре;
  11. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией Уголовного кодекса Украины;
  12. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о «Высшем совете юстиции»;
  13. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о судоустройстве и статусе судей;
  14. Осуществление шагов в реформировании милиции;
  15. Реализация конституционной реформы в соответствии с международными стандартами;
  16. Осуществление реформ, необходимых для подготовки к созданию углубленной и всеобъемлющей зоны свободной торговли;
  17. Обеспечение эффективной борьбы с коррупцией;
  18. Осуществление реформы системы управления государственными финансами, включая расширение полномочий Счетной палаты;
  19. Осуществление решительных действий для улучшения делового и инвестиционного климата.

Напомним, если Украине не удастся выполнить эти требования до ноября, когда пройдет саммит Восточного партнерства, то подписание СА будет отложено как минимум до 2016 года.

Про Межигір’я краще розповість Страсбург

Журналіст звернувся до Страсбурзького суду, щоб одержати дані про Межигір’я
Сергій ЛещенкоСергій Лещенко
РОЗМІР ШРИФТУ 

20.02.2013

Київський журналіст, заступник головного редактора інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко звернувся до Європейського суду з прав людини, щоб захистити право на доступ до інформації про купівлю – продаж земельної ділянки у Межигір’ї. 
Лещенко пояснив, що має намір оскаржити в європейському суді рішення українських судів різних інстанцій, які відмовили йому у праві на інформацію про Межигір’я, де живе Президент Віктор Янукович. За словами журналіста, він має право на отримання цієї інформації, згідно з положеннями закону України про доступ до публічної інформації.
«У 2010 році я дізнався, що ця ділянка потрапила у приватну власність до Президента. Вона була вказана у декларації про доходи Януковича. Я звернувся до Вишгородської районної адміністрації як розпорядника цієї ділянки, з проханням – повідомити, за яку ціну придбав Янукович цю ділянку. Я отримав відмову, отримав відмови і на повторні запити. Потім ми ходили до суду і програли три суди різних інстанцій в Україні. Відповідно, тепер подаємо до європейського суду», – заявив Лещенко.

У позові Лещенка до Страсбурзького суду йдеться про захист його права на отримання інформації, в доступі до якої йому відмовляють українські суди, посилаючись на те, що захищають приватне життя Президента України, каже Лещенко.

Юридичний супровід у справі журналістові надають фахівці Інституту медіа права, який аналізує виконання судами і чиновниками виконання положень закону «Про доступ до публічної інформації».

Королевська ще тупіша за яничара

Министр Королевская подписывает безграмотные документы

Министр социальной политики Наталья Королевская подписала документ, который содержит ошибку в названии. Кроме того, документ просто непрофессиональный.

Наталья Королевская

Министр социальной политики Наталья Королевская подписала документ, который   содержит ошибку в названии ведомства – «Міністерство соціадбної політики».

Кроме того, как отметил в комментарииУНН собеседник в министерстве, «документ просто непрофессиональный».

«Теперь подписания документов в министерстве будет занимать минимум две недели. Пока министерство подпишет обычное письмо, оно станет неактуальным», – сказал собеседник агентства.

Он также отметил, что данный порядок значительно усложняет документооборот и «увеличивает бюрократию». По его словам, теперь нужно, чтобы все документы в министерстве дополнительно визировались большим количеством людей. Таким образом, отметил он, усложняется вся процедура.

Напомним, 24 декабря президент Виктор Янукович назначил Наталью Королевскую, лидера партии «Украина – вперед!», министром социальной политики.

Королевская подписывает безграмотные документы.

Собака гавка, а караван - йде Нагороди "русскояичным"

Путин наградил Колесниченко, Кивалова и Шенцева медалями за пропаганду русского языка

Президент Российской Федерации Владимир Путин наградил медалью Пушкина нескольких украинских политиков.


// zazerkalia.ucoz.ru
Путин наградил Колесниченко, Кивалова и Шенцева медалями за пропаганду русского языка

Соответствующий указ №101 от 9 февраля 2013 года опубликован на сайте главы государства.

Так, государственные награды России получили народные депутаты от Партии регионов Сергей Кивалов, Вадим Колесниченко, Олег Царев и Дмитрий Шенцев, а также депутат Верховной Рады 6-го созыва Юрий Болдырев.

Украинские политики награждены за «большой вклад в сохранение и популяризацию русского языка и культуры за рубежом».

Справка. Медаль Пушккина учреждена в 1999 году и вручается за большой вклад в изучение и сохранение культурного наследия, за сближение и взаимообогащение культур наций и народностей.

За это время медалью награждено 739 граждан из 83 стран. Среди награжденных: Президенты Чешской Республики Вацлав Клаус, Киргизской –  Аскар Акаевич Акаев, Финляндской – Тарья Каарина Халохен, Чешской – Степан, Месич бывший Генеральный Секретарь ООН – Хавьер Перес де Куэльяр и другие.

Президент России Владимир Путин наградил медалью Пушкина Сергея Кивалова и Вадима Колесниченко.

Вадим КолесниченкоСоответствующий указ размещен на сайте президента России.

Как известно оба являются авторами скандального языкового законопроекта.

Также награду полочил депутаты от Партии регионов Дмитрий Шенцев и Олег Царев, а также экс-депутат Юрий Болдырев.

Путин наградил Колесниченко и Кивалова медалью Пушкина19.02.2013 08:21. Просмотрено 833 раза. За сегодня — 815 раз.



Народный депутат Украины Вадим Колесниченко указом Президента Российской федерации Владимира Путина награжден медалью Пушкина. 

Соответствующий указ №101 опубликован на официальном интернет-портале правовой информации

Кроме того, медалью Пушкина тем же указом награждены народные депутаты Украины Сергей Кивалов, Олег Царев, Дмитрий Шенцев, а также бывший донецкий депутат Юрий Болдырев.

Медалью Пушкина награждаются российские граждане и иностранцы за заслуги в области культуры и искусства, просвещения, гуманитарных наук и литературы, за большой вклад в изучение и сохранение культурного наследия, в сближение и взаимообогащение культур наций и народностей, за создание высокохудожественных образов. 

При этом Царев решил оправдать данное награждение и заявил, почему поддерживает русский язык. «Русский язык — язык Пушкина — нас объединяет. У нас общая история, общее прошлое великой страны, общая память. Мы должны осмыслить наше прошлое, жить и развиваться дальше», — заявил он. В свою очередь, Олег Царев больше «специализируется» на кулачных боях. В частности, он является одним из наиболее активных участников парламентских драк.

Кужель подобається дружина яничара

Супруга президента не заслужила к себе такого отношения со стороны Януковича, - считает Александра Кужель


Оппозиционерка считает супругу президента хорошим человеком.                                                                Жена президента Людмила Януковича не заслужила такого отношения к себе со стороны мужа, заявила в эфире телеканала ТВi депутат Александра Кужель, передает Цензор.НЕТ.                                                                     "Я не воспринимаю отношение Виктора Януковича к своей жене... Она - хороший человек. Действительно верующий", - говорит оппозиционерка и отмечает, что уже исторически так сложилось, что публично управляют мужчины, но на самом деле все решают их жены. (тепер зрозуміло, чому в Україні таке жахиття. Подивіться нижче Strannik)                                                                                                                  "В Украине женщина всегда отвечала за мужа, - уточнила депутат. - Если у мужчины плохая женщина, он никогда не сделает карьеру. Так было всегда. Мужчины нуждаются в поддержке. Такая их природа".