Профіль

_R

_R

Мальдівські о-ви, Мале

Рейтинг в розділі:

_R

_R

Темні часи

  • 08.11.23, 04:44
В темні часи згасає в душах світло,
А темні душі творять темний час,
Це все стається поступово, непомітно,
Це вже траплялося в історії не раз.

В темні часи вбивати - вже не злочин
Та грабувати інших - це нормально,
Собі брехати й іншим прямо в очі
В такі часи не так вже й аморально.

Звичайне зло яскравою зорею
Себе вдавати буде в час злий цей,
За правду буде видавати ахінею,
Казати, що рятує світ людей.

При цьому буде людяність вбивати
В кожній душі та й взагалі у світі,
Щоби потворність сенсом могла стати,
Нанесе грим й заманить в свої сіті.

За благородство буде ницість видавати
Та підміняти буде добрі й злі поняття,
Щоб маячня могла, як істина ставати -
Зманіпулює і повторить, як закляття.

Темні часи глибОко проникають
В серця і душі безлічі людей,
Там світло та людину убивають -
Це вбивчого безглуздя апогей.

_R

_R

Хто б такий дарунок міг зробити?

  • 28.10.23, 19:16
Людям не бракує розуму і сили -
Підкорили вже практично собі світ,
Землю, небо, море, космос підкорили
І на Місяці лишили навіть слід.

Можуть вони швидко плавати й літати,
Виробляти різні для всіх блага,
Вмить можуть слова їх сотні миль  долати
Та не все до інших в тих словах повага...

Люди створюють закони справедливі, 
Творять музику, вірші, пісні, картини...
І в духовній сфері все для них можливо,
І здавалось би для горя в них нема причини.

Та причина є - душа часом убога,
У яку не все вдається мир вселити,
В тій душі тварина подолала Бога
І змогла при цьому всьому жити.

Так живе, що світ псує навколо,
Робить зло природі і собі, і людям,
Наповняє простір горем, болем.
А могло ж би бути щастя скрізь і всюди...

Хто б дарунок людям міг зробити
Найцінніший, що лиш може бути -
В душах їх людину пробудити,
Щоб не було іншим там й собі отрути?

_R

_R

Натрапив

  • 20.10.23, 21:43
Натрапив на один цікавий епізод з Біблії:
Луки 7:31-34
[31] Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні? [32] Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали! [33] Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. [34] Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.

Це слова Ісуса Христа. Я їх вже не раз чув і не раз читав, але якось завжди вони легко проходили крізь мене, мовби попри мене. Не дуже я це розумів і не дуже заглиблювався в їх сенс.

Цього разу спробував дещо задуматися. 
Ще раз наведу частину з цього епізоду:
Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!
Люди цього роду порівнюються з дітьми "які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!".

Уявіть собі дві групи дітей. Уявили? Одні діти зайняті однією справою, а інші іншою. І ті діти хочуть привернути до себе увагу і інші і гукають "одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!""
Діти вони такі... Коли вони зайняті чимось своїм, то не дуже звертають увагу на інше. Одні діти зайняті грою на якихось музичних інструментах, грають щось веселе для танців, а інші голосять щось сумне, щоб розжалобити інших. 

Можна сказати, що і ті діти, і інші грають в свою гру і інша гра їх не цікавить. 
Такі ж і ми, як ці діти. Ми граємо свою гру, не бачимо ні пророків, ні Бога, і Царства Божого, ні пекла, а часом і нікого та нічого навколо себе.

 Корупціонери грають в свою гру і не бачать чим це може закінчитися, "полководці" грають у війну і не бачать в цій війні інших, їхніх доль, їхнього життя, їхнього болю, горя...
путін почав неспровоковану війну, його громадяни вмирають на полі бою, залишають там руки, ноги, здоров'я.... Чи хотів би путін втратити ногу чи дві, або ж руку чи дві? Як би йому подобалося життя в такому стані? Але в нього своя дитяча гра у війну, гра жорстока, жорстока до своїх громадян, які втрачають в цій чужій грі своє все: здоров'я, совість, здоровий глузд, життя. Країна (рф) замість того, щоб спрямувати свій ресурс на розвиток - спрямовує ресурс на кроки до прірви. Але що тут зробиш? У лідера своя жорстока по відношенню до своїх громадян, а ще більше жорстока по відношенню до наших громадян гра. Гра за знищені території, гра в руйнування доль людей, гра в руйнування миру, спокою, а може і руйнування світу.

Можна багато ще говорити на тему путіна і війни... Але поки тут досить.

Ми всі часом граємо в свою гру, де переможцем має бути тільки я. Де навколо всі чи майже всі мають програти, де навколо зруйноване поразкою середовище, обмануті клієнти, обманута держава, де армія без зброї, але з яйцями по 17. 
Ми часом схожі на дітей, які не хочуть чути зауважень і застережень і ми знаємо, що сказати тим, хто хоче нас виправити. Прийде Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ми скажемо: Він біса має. Прийде Син Людський, Який їсть і п’є, а ми скажемо: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників. Прийде хтось інший, то і він буде змішаний з багном, бо на думку більшості людей в світі є лише їх гра, їхні інтереси, а всім решта середовищем можна знехтувати, знищити його. Хоча хто ми без середовища? 

