Неминуче майбутнє - Київський столичний регіон

Сьогодні тільки ледачий не говорить про реформи в цілому і у тому числі про адміністративну реформу, яка передбачає укрупнення адміністративно-територіальних одиниць. А простіше сказати - об'єднання громад у більші утворення. Київщина. Процес, як завжди в українській традиції, відданий на відкуп балакунам, яким в принципі все одно яким буде результат: головне процес, а в нім головне це ПР-кампанія.

Ті пропозиції, які сьогодні лунають від окремих міських голів тільки як самопіаром не назвеш. Об’єднання з прилеглими населеними пунктами логічне та й лежить на поверхні.  Однак, треба мислити масштабніше. Не кажу про доцільність  або недоцільність укрупнення громад,  навіть підтверджу, що це неодмінно. Але ми стоїмо перед більш важливим вибором, а точніше – викликом сьогодення.

Ні для кого не секрет, що зараз досить не просто вирішуються спільні питання на стику інтересів двох сусідніх суб'єктів - Києва і Київської області.  Навіть при  ухваленні простих управлінських рішень традиційними методами адміністративного управління виникає конфлікт інтересів. Та якщо реформування будемо реалізовувати через принципи простого об’єднання тільки громад Київщини та за ідеологією «з ким простіше домовитись», або «в кого нерозподіленої землі побільше», нічого путнього з цього не вийде.

Нагальні питання (наприклад: поводження  з твердими побутовими відходами та пов’язані з цим екологічні програми захисту довкілля), або  питання перспективного розвитку (наприклад: єдина транспортна система для вирішення проблеми щоденної маятникової міграції декілька сотень тисяч людей) не будуть вирішені, оскільки існуючий конфлікт інтересів між столицею і укрупненими містами-супутниками залишиться.

Два роки тому автор цього тексту писав в статті «Погляд в неминуче майбутнє – Київська агломерація» (агломерація - від лат. agglomeratio — приєднання) про необхідність спільного вирішення проблем співіснування столиці та міст-супутників. Тоді, в умовах діючого законодавства, яке ускладнювало процес об’єднання громад, пропонувалося вирішення складних питань об’єднання через систему  спільного планування: середньострокових і довгострокових прогнозів соціально-економічного розвитку, спільних галузевих і територіальних цільових комплексних програм у цілому в Київському регіоні.

Однак сьогодні, коли законодавство зазнало змін на краще, за містечковими інтересами окремих голів міських рад, волаючих про ефемерне об’єднання, треба не забути про головне: яким чином забезпечити розвиток у довгостроковій перспективі, скажімо років на тридцять, п’ятдесят, міст-супутників при неминучому зростанні негативного тиску на них великого міста в екологічній, соціальній, економічній сфері тощо. 

Стратегія подальшого розвитку громад прилеглих до Києва територій не може бути реалізованою без урахування сталих інтеграційних процесів між столицею і містами-супутниками, де-факто пов'язаних спільною інфраструктурою, міграцією населення, проблемами екології, тобто тому об'єктивному процесу, який склався  незалежно від волі керівників існуючих територіальних одиниць.  

Тому, час потребує створення Київського (столичного) регіону, як єдиної адміністративно-територіальної одиниці,  вже де-юре. Сьогодні склалися усі передумови до агломерування території, що знаходиться в зоні впливу Києва. Існує нагальна потреба у планувальній організації приміських територій для подальшого містобудівного та соціально-економічного розвитку, розвитку рекреаційних зон, транспортно-комунікаційних зв’язків тощо, щоб зупинити негативні впливи.  Окремо треба додати, що зазначене не суперечить Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

Звісно, що просування такого об’єднання треба робити прозоро і зрозуміло для всіх суб’єктів для уникнення спротиву та соціального конфлікту. Разом з цим зрозуміло, що буде шалений супротив окремих особистостей - голів міських рад, депутатів, які не зацікавлені такому русі. Будуть проводити купу круглих столів, конференцій, виїзних нарад з єдиною метою збереження власного адмінресурсу і пошуку себе любимого в майбутніх системах управління. Але процеси об’єднання та створення Київської агломерації також неминучий, такий шлях пройшли практично всі великі мегаполіси розвинутих і нерозвинутих країн. Тому, треба дивиться у майбутнє і якщо хочемо жити та працювати в умовах сталого розвитку, якщо прагнемо забезпечити комфортне та небезпечне життя  майбутнім поколінням, маємо забути містечкові інтереси і   вже сьогодні зробити свій правильний вибір.  

 Але головне - має буди державницьке мислення та справжня політична воля перш за все керівників територіальних одиниць.