Пісня
— Ой не світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (Тричі)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на мій перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду,
Чув я, чув я, ти присягалась другому козаку.
Більш не прийду я до тебе, нехай хтось інший йде,
Є у мене люба дівчина, вона мене жде.
— Ой якби я крила мала ще й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, до серця припала,
Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.
Я б до тебе прилетіла, до серця припала,
Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.
Як з тобою зустрічались, сухі дуби цвіли,
А як стали розлучатись, зелені пов’яли.
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
Вірша і музику «Час рікою пливе» написав Богдан Лепкий, який народився в 1872 році в селі біля міста Бережани , в ті часи ця територія України входила в склад Австро - Угорщини після революції 1920 року вона стала частиною Польщі, помер Лепкий в Кракові у 1941 році.
Слова і музика цієї пісні мене зачарували. У музиці і словах цієї пісні я відчуваю вітер який колише гілля дерев і зелену траву. Як на мене, пісня передає запахи квітів і запах скошеної трави, бачу в пісні працьовитих людей які зберегли своє кохання до старості.
Богдан Лепкий написав шедевр, який цікавий навіть в наш час, думаю ця пісня буде жити вічно.
Текст пісні можна перглянути тут
Цікава історія пісні «Розпрягайте хлопці коні». Краєзнавець Віктор Яланський у книзі, виданій у 1999 році, «Нестор і Галина, розповідають фотокартки» наводить розповідь дружини Нестора Махна Галини Кузьменко, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький. У махновській версії пісні був такий завершальний куплет:
Запрягайте, хлопці, коней
Годі вам вже спочивать,
Та й поїдем із Гуляй-Поля
Щастя й волю здобувать.
Приспів.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Повний текст пісні можна переглянути тут
Мене зацікавив приспів цієї пісні «Маруся раз, два, три калина» тому я вирішив трохи пофантазувати. Махновець Іван Негребицький міг обрати для пісні поширене в Україні жіноче ім'я Маруся, також персонажем для пісні могла послужити отаманша Маруся Никифорова яка зі своїм козачим підрозділом входила в склад армії Махна.
Отаманша Маруся воювала на сході України і сучасного Дону, воювала як проти більшовиків так і проти білогвардійців і вона була в той час дуже відомим отаманом в Україні який згинув при невідомих обставинах.
Офіційні версія смерті така:
Восени 1919 року Никифорова спланувала замах на генерала Денікіна. Вона хотіла закласти вибухівку й підірвати очільника Білої армії, а потім утекти до Польщі для організації анархістської революції. Згідно з офіційною версією її впізнав хтось з білогвардійців, і Марусю арештували.
У вересні 1919 року її разом з чоловіком Вітольдом Бжостеком повісили у дворі севастопольскої тюрми за наказом денікінського генерала Слащова.