ІМ"Я ЦЬОГО ВСЕСВІТНЬО ВІДОМОГО МИТЦЯ Й ПОЕТА Є УОСОБЛЕННЯМ НЕЗЛАМНОЇ СИЛИ ДУХУ
ТА ПРОРОЧОГО ДАРУ.
ГЕНІЙ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ СВІТИТЬ НАМ СКРІЗЬ СТОЛІТТЯ.
ЦІЛІ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНЦІВ ВИХОВУВАЛИСЬ НА ЙОГО ТВОРАХ.
Який він в пам"яті людській?
МИ ВСІ ЗМАЛЕЧКУ ЗВИКЛИ БАЧИТИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА З ВУСАМИ І БОРОДОЮ.
В ПАМ"ЯТІ КОЖНОГО ІЗ НАС ВИКАРБУВАВСЯ ТАКИЙ СОБІ СТАРЕЧИЙ ОБРАЗ ДІДУСЯ.
А В ДІЙСНОСТІ ТАРАС ГРИГОРОВИЧ БУВ МОЛОДИМ,ДОСИТЬ КРАСИВИМ ЧОЛОВІКОМ,ТА Й ТАК
ПОМЕР,НЕ БУДУЧИ СТАРЦЕМ.
ЦЕ НЕЛЕГКА ДОЛЯ ЙОГО ТАК ЗАВЧАСНО ЗІСТАРИЛА.
Минають дні,минають ночі,
Минає літо.Шелестить
Пожовкле листя,гаснуть очі,
Заснули думи,серце спить,
І все заснуло,і не знаю,
Чи я живу,чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу,не сміюсь..
Доле,де ти!Доле,де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль,Боже,
То дай злої!злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити,серцем жити
І людей любити,А коли ні...то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше - спати,спати,
І спати на волі,
І заснути навік - віки,
І сліду не кинуть
Ніякого,однаково,
Чи жив,чи загинув!
Доле,де ти!Доле,де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль,Боже,
То дай злої!злої!