Я не згоден не тому, що голосував проти нього – цим сьогодні нікого не здивуєш.

Не тому, що його оточення сприймає мову мою, як "телячу" і демонстративно не вживає її в парламенті.

Я не згоден не тому, що він не українець, і в крові його немає нічого спільного з кров’ю моєю.

Що не бачу нічого людського у декларованих ним реформах.

Не тому, що продаж землі для нього – просто черговий політичний крок.

Що оточення його ненавидить люто усе, що з минулим дідів моїх пов’язано.

Що історія України для нього – це історія Сталіна-Путіна.

Ні – не тому я не згоден.

Я не згоден з політикою президента тому, що в ній немає місця ні моїм дідам, ні мені, ні онукам.

Немає місця дідам – бо були вони проти колективізації і не носили червоних знамен.

Бо не забули вони про коні свої і віялки до смерті.

І голод 33-го рахували не так як він – за книжками. Через померлих синів своїх голод вони рахували (братів батькових померло в 32-му та 33-му – п’ятеро).

Немає місця дідам, бо до смерті не погодились на "колгоспне" добро в обмін на "своє".

Що життя "хутірське" однією великою родиною міняти не хотіли на життя в Радянськім Союзі зі Сталіним на чолі.

Не мали місця вони у його пісні "Спят кургани тьомниє" . Бо не хотіли, щоб "…руку дружби подали, і повели в забій". Хіба вирватись з рабства колгоспного хотіли – погодитись могли на це. Через "пашпорт".

Немає місця дідам у історії міністра Дмитра Табачніка, який пише не від них, а від "малоросів". Які нічого свого не мали, на Росію молилися.

Чомусь впевнений: кожухи на фуфайки – навряд би діди міняти погодилися…

Про батьків скажу коротко: трактористом у полі – батько, у корівнику – мати. Корів доїла 38 років, все надоїти хотіла на всіх. Не вийшло. Артрит отримала з пенсією у 800 гривень.

Можливо і жила. А можливо – і ні. Як згадувати почнуть – все пісні якісь журливі виходять. "Доярка", одним словом. Це одночасно і посада, і кваліфікація, і доля, і Боже призначення.

Для нас, сучасників – де місце в політиці президента? У бізнесі малому, який "малим" називають через непотрібність для уряду? Чи в відкритті підприємництва, яке законно відкрити неможливо через засилля чиновників, експертиз, дозволів і заборон?

Можливо у Португалії на будівництві місце наше? Бо наше будівництво – хіба в космосі розпочати можна через державну дозвільну "процедуру".

Може у тих лісах, які передалися лозінським і продовжують передаватись, незалежно від прізвищ президентів? Безкоштовно, собі рідним, в оренду на 4 роки. А потім – ще на 49-ть?

А онукам нашим – де місце відведено нашим президентом? На шахтах та металургійних комбінатах олігархів без всякої надії звільнитись від вічного пошуку шматка хліба?

Або на тих іноземних підприємствах Польщі, Росії, Китаю та інших, які для нас він називає інвестиціями і тягне з усього світу?

Невже Україна така велика, що не встигає президент за 5 років віддати всю її чужим дітям?

За що так ненавидить українців, якщо ідеалом майбутнього бачить роботу їхніх онуків на чужоземців?

Можливо місце для онуків – в науці? Тоді чому ідеалом молоді має стати лозунг "Країні потрібні слюсарі!"? Сучасному слюсареві негоже мати вищу освіту?

Чому зменшує держзамовлення на вищу освіту, хоча більшість державних управлінців сьогодні робить чотири помилки в слові з трьох букв?

Питань до президента – більше чим достатньо. Однак чи потрібні вони президентові, що не любить народ, який його обрав?

Йому подобається бути президентом – я бачу це по задоволеному виразу обличчя. Подобається, що думки Його довго і смиренно чекають камери телебачення.

Однак народові потрібен батько, який любить своїх дітей. Спокійних і нервових, розумних і не дуже, чорнявих і білявих. Всіх.

Вважати його за президента лише тому, що хтось раніше обрав – велика помилка. Адже ціна кожного дня його ЗЛОчинного правління буде коштувати народові не одного десятка років надзвичайно тяжкої праці.

Один продаж "Укртелекому" , який лишить армію військового зв’язку і перекладе все на приватника – чи можна оцінити в грошах? Як і продаж землі , який закінчиться тільки всеукраїнським рабством і голодом?

А поки що його голови адміністрацій "розчерком пера" віддають собі землю біля річок, в мальовничих місцях, приміром, Новоград-Волинського водозабору. Ви чули щось про це, пане президент. Ви ж обіцяли "почути кожного"?

Мовчу про закінчення приватизації обленерго, інших життєво важливих об’єктів.

Хочу нагадати шановному пану президенту: це не його комора, а наша. І комірника народ все одно притягне до відповідальності.

А взагалі, я вдячний Віктору Федоровичу! Він добре проводить мобілізацію українців. Гуртує їх не по днях, а по годинах. Результат не змусить себе довго чекати.

Він набрав собі стільки прав, що забрав у нас право на все. Сам став "джерелом влади", а народ поставив в положення "об’єкта влади".

Він остаточно забрав у нас право розпорядження своїм життям, своєю власністю, своєю державою. Сказав, що нам в цій країні нічого не належить.

