Не переходь дорогу Віктору

Юлія Тимошенко під час засідання Печерського районного суду

Переслідування Тимошенко режимом розпочалось майже одразу після того, як вона програла (із дуже незначним відривом) на минулорічних президентських виборах. По-перше, Янукович найняв іноземних детективів та адвокатів, які мали накопати на неї якійсь бруд. Але їм це не вдалось. Тому у травні прокуратура звинуватила Тимошенко у перевищенні посадових повноважень при підписанні газової угоди з Росією в 2009 році.

Результат цього виявися дуже незвичним, адже це викликало гнів як у Росії, так і у Європейського Союзу. Росія сприйняла ці звинувачення як непряму атаку на свого прем’єр-міністра Володимира Путіна, який підписав цю угоду з Тимошенко. ЄС був незадоволений, тому що він отримав вигоду від цієї угоди, яка поклала краї суперечці, що змусила замерзати частину континенту. 

Формальною причиною арешту Тимошенко минулого тижня була «неповага до суду». Але насправді, як зазначає більшість спостерігачів, це була неповага до самого Януковича та його людей, які кинули її за ґрати. Тимошенко використала судовий процес, щоб перетворити свідків обвинувачення на посміховисько. Коли чинний прем’єр-міністр України Микола Азаров відмовився задовольнити її вимоги про те, щоб він давав свідчення українською, а не російською, вона попросила перекладача. Високопосадовцям вона ставила запитання про їхні сімейні бізнесові інтереси та причетність до газового посередника РосУкрЕнерго. 

У разі визнання винною, що здається все більш вірогідним, Тимошенко загрожує до 10 років в’язниці. Її можуть амністувати або зменшити їй термін. Але обвинувальний вирок не дасть їй конкурувати на виборах з Януковичем, під час яких вона, безумовно, висміюватиме його кримінальне минуле та безглузді висловлювання, яких він так часто припускається.

Віктор Янукович

Фото Тимошенко, яку виводять із зали суду, та озброєних бійців спецпідрозділів, які розганяють невеликі протести під будівлею суду, підтвердили найгірші страхи багатьох людей щодо Януковича. Кинувши Тимошенко за ґрати ще до завершення суду, він перетнув межу. І в цьому він подібний до Володимира Путіна під час його першого президентського терміну в Росії, коли він у 2003 році вирішив заарештувати нафтового магната Михайла Ходорковського. 

Різниця в тому, що Путін знав, що він робить. Янукович же, здається, перейшов Рубікон, навіть не помітивши цього. Та все ж, в Україні, як і в Росії, проблема таких актів розплати полягає в тому, що вони роблять мирну передачу влади від одного лідера до іншого набагато менш вірогідною.

The Еconomist