І все на світі треба пережити,і кожен фініш - це по суті СТАРТ,і наперед не треба ворожити,і за минулим плакати не варт.Ліна Костенко

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

Хотів я світла почуттівІ вже вважав тебе своєю,Ти ж вільною була у наготіПочуттів сучасних у поє`днанні... Колись гуляли ми удвохПросторами шкільно-буденнимиТа раптом промінь улучи`вВ серденька наші молоденькії Кохались ми, та залюбкиКохала ти ще й іншого...Коли катались ми мов колобки,В полях травички пишної... Не помітили ми колиНастала пора істини,Що не можна бути утрьохЙ пити водички чистої...

Ось і настала прощання пораЗ роком, що вже промайнув непомітноВже копошиться навкруг дітвораЯлинки яскраво розкві`тчаної Ми полюбляєм святкову цю мить,Готуєм келихи і напої всілякіїІ тут важливо помилки не забутьЛишити в році, що полишає нас... Прощавай же рік високосний, В якому полишили частку себеЗа столом сидим ми „колгоспним”Почуваючись щасливими вже...

навіяно віршем поетеси: http://blog.i.ua/community/53/1142837/#p2Там, де мене вже сьогодні нема, Учні вже вчаться зовсім незнайомії,Там, де мене вже сьогодні немаВчителі пропагують програми но`віЇТам, де мене вже сьодні нема, Море Каховськеє плеще заплавами,Там, де коли і колись нездармаБудні новітнії збудять програмамиВ буднях новітніх замріяних мрійХочеться вірить, що все теє збудетьсяКолосом ниви, врожаєм ряснимЗнаю також, що все те не забудеться !

Самотня жінка незаміжняПалкі плекає відчуттяТакі, що відчуваєш нібиНа небесах своє буття... Твоє чуття – то потяг палкийДо спілкування залюбки......та не завжди чекає юнкасаме тебе цієй пори...

Ти запросила мене на побаченняПодруги кращої послухавши раду,Там ти сказала: "Ми більш не побачимосьНі завтра, позавтра, ні навідь в серЕду." Я ж подивИвся на цей подарунокДолі, що раптом пред мною з`явиласьСам я не зміг би сплести візерунокПрощання,&nbsp...

Читати далі...

Ну що б, здавалося, слова !?Звичайні букви, складені до купи – А в серці вітер вже звиваКоли почуєш недолуге...Вже мчиться потяг почуттівНа той знайомий полустанокДе все знайоме й поготівДе завжди чистим був твій ранок...

[Приєднана картинка]Присвячується поетесі цього сайту:Колись було то – не сьогодні,Зібравсь в похід мохнатий джміль, Cпровокував напередодні Сердитий вітер заметіль. Кружляли пташки в висоті,І не пускали у путь діти, Неначе змовились в садку -- Дерева розпустили віти Ще було гарно в холодкуЦього замріяного літа, Та перемін швидких в...

Читати далі...

Сьогодні я літав вві сніІ бачив гори і долиниТа не однаково меніКоли і де і як я згинуТак, не однаково, псякрев,Що після мене скажуть люди,Чиї плоди, з яких деревКуштуватимуть діти й онуки. Не однаково, поступ якийОберуть у житті бистроплиннім...Добудують палац,&nbsp...

Читати далі...