Однак нагадаю шановному пану президенту: у всьому на світі є межа, яку переступати не має ніхто, крім Бога. Бо він не дозволяє собі її переступити. А президент натомість посягає на нашу Свободу. і це означає – переступає межу.

Те, що Янукович сьогодні ще при владі – тільки прикре непорозуміння. Адже всі його дії направлені проти народу і тому не можуть бути підтримані в принципі.

Кажу впевнено: я не боюся президента і його твердолобого оточення.

Я боюся наслідків їхнього правління. Адже це стиль роботи саранчі, після якого з України залишиться випалена земля.

Цього Віктору Федоровичу ніхто не дозволяв.

Петро Камінь, Товариство "Мале Коло", Партія середнього класу "Українські Інтереси", для УП

Как рассказала председатель ветеранской организации Купянска Нина Антонович, сегодня утром она сопровождала в Харьков на личный прием к председателю облгосадминистрации жителя с. Сельниково Купянского района Ивана Кулика, инвалида первой группы Великой Отечественной войны, который имеет 13 ранений.

По словам Антонович, на прием к Михаилу Добкину они не могут попасть уже порядка трех месяцев. Не исключением стал и сегодняшний день – четверг, 3 февраля 2011 года, когда вопреки графику личного приема, размещенному на официальном сайте ХОГА, Михаил Добкин на прием граждан не явился.

В тоже время, работник приемной Харьковской облгосадминистрации, представившийся ветеранам из Купянска главным специалистом Владимиром Ляхиным (в телефонном справочнике ХОГА значится фамилия Лях - ред.), по словам Антонович, неадекватно отреагировал на возмущение ветеранов.

«Чтоб вы, дети войны – бл.ди, быстрее сдохли!» - дословно процитировала харьковским журналистам фразу, адресованную ветеранам работником приемной облгосадминистрации, Нина Ивановна.

По словам Кулика и Антонович, на помощь главному специалисту приемной Харьковской облгосадминистрации пришел и дежуривший там милиционер, который попытался как можно быстрее выпроводить ветеранов Великой Отечественной войны на улицу.

Кабінет міністрів виділив 21,75 млн. гривень на невідкладні роботи із запобігання руйнувань конструкцій і капітальний ремонт в 2011 році приміщень 6 й 7 поверхів правого крила Будинку уряду, розташованого по вулиці Грушевського, 12/2 у Києві.

Відповідно до постанови №44 від 17 січня, ці гроші будуть виділені за рахунок коштів, передбачених в 2011 році Міністерству фінансів за програмою "Державні капітальні видатки, які розподіляє Кабінет Міністрів", передають "Українські новини". .

Управлінню адміністративних будівель господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабміну доручено щомісяця звітувати перед Мінфіном про використання виділених коштів.

У листопаді 2010 року управління адміністративних будівель господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабміну замовило в компанії "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" ремонт Будинку уряду на 1,76 млн. гривень до кінця 2010 року.

В 2008 році на капітальний ремонт приміщень Будинку уряду, будівництво прибудови до адмінбудівлі й службово-офісного будинку по Музейному провулку було витрачено 5,2 млн. гривень, в 2007 році капітальний ремонт приміщень Будинку уряду обійшовся в 19,9 млн. гривень.

Об этом в интервью «ForUm'у» рассказал политолог, президент социологической службы «Украинский барометр» Виктор Небоженко.В то же время, эксперт утверждает, что в стране есть причины, сужающие возможности формирования авторитарного режима, «даже если при этом будет задействована эскалация «ползучей напряженности», при которой каждые несколько недель центральные каналы специально будут подхватывать самые жесткие и циничные высказывания молодых ребят в Львове и пригородах Ивано-Франковска».«Кроме того, не исключено, что нам очень скоро покажут молодых «российских парней» из Луганска и Донецка, которые заявят, что в ответ на угрозу Запада они тоже готовы нанести удар, – говорит господин Небоженко. – Власть же скажет, что она обязана сузить демократическое пространство в Украине и приостановить реформы, поскольку сейчас время не для них, а для борьбы с экстремизмом».«Во всяком случае, это лучший способ доказать, почему не происходят с таким размахом задекларированные реформы. Очень может быть, что в один прекрасный день мы увидим Азарова, одетого в серую форму без погон, говорящего на милитарном языке. А почему нет? – иронизирует политолог. – Вот же совсем недавно совершенно невинная, мирная женщина из Администрации Президента – Ирина Акимова, которой больше пристало работать где-нибудь в туристическом агентстве, рекламируя южные страны, но которая, оказывается, большой специалист по экономическим реформам, вдруг заявила, что будет жестоко расправляться с терроризмом… Почему она вдруг заговорила о вещах, к которым не имеет никакого отношения? И если она, забросив свои реформы, на полном серьезе начинает бороться с мнимым экстремизмом, то Анне Герман сам Бог велел надеть все свои бриллианты и сказать строгим голосом: «Мы не допустим, чтобы оппозиция залила Украину кровью. Пусть мы не справимся с реформами, заставим людей перейти на карточную систему, но не допустим дальнейших взрывов».«В общем,понятно, к чему все идет, да?» – резюмировал Виктор Небоженко.

Цензор.НЕТ