Глянцеві ідеали

   Нещодавно дивилася передачу на Новому каналі "Новий погляд" я знову зіткнулася з питанням "Ідеальної краси", яке сьогодні є доволі широким в обговоренні, як жінок так і чоловіків серйозно цікавить це питання адже є рушієм наших прагнень, наших переживань, наших пристрастей і таємних бажань... Спершу мовлю слово про ведучого цієї програмки, від якого я м'яко кажучи не в захваті - нервовий, фальшивий і взагалі незрузумілий парубок приємної зовнішності поводиться так ніби його примусили пересилитися з "Камеді клубу" до передачі яка цікавить його не більше ніж мене цікавить як шилися мої чоботи, передача... хм-м-м, так собі, зроблена на американський манер, тільки от в американських передачах ведучі зазвичай мають набагато поміркованіший і раціанальніший вигляд і є насамперед обличчями своїх програм і тому дуже серй'озно підходять до своїх екраних образів адже повинні викликати в глядача довіру до того, що він бачить, а українське телебачення не надто опікується подібними нюансами... Я дивилася передачу лише тому, що тема краси сама по-собі цікава, про неї написано безліч статтей та трактатів з психології, філософії та релігії, тож гадала, що можливо, дізнаюся щось новеньке... Дарма гадала, нічого нового не почула і не побачила. Ведучий цієї передачі, як і решта його попередників у різних варіаціях сказав: "Сучасна культура нав'язує нав'язує суспільству своє бачення краси, свою моду на те, як має виглядати ідеальний чоловік чи жінка"... Скільки разів я це чула, і мене вже нудить від цього... Скажіть, ну чому суспільство звикло перекладати своє збочене бачення ідеалів на засоби масової інформації?! "Вони нав'язують...", "Вони кажуть...", "Вони показують..." Не можна нав'язати те, до чого немає схильності, або те що дійсно не є привабливим!.. Я не кажу що напівроздягнена швабра в стразах з великими очима це привабливо, тимпаче якщо ця швабра ще й не фотогінічна, я про те як ця швабра себе подає... За роки спостережень за людською поведінкою я зрозуміла кілька рецей, ніхто не побачить криві ноги дівчини коли вона охайно вдягнена (і я не про дорогий блискучий одяг), з неї добре пахне і коли вона має почуття гідності... Ніхто не зважатиме на юнака що ду-у-уже заікається, коли він охайно вдягнений, з нього приємно пахне і він має почуття гідності... Почуття гідності, ось що насправді робить з людини панну чи пана, робить їх привабливими бажаними, коханими... Людина за природою егоїстичне створіння - самолюбне, як не подивися і вона найбільше тягнется до тієї людини яка найбільше тішить її самолюбство, - у будь яких варіаціях... Ви думаєте Принц закохався в Попелюшку за красу її сукні, за струнку фігуру... за душу... - ща!.. Попелюшка з'явилася на сходах над троном не коронованого монарх і як Янгол, з спокійним, чистим обличчям граційно спустилася до нього, без тіні пихи, самовдоволення чи тупості, - це ГІДНІСТЬ, пані та панове, нічого не приваблює людей сильніше ніж відчуття, що ти опинився поряд з гідною людиною! Ти можеш бути вдягнений просто, чи навпаки виглядати як демон з пекла, та якщо людина побачить в тобі гідність (не плутайте з пихою чи самовпевненість) - вона підкорена, адже людям здається, що, коли вони опиняйються поряд з гідною людиною то і в очах оточення, і в своїх власних очах будуть виглядати краще... І знаєте чого суспільство любить своїх кіно-, та телегероїв, та тому що, звичайний чоловік впевнений, що не побачить Анженіну Джолі з незрозумілою субстанцією на обличчі, вона не відригне за столом і не плюне стоячи на тролейбусній зупинці, в тому ж впевнені віддані шанувальниці Джоржа Клуні, обидві сторони впевнені, що з їхніх кумирів не тхне потом і що зуби вони чистять частіше ніж раз на три дні... А ще, вони дивляться на своїх невидимих співрозмовників (глядачів) так, ніби вони їхні єдині рятівники, їхні прихильники, їхні друзі... А люди люблять аби їх бачили, люди хочуть аби їх бачили, навіть якщо вони порожнє місце, в них є душі які треба підживлювати приязніста, хай навіть ілюзорною, не требе бути красивим чи заможним, головне  поважати інших так, як ти поважаєш себе, і навіть коли ти зневажаєш свого компаньйона чи самого себе - в жодному разі цього не можна показувати, очі можуть бути холодними, та якщо на вустах приємна, тепла усмішка, а з вуст лине приємна, достойна мова яка показує твому співбесідникові що ти глибоко поважаєш його і шануєш його індивідуальність - можна закохати кого завгодно! І я не про пусті балачки коли ти просто вбиваєш час, співбесідник завжди це відчуває, і тому через дві години після розмови з тобою не зможе згадати про що ви спілкувалися - а це, насправді, ду-у-уже погано, в бесіді завжди треба показувати що співрозмовник тобі не байдужий, - навіть якщо це не так, і я не маю на увазі єхидну "каліфорнійську фальш", я говорю про повагу, про відповідальність за те, ким ти хочеш бути в очах іншої людини... Люби себе і тебе полюблять інші - дурня! На любов краще не покладатися, спершу варто покластися на повагу, потім на приязність, а вже потім з'явиться любов... А стандарт... Хм-м-м, я вам так скажу, у звичайного юнака може бути безліч красунь 90-60-90, але всі ці красуні будуть з'являтися і йти (хіба не так хлопці), але його очі зупиняться на тій, шкіра якої засяє в світлі променів, уста ледь вигнуться в усмішці, а очі скажуть - " Ти про мене нічого не знаєш, а я знаю про тебе все, однак, коли хочеш, спробуй здивувати..."