Знищення московитами української мови.

Эта мова величава и проста

(Володимир Маяковський).

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві 

(Олесь Гончар).

Ще з 8ст. Русь колонізувала дикунів півночі коли ті злазили з ялинок та жили у землянках, московію ніхто не знав і нічого про неї не чули у світі, - болото, багнюка - дикий край, у той же час Русічі вже прибивали щит до воріт Константинополя, Візантія та Греці тремтіли тільки від назви РУСЬ, і щоб мати добрі стосунки з Русічами візантійські царі  видавали своїх доньок за Київських князів. Пройшов час, Петро I, змінив назву московія на Россия (русское царство), аби хоч трохи примазатися до РУСІЧІВ, москалі (угро-фіни) вкрали нашу віру, створивши свою церкву під нашими гаслами, і т.д., і от Богдан Хмельницький не послухавши своїх кошових атаманів, уклав угоду з москалем, відтоді і пішла колонізація та занепад України, а дійсних РУСІВ колонізатори-москалі назвали"окрайнями", "малоросами", "нижчими за розвитком", "другосортними" і за 330 років ця назва прикипіла...

30 грудня 1922 року з'явився Радянський Союз – держава, в якій гарантувалась рівність прав націй і територій. Зарубіжні дипломати та журналісти частіше називали її по-старому – Росією. Російсько-радянська імперія функціонувала у вигляді союзних республік, кожна з яких мала формальний державний статус. Багатьом тоді здавалося, що в СРСР нарешті знайдено не лише шлях розв'язання національної проблеми старої Росії, а й зразок майбутнього устрою людства .

Утворення СРСР не викликало в суспільстві будь-якого резонансу, хоч у пропаганді наступних десятиліть його намагалися зобразити як "всенародний об'єднавчий рух". Події розвивалися за сценарієм, ретельно опрацьованим в оргбюро ЦК РКП (б). І Всесоюзний з'їзд рад тривав тільки один день – 30 грудня 1922 року. Він затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. У статті 26 Союзного договору урочисто проголошувалося: "За кожною із союзних республік зберігається право вільного виходу з Союзу".

Відразу після утворення СРСР головною лінією національної політики стала коренізація. Український різновид її назвали "українізацією". Проте політику радянської українізації не варто ідеалізувати, адже головною метою її було укорінення влади в україномовному середовищі .

На відміну від інших національних республік, де коренізація обмежувалася переважно зміцненням влади, в Україні вона сприяла духовному відродженню. Українізація здійснювалася навіть за межами республіки – в місцях компактного проживання українців. Саме тому вона користувалася підвищеною увагою у Кремлі. Сталін перетворився на "кращого друга" українців і за його вказівкою були ліквідовані Просвіти на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях компактного проживання українців.

У липні 1923 року Сталін усунув Х. Раковського (голову українського Раднаркому) від влади і через деякий час посадив свого підручного Л. Кагановича на посаду секретаря ЦК КП (б) У. Але справжня революція, яка перетворила частину націй Радянського Союзу в спільноти, підлеглі росіянам, і стала на перешкоді еволюції інших народів у повноцінні нації, відбулася в 30-і роки ХХ століття. Саме тоді була фізично знищена еліта неросійських націй і народів, а російська мова й культура впевнено зайняли ті "провідні" позиції, які вони мають і в наші дні .

Хронологія розвитку подій у окупованій- Україні:

1686 – Знищення Українскої православної церкви, введенння московського "православия".

1687 – "Коломацкие статьи" (требования к гетьману Украины способствовать смешанным бракам между украинцами и московитами (русских тогда еще не было, назывались они просто московиты).

1689 – запрет Киево-Печерской Лавре печатать книги без разрешения Москвы.

1708 – уничтожение Петром І гетьманской столицы Батурин; "птенцы гнезда" зверски вырезали всех жителей, включая детей, стариков и женщин

1720 р. Указ Петра про заборону книгодрукування українською мовою.

1729 р. Наказ Петра перекласти з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

1763 р. Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою у Київо-Могилянській академії .

1769 р. Указ Синоду про вилучення українських букварів.

1775 р. Зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1783 – Введение крепостного права в Украине. 

1784 – Руссификация начального образования в Украине. 

1786 – Запрет на службу в церкви на украинском языке. 

