Я йшла вперед. І падала, й вставала, Та йшла! Не раз по тернах без сльози І віра в мить спинитись не давала Ні в час вітрів, ні в лютий час грози. Я йшла вперед. Навіщо? – Не питайте, У мене там, за обрієм, душа, І світло мрій, й очей сіяння тайне, Там світ, де я не інша, не чужа! Я йшла вперед… А кров’ю по краплині Життя стікало мимо віражів. І що мені залишилося нині? – Холодна мрія світлих міражів… І що слова? Вони пусті без серця! Уста німі, як в грудях пустота! І...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Втомилась я. Присяду. Помовчу. Не так і часто є така нагода… Знов вітру спів журливий до плачу… Сьогодні сум транслює нам погода… Присяду тихо. Доторкнусь землі. Вона холодна, та теплом вже дише, Черпну від неї святості полів, І дотик лісу, і тремтіння тиші… І враз всміхнусь… так щиро, мов дитя, Забувши втоми й болю гострі леза Пройдусь, ні! пробіжусь по відчуттях, Й не пропущу нізащо мрій трапези. Я так втомилась… Зупинити б час, Що буднями й...

Читати далі...

Залишись… Попрошу… хоча знаєш я «будь ласка» навряд чи скажу у думках всі слова десь зникають, – лиш бажань кольори вітражу… Залишись… проспіваю тремтінням, що по тілу як струм протече і не буде надій на спасіння як уста поцілуєш й плече… Залишись... малюватиму тілом всі «будь ласка» і «дуже прошу», навіть втомлена ніч оніміло теж проситиме маревом сну. Залишись... я шептатиму мовчки, перекрикнувши всі «треба йти»… І, причин тисячі від найшовши, безперечно залишишся ти…

[Приєднана картинка] фото Олександр_7 http://photo.i.ua/user/3193238/195681/5001207/ Така солодка мить весни… Торкнеться променем надії І в серці давня ніжна мрія, Зуміє знову розцвісти… Така солодка мить весни… Наповнена казковим зіллям, Вливає в серце божевілля Й натхнення здійснювати сни… Така солодка мить весни… Її я б до останку пила, Я б нею малювала крила, Сповиті сонечком ясним. Така солодка мить весни… Наповнена ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я прийду в твої мрії без стуку, Наче давній забутий каприз, Поведу тебе мовчки за руку В ніч, де пристрасть танцює стриптиз. Я прийду опівночі як сяйво, Без дзвінків, без листів й телеграм І «навіщо?» питатися зайво, Ти і так добре знаєш це сам. Я прийду… ти мабуть не побачиш, Та не знати не зможеш, повір. У любові нема чомусь зрячих, Хоч в них очі ясніші від зір. Я пройдусь через сни твої пішки, На краєчку загублених мрій, Де стає цілим Всесвітом...

Читати далі...

Кав’ярня. Занавісок шоколад, Веселий зайчик знов на підвіконні. Приємний погляд, кави аромат Й моя рука в твоїй тремкій долоні… Сковзне усмішка зайчиком смішним, Запахне день сп’янілою весною… І що проблеми, коли поруч ти… Приємно так і затишно з тобою… Немов за склом всі прикрощі тривог, Образи і турботи за дверима… Лише кав’ярня, у якій ми вдвох Втекли від світу з сірості очима… У чашку зайчик знов хлюпне свою Весняну радість й мрію нашу давню… І хоч я кави вже давно не...

Читати далі...

Промінчик світла, промінчик сонця коли привітно бринить в очах, то зразу ж стане по всій долоньці легким і довгим із ліній шлях. Промінчик щастя, промінчик серця у серце ллється з любов’ю в такт і кожна нота тоді здається чарівним дзвоном казкових дат. Промінчик дива – усмішки промінь зціляє ніч від смертельних ран і витісняє життєвий гомін з порожніх душ самоти дурман. Промінчик світу – промінчик неба, що рветься з нас, як на волю птах... Впустіть промінчик весни у...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Так люблю я малювати… Мушу визнати дивлюсь не на предмет, а в його багатогранну душу, й не простий життя його сюжет. В дивних фарбах мрії потопають, різнобарв’ям сипляться думки… кольори немов би оживають з ледь помітним порухом руки. Розпливаються сумні штрихи зітхання серед намистинок теплих нот, що сплітаються в барвистих поєднаннях і смаку, й гармонії висот… Інколи, вдивляючись, здається, не пейзаж, не натюрморти я, а малюю крихту свого серця на...

Читати далі...

Вже стомлено злипаються повіки, Думки розсіяно злітаються до снів І тільки вітер стукає у вікна, Від тебе подолавши сто світів. Дихнеш крізь сон і я тебе відчую, Не знаючи як ти далеко й в сні, Не знаючи як ніжно ти цілуєш Не вітром, а устами… тілом всім… Волоссям пробіжаться твої пальці, Затьмаривши бажанням небокрай, А потім, зупинившись на зап’ясті, Що сили є штовхнуть мене у рай. Заплаче ніч зірчастими сльозами Від ніжності, від пристрасті, від свіч, А я тебе разом з...

Читати далі...

Я бачила у сні прекрасні очі… У них блакить і темінь водночас, І ніби день, але темніший ночі, Й мов сон, але правдивіший за нас. Таких іскрин, як в їх глибинних шквалах, Таких сльозин, як на повіках їх Я ще в житті ні разу не стрічала, Ні на яву, й між сновидінь доріг. І не могла ніяк я зрозуміти, Чому ці очі ранять так мене, – Чи я колись їх зрадила в цім світі, Чи вкрала їх сіяння осяйне?.. До них немов віки уже прикута, Дивилась я, не зводячи очей, На цю красу, що наче...

Читати далі...