Втекла в осінь...

Ти той, кому властиво забувати, Що осінь не приходить без дощу. Ти той, кому не варто співчувати,  Четвертий раз тобі листа пишу. Долий до крові трохи кави, І просто вилий крізь вікно. Монотонно, нецікаво  І рідний Львів вже спить давно. Змішай в душі тепло і холод, Від мене голову втрачай. Крізь сон летить «Самотнє соло» , А я все п’ю зелений чай. Ти той, кому не варто вибачати, Байдужий погляд і солодкий дим. Ти той, хто не навчиться помічати, Що листя може бути золотим. Ти той, кому не можна довіряти, А я довірилась сама. Ти той, хто вчив мене літати. Ти той, кого у мене вже нема.