День народження Сонця непереможного

[*Медобори – назва місцевості, де найдовше в Україні трималась язичницька святиня Світовида (на думку місцевих жителів, до XVII ст.), а в 1848 р. знайдена його статуя, названа “Збруцьким кумиром”. Нині Тернопільська обл., неподалік Гусятина].

Різдво має своє конкретне втілення в образі птаха (духовного символа). Птах з вогненними крилами нагадує Сонце. Іскри, які летять з його очей – ніщо інше, як творча сила Природи, яка й творить Різдво Світу (“три іскри впало – три морі стало…”). Однак, нема нічого дивного й у тому, що Перун – цей грізний Бог грому і блискавки – тікає від вогненного Різдвяного птаха, – вони є парою протилежностей: Перун – сила, енергія, а Птах-Сонце – дух, світло. Саме їхня боротьба утримує світ в рівновазі, порівняємо: “А обаполи Білобог і Чорнобог перуняться, і тим Сваргу утримують, аби Світу не бути поверженому” (Велесова Книга, дошка 11-А). Таке поєднання матеріального і духовного притаманне всім міфам і легендам про народження Богів чи героїв. Порівняємо також легенду про народження Дажбожих онуків, де Дажбог виступає духовною запліднюючою силою, а Велес – матеріальною земною силою, яка дає тіло (одяг душі): “Дажбог дав йому вимолене… тут Бог Велес отрочат приніс” (дошка 16).

В усіх космогонічних колядках птахи створюють Світ, наприклад, “три голубоньки радоньку радять, Дажбоже! Радоньку радять, як світ сновати…”. Вони витягують з дна морського (первісного хаосу) золотий пісок і золотий камінь, з якого створюють Небо, Землю, Сонце, Місяць і Зорі. Вони упорядковують світовий хаос, перетворюючи його на космічний лад (порядок). Інший мотив: “Стояла сосна серед Дунаю, Дажбоже!… На тій сосноньці сив сокіл сидів”, пірнувши в Дунаєць, він дістав три насінини, з яких створив чорну Землицю, яру пшеницю й зелену травицю. Ще інший мотив: волхви будують терем-храм для Небесних Богів Сонця і Місяця, а в цей терем “Сокіл улетів, на престолі сів” і Божу службу служив за господарів, їхніх діточок, рідну землю.

Таких птахів у науці прийнято називати деміургами. Цікаво, що первісно слово деміург в грецькій мові означало майстра, ремісника, художника, загалом митця. В релігії – це завжди творець Світу, Бог. Вогненний птах є творцем у багатьох народів від Європи до Індії, аж до Америки, наприклад, у віруваннях індіянців Канади. У філософії Платона деміург – ідеальне первоначало всього сущого. Творче начало у багатьох релігіях пов’язане з духовністю (Божественним бажанням), воно невловиме витає в повітрі, підноситься до Небес (до Сварги), тому в культовому мистецтві Дух Божий зображається саме у вигляді птаха, і ця символіка не нова і в сучасних світових релігіях. Уявлення про виникнення світу з хаосу не суперечать і науковим фактам, хіба що вони оформлені в поетичні народні міфи, пісні та пов’язані з ними урочисті священні ритуали, які й досі носять суто національний характер і мають етнозберігаючий зміст.

Згадки про свято Коляди маємо у Велесовій Книзі, яка є пам’яткою V-IX ст., але розповідає й про події ще давнішої доби. Тут описаний прекрасний звичай на великі свята (яким є й Коляда) припиняти всі війни та сварки між народами, між сусідами чи родичами: “Свята наближаються до нас, і ті свята: перше – Коляда, друге – Яр і Красна Гора, Овсяна велика і мала. Йдуть ті свята, як муж іде з города до села огнищанського. І тими землями мир гряде од нас до інших, і од інших до нас” (37-А). В деяких колядках згадується Коляда як Богиня, яка приходить напередодні Різдва, а за нею йдуть колядники – виконавці священних пісень на її честь. Це і є та давня жіноча постать Сонячного Бога – його божественна пара, яка народжує сина – Божича. Саме Божич-Коляда (новонароджений Дажбог) вступає в хату, щоб почати нове Коло Свароже. Довгий час вважалося, що назва Коляди походить від римських “календ”.

Однак, можемо бачити його близький зв’язок ще з давньоарійським кала – коло, – слово, що вживалося для позначення точного відрізку часу, періоду, епохи тощо. Санскритське Кала-сакра – колесо часу (рік), Коло Свароже, тобто 12 Місяців – знаків Зодіаку (хоча іноді їх бувало й 13). Кожна тваринка (знак Зодії) наділяється в цю Різдвяну ніч чарівною силою і може розмовляти. Тому в наших українських обрядах тварини запрошуються до хати, господар їх пригощає, – це символізує той Різдвяний бенкет всіх знаків Сварога-Зодіаку, яким на столі обов’язково має бути поставлено 12 страв.

Народження Світу (космосу), як уже згадувалось, відбувається шляхом перетворення хаосу (коли все змішане) на певний лад (порядок, послідовність). Тому Боги, чи Брати-Місяці, можуть зійтися докупи й сісти за один стіл тільки раз на Рік, власне на Різдво, “коли не було неба, і землі”, щоб після цього бенкету вже приходити почергово, кожен у свій час за календарем.

У Велесовій Книзі рік ще має назву “від Коляди до Коляди”, а Різдвяне побажання волхви висловлювали так: “Славимо Дажбога і буде він наш кровний заступник від Коляди до Коляди! Хай плодить на полях і дає нам траву для худоби, і дає нашій худібці в загонах умножатися, і зерна житнього багато, аби мед віщий заколотити і варити. Бога Світла славимо – Сонце, аби минула зима й повернуло на літо. Тому-то співаємо славу, як і отці наші в полях!” (дошка 31).