1817 – Закрытие Киево-Могилянской академии. 

1831 – Уничтожение Магдебургского права.

1862 р. Закрито недільні безплатні українські школи для дорослих, організован передовою російською інтелігенцією.

1863 – Валуевский циркуляр о запрете украинского языка та про заборону друкування книг українською й українського театру в Україні .

1869, 1886 – указы о доплатах чиновникам за русификацию. 

1876 р. Видано міський указ Олександра II про заборону ввезення українських книг з-за кордону та друкування нот українською мовою.

1881 р. Указ Олександра III про дозвіл друкувати окремі сценічні твори українською, але російським правописом. На місцеву владу покладався обов'язок контролювати публічне виконання українських пісень,

дозволених цензурою.

1881 – Заборона проповеді на українській мові. 

1895 р. Заборона українських книг для дітей.

1888 – указ Александра III о запрете на крещение украинскими именами и запрете на использование украинского языка во всех учреждениях. 1905–1907 – Репресії к діячам українскої культури. 

1908 р. Указом , культурну й просвітню діяльність в Україні визнано шкідливою.

1910 – Циркуляр Столыпина о запрет «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей». 

1918 – Начало оккупації України більшовиками. 

1921–1923 – Голод в Україні, визванний політикою віїськовоого комунизма.

1928р. - розпочато репресії з "Шахтинської спраи" - ліквідація національної інжеренрно-технічної еліти України;

1929р. ліквідація куркульства як класу(найбільше ліквідовано саме в Україні!)

- 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства – заміщення їх російськомовними.

-1930 - ліквідація УАПЦ, фабрикація процесу над "Спілкою Визволення України"

-1932-33р. геноцид проти українського народу у формі голодомору(6грудня 1932р. - поява за Постановою ЦК ВКП(б) "чорних дошок" - списку тих сіл, що були приречені на вимірання);

- 1932 рік. Спланована та здійснена з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, заморено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян. Щоб зберегти зрусифіковане міське населення, у містах було введено карткову систему та паспорти.

Услід за спрямованим проти українського села голодомором розгорнулося планомірне винищення української інтелігенції. Страхітливий для всіх громадян СРСР 1937 рік в Україні розтягнувся на цілих шість років – від 1933-го до 1938-го:

-1933р. - доведення до самогубства (чи іншими словами насильницьке знищення)М.Скрипника;

- 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації. Знищення більшості українських письменників. Переселення росіян у села, де були заморені голодом українські селяни.

- 1937 рік. Із 102 членів і кандидатів у члени ЦК КП (б) У лише троє вижили після чистки. Повністю змінився склад українського уряду й секретарів обласних комітетів партії, кількість жертв чистки серед функціонерів нижчих ланок не піддається підрахункам .

 - 1938р. вбивство радянськими спеслужбами Є.Коновальця;

- 1938 рік. Постанова ЦК КП (б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

- 1939 рік. Після "визволення" Західної України – закриття частини україномовних і відкриття російськомовних шкіл.

- 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір .

Післявоєнні роки були не менш тяжкими: голод 1946-1947 рр., масові репресії в західних областях України, якими супроводжувалася радянізація, репресії військовополонених і остарбайтерів, що побували на Заході, депортація малих народів. Наступ на все українське продовжується:

- 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Українська мова була реформована "зсередини", коли за вказівками партії слова російського та іноземного походження вмонтовувалися саме в російських формах у мови радянських народів.

1946-47рр.  фактично  методом 1932-33 року (голодомор) примушували селян Західної України вступати до колгоспів -інакше діти та родина мали померти з голоду!

ПІСЛЯ ВІЙНИ РЕПЕРЕСІЙ ТА ДЕПОРТАЦІЇ ЗАЗНАВ 1 МЛН. УКРАЇНЦІВ

- 1947 рік. Л. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. За словами М. Хрущова на ХХ з'їзді КПРС 1956 року, українці уникли депортації тільки тому, що їх було надто багато. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

- 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Відбудовували промисловість в Україні росіяни, які залишилися тут на постійне проживання. На XVI з'їзді партії з КП (б) У виключено за націоналізм 3 % комуністів. На цілину – в Казахстан та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.

