Дівчинка з веснянками на осінь


З  просторів  інтернету  друзі  прислали  вірш  Романа Скиби: 

 https://onlyart.org.ua/roman-skyba-i-pryjdesh-po-pershomu-moroz/

який  спонукав  на  невеличкий  експромт:

 

Ти ідеш по першому морозу,
Зранку вийшла ти у заметіль,
Не завадять снігові тороси
Досягти мети, попасти в ціль

Дівчинко з веснянками на осінь,
Дівчинко з очима у печаль,
Якби ж знали очі твої в просінь,
Як у шибку дивиться коваль....

Той коваль, кує в любую що порошу,
Той Вакула, дарить той хто чобітки,
Мріє хто, що і по сильному морозу
Попросить твоєй наважиться руки.


(експромт)

Старість середньої важкості


  До старості взагалі статеві і національні ознаки якось розсмоктуються ...
Я глибоко питущий і активно матюкающийся російський інтелігент з єврейським паспортом і полунімецькими коренями. Матюкаюся професійно і привабливо, п'ю професійно і етнічно точно, з жінками умоглядно збуджений, з колегами мляво змагально пихатий. Але заспокоєння немає ... Часу, відпущеного на життя, виявилося мало .. Смерті я не боюся ... Боюся виглядати старим. Боюся вмирання поступового, коли доведеться хапатися за щось і за когось ...
Я красивий старий, що боїться стати безпорадним ..
Загалом, діагноз - «старість середньої тяжкості».
У нашому віці (від 75-ти і вище) нічого не можна міняти і нічого не можна кидати. Я стільки раз кидав курити, але ні до чого хорошого це не призвело. Повертався назад до цього пороку, поки син, якого я дуже слухаюсь і боюся, не сказав: «Все, вистачить».
А потім мене навели на чудового академіка, попередивши, що він нікого не приймає, але мене звідкись знає і готовий поговорити.
Я зібрав повне зібрання творів аналізів сечі і поїхав кудись в кінець шосе Ентузіастів.
Особняк, тиша, ходять милі кривоногі дами в пластмасових халатах. Килими, величезний кабінет. По стінах подячні грамоти від Наполеона, від Петра I, від Навуходоносора ...
І сидить академік в золотих окулярах.
- Скільки вам років? - пита.
- Так ось, - кажу, - чотириста буде.
- Ми, значить, ровесники, я молодше вас на рік.
Коли він побачив мою папку аналізів, змахнув руками: «Благаю, приберіть».
Мені це вже сподобалося. Заглядати в досьє не став. «А що у вас?» Я кажу:
- По-перше, коліна болять вранці.
- А у мене, навпаки, ввечері. Що ще?
- Задишка. - Ну це нормально.
- Я став швидко втомлюватися.
- Правильно. Я теж. У нашому віці так і повинно бути.
І я заспокоївся. Раз вже академік медицини відчуває себе так само, як і я, то про що тоді говорити? На прощання я сказав, що кинув палити. Він подивився на мене через золоті окуляри:
- Дорогий мій, навіщо? У нашому віці нічого не можна міняти і нічого не можна кидати. Доживаємо як є ..
Я поцілував його в грамоти і пішов.
Геній!

Олександр Ширвіндт

Види Сексу. Не Камасутра.


Секс із дружиною - то БУДЕННІСТЬ

Секс із начальницею - то СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК. 
Секс із кумою - то НАЦІОНАЛЬНА  ТРАДИЦІЯ. 
Секс із коханою - то НАСОЛОДА.


Так  давайте  вип’ємо  за  те, щоб  незважаючи на нашу  БУДЕННІСТЬ,   

виконуючи  свій  СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК,  

не  порушуючи  НАЦІОНАЛЬНИХ  ТРАДИЦІЙ 
у  нас  завжди  було  кохання  з  НАСОЛОДОЮ !

ТавтоГрама "В" -- "Ворона ввечері"

Серед  студентської  спільноти  свого  часу  було  поширене змагання  на  складання  оповідання,  у  якому  би  всі слова  починались  на  одну  і ту саму букву -- ТавтоГрами. 

В російсько-мовному змаганні відоме оповідання  «Отець Онуфрій»:  http://blog.i.ua/user/290876/2029464/

До уваги пропонується оповідання, де всі слова починаються на букву «В»  (понад  200 слів)…

 

Ворона вперше в Великдень, в вівторок,  взялася варити вечерю.

Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку.

Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки,

вкинула вчорашній вінегрет.

 В відрі весело вирувало.

Ворона-вертихвістка  вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі.

Все вкинула, вимішала, випестила...

Вариво видалось вельми вегетаріанським.

 Ворона вирішила вкрасти вирізку.

Вигасила вогонь, вирушила в “Варус”.

 Відважно влетіла всередину.

Всі відвідувачі “Варуса”, вгледівши Ворону, влаштували вереск.

 Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку

 віниками,  вербою…

Втікаючи, Ворона втрапила в віддалений від виходу відділ.

Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.

Вдома відновила вогонь, вкинула влучно в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.

- Все, вже вистачить, - впевнено вимовила вголос.

Вельми вдоволена вмостилась відпочивати.

Влетів вайлуватий Ворон.

- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.

- Втомився, вельмишановний? Виголодався? Всідайся! - відповіла весело Ворона.

Впевнено влила вариво в ваганки* -- виглядало вдало.

Ворон взявся видзьобувати.

Враз - випрямився витріщився-вилупився !!!

Ворона викрикнула: - Вдавився?! Викликати ветеринара?!

- Води, - вимовив втишено Ворон, випльовуючи вариво.

Випив воду, відкашлявся.

- Відпустило... - видихнула Ворона.

Вона відвернулась.

Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.

- Виїв все! - виголосив, віддаючи Вороні випорожнені ваганки.

- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.

Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться

взаємини, вивітриться ввічливість).

Вдавано ввічливо вимовив: - Вдалась... Вражений...Візьми Валюту, - всучив.

Ворона вийшла вимити ваганки .

Вдивляючись в вже вимите відро відверто відразливого варива, Ворон важко видихнув: - Вмру...

Вернувшись, Ворона весело відрапортувала:

- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!

Ворон вперше ввечері випив валер’янки...