Грім відгримів... Легші вже хмари -

Не грізні, не темносірі,

Не схожі на темні та злі примари,

А світлі та повні миру.

Всі помаранчевим засіяли -

Сонце ввібрали в себе,

Іншим життям ніби жити стали,

Легко пливуть по небу.

Мов кораблі на повних вітрилах

Шлях свій небесний долають,

В сутінках снам дарують крила -

Хай в мріях щасливих витають.

Сонце зайшло, земля в темних фарбах,

А вони світять та сяють,

Довершують день в казкових барвах,

Доброї ночі бажають.

Якби так людям преобразитись:

Воєн та сліз позбутись,

Світлом добра та щастя світити,

Про сірість та важкість забути...

Життя - це реальність!
Реальність нереальна...
А розум - це свідомість!
Свідомість несвідома...
А м'язи - це сила!
Це сила безсила...
І світ цей є дійсний -
Живемо й все знаєм
Й не знаєм нічого,
Існуєм, шукаєм, складаєм...
Бажаєм відчути завжди насолоду,
Хоча не вникаєм в її ми природу,

Ранкова серпнева злива
Вгамовує спеку літню,
Втамовує спрагу дбайливо.
Стає свіжіше помітно.

Ковток води дістається
Траві, кущам та деревам,
Земля оживає й сміється -
Багата життям королева.

Ми з тобою колись побачимось
І торкнемося навіть душами
Та обіймами теплогарячими
Лід між нами розтопим, розрушим ми.

І від радості може заплачемо,
Мить зупиниться, стане вічністю
Та відчуєм багато як значимо,
Одне одному будем ніжністю.

Сердець стукіт буде, мов музика,
В грудях нотами стане битися,
Душі поза законами фізики
В небесах будуть в танці крутитися.

Навіяно музикою

Не розумію чому влада піднімає бурю в склянці води. Хочуть люди, які добивалися надання Україні військової допомоги отримати інформацію про її використання, то відзвітували б.

На будь-якому підприємстві ведеться облік матеріальних цінностей, законодавство вимагає ведення документації типу накладні, рахунки, чеки, форми ОЗ, МШ, акти введення в експлуатацію, акти списання, акти передачі і т.д.

Колись на мені всякої фігні на роботі рахувалося на суму біля 10 млн, хоча про матеріальну відповідальність в моїх посадових обов'язках було сказано лише одним рядком. Майно було розкидане по різних філіях, в різних корпусах, ним користувалося десятки людей. В мене були документи і в паперовій формі з підписами, і електронна база з різними формами документів, а ще в бухгалтерії своя база. Будь-що можна було знайти за лічені секунди. Під час інвентаризації все звірялось, якщо десь були опечатки чи помилки - випрпвляли. Щоб списати якийсь старий хлам приїжджала комісія з 10 чоловік з центрального офісу і доколупувались до всього: документів і стану матеріальних цінностей. Але що робити? Така процедура, такі вимоги. Треба їх виконувати.

А тут суми значно більші та й зброя це річ строго обліку. Може не всю інформацію можна надавати конгресменам з США, може є документи з грифом, може ще є якісь нюанси і особливості ведення обліку матеріальних цінностей військового призначення у воєнний час. Але про це можна сказати, а не поливати брудом конгресмена, який причетний до лобіювання надання військової допомоги.

Не розумію зекоманду. Що в них в голові?
Кажуть, що Спартц псує імідж України. А може це вони псують імідж України? Як так стається, що в ЗМІ з'являється інформація про співробітника СБУ, якого затримали закордоном з великими сумами готівки і коштовностями? Звідки в нього ці гроші і коштовності? Може він зброєю торгував? Може через нього і його колег, які можливо торгували зброєю так швидко здали Херсонську область? Чому в ЗМІ з'являється інформація про тероборону, яку направляють на фронт без зброї? Чому нема ніякого рослідування щодо цієї інформації, а якщо є, то чому в цих же ЗМІ нема інформації про покарання винних?
Звичайно, що пані Спартц читає новини і ці новини читає не тільки вона, а й можливо читають їх і її виборці чи її політичні опоненти. Як вона має пояснювати їм те, що займалась лобіюванням надання військової допомоги Україні? Людина просто хоче знати, що їй казати своїм виборцям і опонентам.

Літній дощ не змиває бруд
Той, що в душах людей сидить,
Він не чистить зрадливість юд
Та брехливість не змиє й на мить.

Літній дощ не гасить пожеж,
Що запалюють лють війни,
Яка в душах горить без меж,
Відчуття не будить вини.

Літній дощ трохи лиш покропив,
Намочивши поля та ліси,
На дорозі калюжі лишив,
А у душах й краплини роси.

Дощ не схожий на сльози богів,
Що торкаються сЕрця й душі,
А шкодА, я би цього хотів
І тому пишу часом вірші...