- 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову. Не можна сказати, що були зовсім усунуті неросійські мови із суспільного життя, проте сфера їхнього вжитку обмежувалася сільським населенням. Російські школи переважали у великих українських містах, у маленьких містечках та селах мовою викладання залишалися українська. Це лише підкреслювало її соціальну та історичну меншовартість стосовно російської мови, яка, завдяки знищенню української еліти, мала всі переваги та престиж одноосібної мови високої культури, науки, промисловості та міської цивілізації в союзних республіках.

- 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.

- 1962 рік. Репресії проти захисників української мови.

- 1966 рік. Указом Президії Верховної Ради СРСР було утворене союзне міністерство освіти, якому піддягали всі початкові та середні школи. Відповідні республіканські міністерства перейшли під юрисдикцію союзного, і такі питання, як навчальні програми для українських шкіл, кількість годин, відведених на вивчення російської мови, розробка екзаменаційних програм, тривалість навчального року тощо вирішувалися в центрі. Вищі навчальні заклади та значна частина закладів спеціальної середньої освіти, за деякими винятками, мали подібний статус ще з 30-х років.

- 1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.

- 1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. У цьому ж році, після перевірки стану викладання російської мови в Естонії та Туркменії, союзне міністерство освіти рекомендувало всім неросійським школам СРСР розширити сферу вживання цієї мови у шкільній та позакласній роботі.

- 1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.

- 1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".

- 1979 рік. Ташкентська конференція – "Російська мова – мова дружби народів".

- 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу "Про поліпшення вивчення російської мови у школах республік". Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів на групи.

- 1989 рік. Постанова ЦК КПРС "Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі" (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.

- 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу [1].

-2013 рік. Прийняття антимовного закону , відомого як закон ківалова-колєсніченка, який діє й по сьогодні.

Розвал Радянського Союзу розпочався з ініціативи головної республіки – Російської Федерації. Голова Верховної Ради, а потім обраний Президент РФ Борис Єльцин скористався популізмом радянських конституцій, щоб знищити створений у Кремлі над республіканський імперський центр. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов підписав указ про зняття з себе повноважень президента СРСР. Цього дня о 19 годині 38 хвилин над Кремлем було спущено червоний прапор СРСР і піднято успадкований від дореволюційної Росії триколір РФ.

Радянський Союз як держава припинив своє існування. Але ідеї комуністичних та імперських вождів, як примара, снують ще й досі на його теренах:

- 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.

- 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.

- 2008 рік. Новий наступ на українську мову розпочався у вересні спільним голосуванням фракцій БЮТ та Партії Регіонів за зміни до Закону про державну службу, згідно з якими державний службовець зобов'язаний володіти окрім української ще й російською мовою для прийняття на посаду: "Стаття 21. Загальні вимоги до осіб, що вступають на державну службу і претендують на зайняття посад державної служби: 1. Особи, що вступають на державну службу і претендують на зайняття посад державної служби, повинні відповідати таким вимогам: 3) вільно володіти державною та російською мовами;". Шквал критики на адресу БЮТ змусив фракцію змінити точку зору .

2010 рік. До влади у Україні прийшла антиукраїнська,  проросійсько налаштована влада, міністром освіти призначено видатного українофоба, інститутом історії України керує той чия партія катувала, нищила українців, зарєестровані проекти законів у Верховній Раді про остаточне знищення української мови та про заборону українських національних партій. У уряді немає жодного українця, у Верховній Раді українців лише 12 %. Україною править  жидо-москальське угрупування.

 2014 рік. Московія розпочала війну на знищення української нації й України як держави.

Що можна сказати про нашу мову, про її існування та розвиток сьогодні? Як сказав у 1988 році в одному з інтерв'ю письменник, класик української літератури, академік Олесь Гончар: "Будемо не байдужі – ось тоді мова житиме" . Все у наших руках. 

Доки будемо ходити згорблені, доти нас будуть гнобити, а може пора вже розпрямити плечі та вирівняти спину ? Не за таке майбутне наші пращури козаки проливали свою святу кров.

Посилання

1. Вікіпедія. Русифікація 

2. С. Кульчицький. ДЕРЖАВА, В ЯКІЙ МИ ПРОЖИЛИ 69 РОКІВ 

3. Р. Шпорлюк. Нації та Російське питання в СРСР: Історичний нарис

4. Урядовий кур'єр. 4 серпня 2006 року, N144.