Ми народились в помилкАх і в помилкАх живем.
Помилки наші: самовпевненість надмірна, пиха, злоба,
Хибні теорії, стереотипи, війни, жадібність... і день за днем
Робим нові, повторюєм старі - така у нас хвороба.

І кожен з нас буває деколи по помилках мінер -
Свідомо, несвідомо іншим і собі їх підсуває.
І кожен з нас буває деколи по них сапер,
Який знешкоджує ці помилки чи на собі їх підриває.

На помилкАх хтось вміє вчитись, хтось не вміє,
Як мавпа з бомбою, хтось гратись з ними любить.
Комусь щастить, як розум є - їх виправити вспіє,
Хтось дурістю когось або себе таки погубить.

Ось так живем, а може виживаєм
Поки під руки невідома бомба не попалась,
Що без інструкції... хоча ми не читаєм...
БАБАХ-БАБАХ!!!   Щось знов у світі сталось...

Бувають різні в цьому житті миті:
      Веселі, що до неба хочеться стрибати
            І більше радості, ніж сили, щоб радіти;
Сумні до того, що їх важко пережити
      Та вже немає сліз і сили, щоб ридати.
            Без втрати розуму пройти все треба вміти.

Буває, по нулям всі смисли й почуття
      І мотивації нема, щоб крок хоча б зробити -
            Здається непотрібним мотлохом усе на світі.
Буває, у простих речах ти бачиш сенс життя -
      Вдивляєшся у небо, сонце, квіти й хочеш жити...
            Як любиш ближніх, світ - безцінні життя миті.

А людям здається, що прав в них багато,
Що можуть вони чуже щось забрати,
Що можна забрати у когось життя,
Що можна топтати чужі почуття,
Що долі чужі можна легко ламати
Та ще й насолоду від цього дістати...
І мати це все за свої перемоги -
Огидні в людей цих життєві дороги

А людям здається, що прав в них багато,
Що можна, як хочеш, всім в очі брехати,
Що можна у душу чужу наплювати -
Біль серця чужого не буде ж чіпати.
То й можна сміятися з болю чужого,
Не бачити злого у цьому нічого...
Цим людям здається - вони ніби боги
Й не бачать чомусь, що з'явились в них роги.
............................................................

Хто дав їм права ці? Самі собі взяли.
Криницю загадили - світ зіпсували.
Тепер за законами світу годиться,
Хлебтати з криниці нечисту водицю.
Самі хай поп'ють, також діти й онуки
Той бруд, до якого приклались їх руки.
Повернуться їм усі їхні справи.
Пишатись гидотою - є у них право!

Шкода часу на злобних людей,
Хай лишаються їм їхні віхоли,
Хоча липнуть до інших, як клей,
Їм скажу: "Зло лишайте собі і проїхали.
З ним живіть, його їжте і пийте -
Хай воно буде вашою втіхою,
Своїй ницості далі радійте,
В різні сторони нам. Чао. Проїхали."

Ранкова роса дерева, кущі та траву омиває,
Змиває весь пил та дає цілющу силу рости.
Природа задихала свіжістю, світ немов оживає.
Оновлюють все навкруги води краплини прості.

Навчив хтось природу щодня на зорі воскресати
Й до нас посміхатися радісним блиском роси,
Надію на краще і силу всім тим дарувати,
Хто здатен пізнати цілющу силу краси.

Минають роки та віки, а вона ніяк не старіє,
Та знов зустрічає світанок стоголосим співом птахів
І кожній перлині роси, немов дитина радіє.
Без слів розказати уміє про барви своїх почуттів.

СКІЛЬКИ ТРЕБА: води, щоб вимити тіло;
Мила, щоб душу свою від бруду відмити;
Тілу, щоб встати на ноги, сили;
Сили душі, яка впала, щоб далі жити;

Багатства, щоб ближніх своїх полюбити;
Грошей, щоб бачити всю красу природи;
Розуму, щоб пеклом життя не зробити;
Всього, аби непоправну здолати шкоду?

Капля мудрості полегшує найважчу роботу,
Капля милості миє душі закутки найбрудніші,
Капля добра додає у світ увагу й турботу,
Капля любові наповнює сенсом душевні ніші.

Але ніщо не поможе серцю, що зачерствіло -
Вимиє тільки тіло від бруду, про душу забуде,
Встане на ноги і по житті буде йти невміло.
Життя та красу природи пеклом робити буде.

Всім нам для щастя всього пару капель бракує,
Всі ми черствістю іншим й собі синяки набиваєм.
Его-шуми глушать все й голос істини ми не чуєм -
Вслухатися б у неї і може б життя стало раєм.

