Сила духу українця...
- 03.08.26, 14:56
На цій світлині ви бачите військовополоненого українця Василя Рамбовського, якого притримують за лікті два норвезьких офіцера. Нині це фото виставлене на сторінці MilitaryHistoria.
.
В такому вигляді сфотографували нашого земляка у 1947 році після цілої низки його поневірянь.
.
Судіть самі: під час війни Василь Рамбовський якимось чином потрапив у полон до норвежців (частина з яких воювала на боці нацистської Німеччини), а ті - запроторили його до концтабору Моан поблизу Левангера у Норвегії.
.
Яким чином Василь Рандовський утік з того концтабору, я не знаю, але впродовж наступних двох зим він жив у тамтешніх лісах абсолютно оминаючи спілкування з людьми (він потім розповідав, що найбільше йому докучав дикий холод і голод). Так тривало до 1947 року, коли Василя Рамбовського місцева поліція знайшла у покинутому сараї в Бімарці у провінції Тронгайм. У той момент наш земляк перебував вже у стані крайнього виснаження і ледь тримався на ногах.
.
На момент затримання поліцією, Василь Рамбовський, судячи з цього фото, міг мати яких років 30-35, не більше. У той момент, який зафіксувала світлина, Василь має чорне скуйовджене волосся і давно нестриглу бороду.
.
Але оті його глибоко посаджені очі..! Вони, як мені здається у ту хвилю випромінюють якусь крайню впертість і віру в те, що він виживе. Ноги, а особливо ступні у Василя, обмотані тим ганчір'ям, яке йому вдалося десь відшукати. А, те, що можна назвати його верхнім одягом, є підперезане у попереку кількома мотузками.
.
Норвезька поліція, виявивши Василя Рамбовського, одразу ж доправила його до місцевої лікарні. Однак, є одна річ, яка всіх тоді здивувала - Василь Рамбовський ще не знав, що Друга Світова війна вже закінчилася... (нагадаю, йшов 1947 рік).
.
Усе подальше своє життя Василь Рамбовський провів частково у лікарнях, а частково у пошуках праці і хоч якого-небудь помешкання. Врешті, йому надали норвезьке громадянство і він дожив до 1992 року.
.
...Цьому нашому українцеві Василеві таки пощастило, бо в інших європейських країнах таких військовополонених-втікачів запросто могли відправити до радянського союзу. А, вже там - у тих Гулагах, розмова з "такими" була зазвичай короткою і жорстокою...
.
От цікаво: з якої місцевості України міг бути родом Василь Рамбовський, який мав таку сталеву волю до життя..?
1
Коментарі
The Martian
13.08.26, 16:41
Хироо Онода воевал до 1974...
За эти годы в результате его действий погибли около 30 человек, ещё многие были ранены.
Лишь в 1974 году японский путешественник Норио Судзуки нашёл Оноду. Но тот отказался сдаться без приказа своего бывшего командира. Тогда на Лубанг специально прилетел его бывший командир Ёсими Танигути и официально отменил приказ продолжать сопротивление. После этого Онода сложил оружие.
Президент Филиппин Фердинанд Маркос помиловал его, несмотря на совершённые им нападения, поскольку Онода искренне считал, что война всё ещё продолжается.
Онода был не единственным таким солдатом. Например, Тэруо Накамура был найден лишь в декабре 1974 года в Индонезии, но именно история Хироо Оноды стала самой известной благодаря почти тридцатилетнему сопротивлению.
Mykolaj_58
23.08.26, 17:57Відповідь на 1 від The Martian
так, то відома історія... (да-да). смайлики не працюють...