Твій голос чую,коли небо палає,
коли вечір тихо надходить,
коли сонце промінь останній кидає:
за обрій далекий заходить.
Ночей мені тих безсонних не жаль,
може,й не віриш,але порою,
коли душі моїй смутно й печаль,
я розмовляю тільки з тобою.
Ніжністю і добротою серця,
мила,навік полонила.
Блакитні очі,як чисті озерця-
у них мене ти втопила.
Скоро осінь прийде багряна...
Твоє ім"я буду знову шептати.
Відгукнися,люба,кохана!
Чи звістки від тебе вже не чекати?
Стала для мене зорею,
весняним світанком чарівним
і дівчиною тією
котрій залишаюся вірним...