У Києві є київське море а ми що гірші? Надаю Вашій увазі кілька фотографій заплави річки Стир (в простонародді "Залів"
[ Дивитись далі ]

  Якось в один суботній день ми з дружиною вирішили відкласти всі свої справи і хоч трішки розвіятись. Сказано - зроблено. І ось  через кілька хвилин ми, тримаючись за руки щоб не підсковзнутись на слизькому асфальті, мандруємо по Ковельській в напрямку парку. Добралися до нього без особливих пригод, якщо не рахувати частого ловіння рівноваги на наших "добре" почищених тротуарах. Спустилися за зупинкою старого ринку вниз і ось ми на місці.
  Повільно просуваючись по алейці, ми як зачаровані спостерігали за казковим перетворенням парку, зробленим зимою. Нагромадження снігу на деревах опустили завісу таємничості і неймовірної тиші. Це була ніби справжня казка, в яку нам дорослим рідко коли вдається потрапити.
  Розглядаючи дерева і сліди на снігу, ми наблизились до центральної алеї. І тут в куточку помітили джерельце, яке весело жеботіло, незважаючи на сильний мороз, і стікало в канал. Від течії утворилася промоїна, в якій я помітив якийсь рух. Придивившись уважніше, зрозумів,що це невеличка рибка. Повідомляю дружину про знахідку і вона, щоб краще роздивитись, спускається вниз до води. "Нічого собі - маленька!" - несподівано заявляє вона. Спускаюсь і я. І тільки тепер помічаю набагато більшу тінь під кромкою льоду. Обережно опускаю руку і витягую на світ божий невеличку щучку. Кілька секунд вона вела себе напрочуд спокійно. А як дійшло діло до фотографування, тут щучка показала свій ангельський характер. Довелося їй пообіцяти, що ми її відпустимо. Що ми, після фото, зробили із задоволенням. Ось так у нас вийшла несподівана рибалка.