Олена Едуардівна - проти Діда Мороза

Новий рік зустріли, корпоративи відгуляли, новорічні ранки в дитсадках і школах також. Залишилося лише похмілля, трохи олів’є і фотки «на пам’ять». Щоправда, останніх (тобто, фоток) краще б не було. Особливо, якщо вони так чи інакше пов’язані з похміллям. Веселішими за ці знімки можуть бути лише ті, що залишилися з дитячих новорічних ранків… Якщо ви - батьки із заможної сім’ї, котра замовляє для дитини костюм сніжинки у Андре Тана, а костюм зайчика – у В’ячеслава Зайцева, то вам можна позаздрити. А можна і не позаздрити. Бо набагато цікавіше, коли у батьків мало грошей та часу, проте безмежна фантазія. Тоді і подивитися є на що, і повеселитися. От я, наприклад, досі ховаю в нетрях сімейних архівів деякі фото зі своїх дитсадкових «корпоративів». А найдивовижнішим є те, що ці саморобні костюми (навіть не завжди вдалі) передаються/перепродаються з року в рік, від старшеньких - молодшеньким. Цікаво, чи з цим було так само: Досвід показує, що головне у дитячому костюмі – те, щоб він сподобався Діду Морозу і щоб вуха та корона не спадали, коли стрибаєш під акомпанемент піаніно. Якщо ці дві обставини збігаються, то таке вбрання автоматично стає безцінним. Малою думала, що всі ці перевдягання, вивчення віршів і заклики «ялинко, засвітись» потрібні для того, аби чоловік в халаті та з бородою якнайскоріше віддав те, що у нього в мішку. Але в одному з російських видань, написали, що «утренники в детском саду призваны развивать в ребенке скрытые таланты и способности, а также воспитывать социальную значимость». Поки думала над вищезазначеним реченням, знайшла наочний приклад соціальної взаємодії сніжинок з восьминогом, у котрого з рота виглядає ніс: Але новорічні ранки змушували перевтілюватися не лише малюків. 30-40-50-річні жінки накладали тонни помади на щоки та ліпили на голову косу, аби тільки догодити малечі. Одне досі дивує – чому віра у Діда Мороза не зникала навіть тоді, коли прийшло розуміння, що дід у червоному халаті - насправді вихователька Олена Едуардівна. Може тому, що люди у дитсадківському віці просто вміють вірити?