Хтось любить своїх кумирів,
Поклони б'є перед ними
І вірить їм сліпо без міри,
Втрачає лице без причини,
Руйнує в собі себе й Бога,
Кумира піднявши високо,
Зійшовши з правди дороги
Та втративши пильність ока.
Я ж краще помру без кумирів,
Не хочу себе дурити -
З собою і з Богом в мирі
Без них буду в світі жити.

Хтось любить спиртне чи наркотик -
Залежність від чогось п'янкого,
Робити себе ідіотом,
Щоб розум спіткнувся і ноги.
Я ж краще помру тверезим,
Можливо без ейфорії
І може, йдучи по лезу,
Баланс тримати зумію.

Хтось думає місцем під пупом
І всюди ним лізе постійно,
Він гетеро, гомо, все вкупі,
Йому без пригод неспокійно.
Я ж краще помру цнотливим,
Душею, розумом й тілом,
Без хтивості буду щасливим
Та принципам вірний всеціло.

Хтось любить гроші і владу
Й контроль над собою втрачає.
Йде в рай - потрапляє до аду
Та цього не помічає.
Я ж краще помру небагатим,
Багато мені не треба:
Контроль над собою мати,
Не втратити на землі Неба.

Дивлюся чи читаю в новинах про путіна. Деколи він виглядає, як дитина, яка вірить, що вона добрий казковий герой, який має побороти все зло і всіх врятувати. Виглядає майже мило.
Тільки залишається питання - Чому він за 22 роки не став на дорогу добра? Хто заважав набрати порядних людей у владу, щоб вони реалізовували добрі наміри, щоб рф стала кращою за інші країни в плані правовому, духовному, економічному, науково-технічному, в плані рівня життя? Можна ж було спробувати це зробити? Чому навколо нього меркантильні, брехливі, жадібні, кровожадні підлабузники, які керуються тільки насиллям?

От шкода мені цю дитину, яка має світлі мрії і не змогла їх реалізувати. Це ж було б прекрасно створити якийсь союз кращий за ЄС, де люблять і поважають ближнього, де кожен мріє жити, бо життя там прекрасне, куди всі хочуть приєднатися і нікого не треба затягувати силою. От не вийшло в нього... А ресурс був, час був...

Зараз люди з його країни вмирають, руйнують, щоб віддалити його від його мрії ще дальше. Хіба зруйноване життя, зруйнований ракетами, снарядами і бомбами світ - це світ, до якого хтось захоче приєднатися?

От недавно переглядав функціонал Дії.
Там є можливість подивитися дохід, нерухомість, ковід сертифікати і ще багато різного...

Пригадалась боротьба зекоманди за вакцинацію і відсторонення від роботи невакцинованих.

От якби з таким завзяттям зекоманда боролась з корупцією і відсторонила від роботи тих, у кого доходи значно менші за вартість нерухомості, яку вони купили собі і своїм родичам. Уявляєте собі ефект? За декілька місяців від роботи були б відсторонені всі корупціонери... Чи хоча б значна їх частина. Може був би навіть відсторонений сбушник, якого затримали закордоном з грошима і коштовностями і багато інших людей, які люблять лізти до держави і платників податків в кишеню.... Може б не здали Херсонську і Запоріжську області за три дні та Маріуполь в облогу не взяли...

Але чомусь зекоманда показала наполегливість лише стосовно вакцинації.
Не було б ковіду, то його треба було б придумати, щоб проявилась наполегливість влади. Тепер ми знаємо, що влада здатна боротися, але зусилля свої спрямовує у вигідне їй русло. Боротьба з корупцією не її пріоритет. І напевно не просто так та є на це свої причини.


Я про це згадую не в останню чергу тому, що мене через два тижні після коронавірусної хвороби з дуже високим рівнем антитіл, але без ПЛР тесту, відсторонили від роботи і вигнали, як собаку, залишивши без доходу. Дуже жорстко і жорстоко.

Я вже ніколи не повірю зекоманді. Сподіваюся, що в Зе буде другий термін за здачу територій, зерна, згвалтованих дітей і т.д. і він до кінця свого пожиттєвого терміну буде проклинати той день, коли вирішив стати преЗедентом і наробив купу біди.

Але, на жаль, війна...

Свою ненаситність годувати можна вічно,
Приносити їй у жертву інших долі і життя,
Знищувати власну совість вперто і цинічно
Без краплини до самого себе співчуття.

Ненаситності замало всього, що у світі,
Їй однаково вбивати Бога чи людину,
Хто потрапив у її омани сіті,
Годувати її мусить без зупину.

Ненаситність - пожераюча усе безодня,
Хто дає їй волю - раб її навіки,
Поки буде в нього зараз і сьогодні -
Він буде душею виродок й каліка.

Підкорити хоче все безумним своїм мріям,
Щоб піднятись на вершину гори трупів,
Оправдання все знайдеться власним діям,
Поєднавши ненаситність у собі і вперту тупість.