У житті бувають різні епізоди:
Радісні, щасливі чи сумні.
Все залежить від життєвої погоди,
Від дарунків долі, на які багаті дні.

Коли важко - ще й лишають люди
Та здається, що лишає й Бог
І стає чужим навколо все та всюди,
А молитва тоді, наче монолог.

Розумієш, що ти сам собі підтримка,
Сам собі розрада, сенс й єдиний друг,
Новий день - твоя життя сторінка,
Пару слів твоїх й нічого більш навкруг.

Що один на Всесвіт розумієш,
Мить за вічність довшою стає,
Час в'язкий й нічого з ним не вдієш
І єдине, що ти знаєш - що ти є.

Поки є - жевріє ще надія,
Той, Хто Є, ще значить не покинув,
Може ще Любов'ю Він зігріє,
На Подобу Свою створену людину.

Під небесним куполом зацвіли сади,
Аромат в повітрі від весни ходи,
Пахнуть в полі квіти і свіжа трава,
Світ життю радіє - ось такі дива.

По блакиті білі хмаринки пливуть -
Кораблі небесні свій долають путь,
Змінюючи форму й небокраю фон...
Казка чи реальність, яв чи може сон?

Сонцю посміхається ранкова роса,
Мов перлини сяє - неземна краса.
Переспів пташиний утішає слух,
Під небесним куполом вгору лине дух.

Не найкраща себе ж я версія
Та далекий від ідеалу,
Проти себе роблю диверсії
Та безглуздю даю на поталу.

Помиляюся, спотикаюсь,
Не все правильно вибираю,
Щоби краще було не стараюсь,
Часом віру й надію втрачаю,

Ще даю любові згасати
І від мудрих рішень далекий,
Легко падаю й важко встати,
Часом сам собі небезпека.

Нас таких... - усі до одного.
Як нам вижити в цьому світі?
Стати б нам на вірну дорогу,
Нею йти та як люди жити...

От би кращим собою стати
Всім й мені - це було б диво!
Так, щоб горя нікому не знати
Й жити добре, довго й щасливо.

Але щось для цього бракує,
Наче всіх трохи біс поплутав.
Кожен трохи хитрує-мудрує
Та втрапляє в безглуздя пута.

Боже, визволи від лукавого,
Темні душі й серця просвітИ,
Подаруй Духа мудрого й прАвого,
Бути кращими дай же нам Ти.