Повернись на світанку
із юності бентежної...
Прийди до мене зранку
такою незалежною.

Повернися із снів,
повернися скоріше...
Я спитати хотів:
"Де ти була раніше?"

Повернись із думок
не такою,як є.
Ти летиш до зірок,
там,де щастя твоє.

Повернись,величава:
всі троянди-до ніг.
Адже ти королева
в ніжних мріях моїх.

І можна почуття свої відкрити...
Ти навіть цього не чекаєш
і будеш знову говорити,
і слухати,мовчати."Знаєш..."

Тобі всі мрії віддаю,
тебе у думках я лелію.
А ти смієшся...Без надії
тебе люблю,від тебе млію.

далека світла зірко?

А, може, я літаю в хмарах,

тому мені так гірко?

"Це несерйозно"-скажеш ти.

"Пробач"- у відповідь почую.

Але кого я маю віднайти,

щоб раз почути:"Порятую"?

то чиїсь безсонні ночі.

Ой ти,дівчино,чарівнії брови-

то чиїсь мовчазні розмови.

Ой ти,дівчино,личенько біленьке-

то чиєсь сонце ясненьке.

Ой ти,дівчино,уста вишневі-

то чиїсь мрії травневі.

самотність-це мрії і згадка,

самотність-безлюдна пустеля,

самотність-вічна загадка...