навіяно цим http://blog.i.ua/user/3692371/1882208/
а також коментарями з цієї замітки


Мы с тобой из дешёвого порно
Что-то вроде а-ля Задорнов,
Так что, пипл, запасайся попкорном
Мы тебя ещё чем-то подкормим

Изучали с тобой камасутру
Ночью, днём, а бывало и утром...
Всё - дошли до последней страницы
И теперь надо остановиться.

Оказалось тебе было мало,
Мне уйти ты никак не давала,
На меня ты громко орала,
И присесть на диван приказала.

Выпила ты текилы бутылку,
Съела махом шоколадку Милку,
Говорила, что ставни снесёт
От разлуки и что я банкрот

Порвала на себе все колготы,
Успокоить хотел я: "Ну что ты?".
Поцарапала ты себе ноги,
Зализать попросила в итоге.

Как лоза ты меня обвивала,
А потом словно плетью хлестала.
На истерику я забил болт.
Ты в ответ: "Это полный дефолт".

 
PS Всі герої цього тексту вигадані. Будь-яка схожість з реальними подіями чи людьми випадкова

В невидимому світі почуття та якості живуть,
Любов, ненависть, жадібність і щедрість,
Розумність й дурість, безглуздість та глибока суть,
Правдивість та брехливість, поступливість та впертість...

В невидимому світі з'являються думки,
Ідеї. Там фантазії й ілюзії літають,
Формуються також там цінності й смаки
І вихід через нас усі вони шукають.

Через проекти, задуми з'являються на світ
Погані, добрі, правильні та з помилками
Глибин душевних мешканці і супроводжують наш рід
Живуть у нас, а також поруч з нами.

В невидимому світі між реальністю і сном
Народжується світ людей: народи та держави,
Наука та прогрес, усе, що бачим за вікном.
З невидимого світу переходять в видимий світ справи

ПС пішов в невидимий світ.... Тобто спати...

Якщо нема вже в тебе віри
І ніби мертвим сном надія спить…
І те, що було кольоровим стало сіре…
Ти душу не чорни – десь поруч Бог стоїть.

Десь поруч Бог стоїть – не нарікай…
Мовчи, душу відкрий і слів ти не шукай.
Ціну нашим словам Він дуже добре знає...
Звернись до Нього серцем – цього Він чекає...


Якщо тобі здається – тепер ти вище всіх...
Тепер говориш ти, а кожен хай мовчить –
У самолюбних ти думках заплутався своїх,
Знай своє місце бо десь поруч Бог стоїть...


Дощ за вікном хлюпоче… Вже ось сонце виглядає…
За днем приходить ніч, день знову ніч міняє,
Минає тиждень, місяць, рік, життя минає –
Ми змінюємо світ, себе… і все це тільки мить триває,

А Той Хто дав нам волю і життя - за всім спостерігає…
І завдяки Йому у душах ще вогонь любові та добра палає…
Він кожен крок оцінить, кожну думку, кожну з життя мить...
Ти пам’ятай – Він біля тебе зовсім поруч десь стоїть…

Не нове, але напевно актуальне

       Багато говорити не буду, а покажу графік і декілька цифр.
За даними Фонду Держмайна України, за 1992-2014 роки від приватизації державного майна України надійшло 63,7 млрд грн.

       При цьому за одну Криворіжсталь Україна отримала більше, ніж третину від цих коштів, а саме 24 мільярди 200 мільйонів гривень. Тобто вся Україна це всього лиш три Криворіжсталі.

       Про Євро 2012
Витрати на Євро 2012
кошти державного бюджету млн.грн. 56747,9346
кошти місцевих бюджетів    млн.грн. 3736,904
разом бюджетних коштів     млн.грн. 60484,8386 (або 60,5 млрд грн)
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/357-2010-%D0%BF/print1457116598506432
Погуляли на славу
Майже всі кошти від приватизації за всі роки незалежності пішли на Євро 2012

       Про борг України
Згідно даних Всесвітнього банку борг України на 2014р. складає більше 130 млрд доларів!

       Україною вже більше 20 років керують генії управління, які нарощують борги. Ці борги вже в десятки разів більші за кошти отримані від приватизації більше 80% держмайна.

       Ще одна дивна річ. Наш президент вдало керує своїм бізнесом і його бізнес процвітає, а от держава аж ніяк не процвітає. Не можу зрозуміти це він добрий чи поганий управлінець...

PS На черзі приватизація землі...