Історія стара...

_R

_R

Перед сном ми усі діти

  • 14.10.23, 22:01
Перед сном ми усі діти:
Заколисує нас чарами,
Сновидінням щоб нам радіти
Та потішитись їх барвами.

Зніме втому легкою рукою,
Та напруження все розвіє,
Понесе стрімкою рікою
Десь туди, де збуваються мрії.

Десь, можливо, в світи далекі,
Чи у райські сади квітучі,
Десь подалі від небезпеки,
Де всі миті часу співучі.

Там набратися можна сили
Та добра досхочу напитись,
Політати на щастя крилах,
Ну і трохи на краще змінитись.

_R

_R

Летять над містом журавлі

  • 08.10.23, 14:00
Летять над містом журавлі,
Кричать "курлі-курлі-курлі",
Кружляючи у небесах, 
В теплі краї лежить їх шлях.

Свій залишають рідний край,
"Курлі" - це їхнє "прощавай",
Нелегко  покидати дім,
Шлях непростий долати їм.

Летять ключами багатьма,
Всіх сповіщають, що зима
Вже зовсім поруч на підході,
Холодний вітер - її подих.

Летять у вирій журавлі,
Заберуть в себе на крилі
Тепло до нової весни,
Залишать теплі тільки сни.

_R

_R

В гостях забарилося в осені літо

  • 07.10.23, 19:21
В гостях забарилося в осені літо,
Хоч перший тиждень жовтня минає,
Невтомно ще сонце продовжує гріти,
Ще листя зелене дерева вкриває.

Знімає з дерев вітер жовті листки,
В зелену траву їх вкладає й ховає,
Хоча не такі вже співучі пташки,
Природа, мов в серпня кінці вигляд має.

_R

_R

Туман

  • 26.09.23, 21:55
Розчинилося все у тумані,
Недалеко зовсім край світу,
Он зникають дерева останні,
Пару метрів всього лиш звідти.

А ось там останній будинок
Ледь видніється в гущі туману,
Світ малий, має срібний відтінок,
Ще й в полоні дрімотного стану.

Ані сонця невидно, ні неба,
Світ, неначе загублений острів,
Кілька кроків навколо тебе - 
Невеликий твій видимий простір.

Тихий спокій навколо і тиша
Пробираються в душу навіть,
Місця там собі трохи залишать
Попри різні турботи і справи.

_R

_R

Софії, Віри, Любові... й Надії (збіги і роздуми)

  • 17.09.23, 21:50
Настрій сьогодні такий собі, посередній,
А небо веселкою вже пару годин радіє...
Може прогноз в нього добрий є попередній
У день святих Софії, Віри, Любові... й Надії.

А може справи на небі краще ідуть просто,
Ніж на землі, де ні за що часто невинні страждають,
Де розуміють не всі, що ми тут лише гості
І часом ведуть себе, ніби на все право мають.

Вбивають, крадуть, мучать людей зовсім невинних,
Як замучили колись Софію, Віру, Любов і Надію,
Може тому землю вмивають дощу сльози-краплини,
Небо ж приймає їх радістю і веселкою їм радіє.

Тут Мудрість, Віру, Любов і Надію часто вбивають
І ніби вже сліду від них на землі не лишилось
Та з неба безсмертні вони веселкою всіх вітають,
Щоб в душах й серцях людей знов вони відродились.


_R

_R

Ми народились в світі, щоб рости

  • 14.09.23, 07:28
Ми народились в світі, щоб рости.
Й ростемо трохи в шир, трохи увись,
Себе з роками важче нам нести:
Вагу і мрії, що збулись та не збулись

В вазі і зрості набирає кожен з нас,
Хтось з нас росте грошима та майном,
Достатком виростає в вищий клас,
Хоча в душі своїй стикається із дном.

Усе життя знання збирає хтось
Та хочеться у пізнанні йому рости,
Щоби з життя прибрати всі "авось"
Й зі світом і Творцем стати на "ти".

Віршами чи піснями хтось росте,
Хтось крилами чи світлом у душі,
Збирає хтось щось добре і святе,
Бо це для нього є рости рушій.

Кар'єрний ріст для когось основне,
Щоб владного олімпу досягнути,
Здається, ніби там біда вся омине,
Там вище всіх і всього можна бути.

До мудрості, не дурості рости б у бік,
У бік добра, щоб пекло з світу не зробити,
Й коли мине у цьому світі весь твій вік,
Ще б тут нащадкам добре щось лишити.

_R

_R

Тихий осінній ранок

  • 10.09.23, 07:30
Тихий осінній ранок,
Ще навіть вітер дрімає,
Окутав землю серпанок
Та сон її зберігає...

Ще сонце за небокраєм
Готується тільки з'явитись,
Край неба рум'янцем палає,
Обійми готовий відкрити.

З дерев час від часу листя
Летить до землі повільно,
Кружляє, шукаючи місця,
Відчуло себе воно вільним.

В повітрі запах витає
Від яблук й трави у росах.
Всіх свіжістю ранок вітає
Й лише усміхнутись просить.

Прислухайся. Чуєш тишу?
В ній соло птахів одиноке...
Картину гармонії пише
Природа душі, вухам й оку.